Всі чули про “чорну скриньку” літака, або як ще її називають “чорний ящик”. Та мало хто знає, що насправді цей пристрій зовсім не чорний і навіть не має форму ящика. Бортовий самописець виготовляють яскраво-помаранчевого або червоного кольору з округлою формою. Це допомагає швидше знайти пристрій після авіакатастрофи.
Експерти пояснюють це просто: яскравий колір видно здалеку, а кругла форма краще витримує удари при падінні літака.
Бортовий самописець влаштований досить просто. Основу становлять мікросхеми флешпам’яті та контролер, схожі на SSD-накопичувач у звичайному ноутбуці. У старих моделях літаків досі використовують магнітну стрічку або навіть дріт. Він, до речі, виявився надійнішим за стрічку.
Головне завдання конструкторів – максимально захистити дані. Корпус виготовляють з титану або високоміцної сталі з герметичними швами. Всередині розміщують потужну теплоізоляцію та амортизуючі матеріали.
Сучасні самописці відповідають стандарту FAA TSO C123b/C124b. Вони витримують перевантаження в 3400G протягом 6,5 мілісекунди, повне охоплення вогнем протягом 30 хвилин та тиск води на глибині 6 кілометрів.
При падінні у воду самописці автоматично включають ультразвукові маяки. Сигнал на частоті 37 500 Гц допомагає водолазам або підводним роботам швидко знайти пристрій на дні океану.
У літаках самописці розміщують у хвостовій частині фюзеляжу. Статистика показує, що ця зона найрідше отримує критичні пошкодження при аваріях, оскільки удар зазвичай приймає передня частина.
На борту встановлюють кілька типів самописців. Мовний самописець (CVR) записує переговори екіпажу з диспетчерами та навколишні звуки по 4 каналах протягом останніх 2 годин. Параметричний самописець (FDR) фіксує дані з різних датчиків: координати, швидкість, висоту, оберти двигунів та інші показники.
Кожен параметр записується кілька разів на секунду, а при швидких змінах частота запису зростає. Система працює циклічно, як в автомобільних відеореєстраторах: нові дані замінюють найстаріші.
Слово “розшифровка” стосовно чорних скриньок – це міф. Дані там ніяк не шифруються і не захищаються від сторонніх очей. Експерти просто зчитують інформацію з носія та оформлюють у зручному для аналізу вигляді, як журналіст переписує текст з диктофона.
При пошкодженнях самописця (це стається приблизно у третині всіх катастроф) дані все одно можна відновити. Фрагменти магнітної стрічки склеюють та обробляють спеціальним складом, а до мікросхем припаюють нові контакти.
Чому скриньку назвали чорною
Існує кілька версій походження цієї назви. Перша пов’язана з Другою світовою війною, коли на військові літаки встановлювали перші електронні модулі чорного кольору. Згідно з другою версією, ранні самописці використовували фотоплівку і мали бути світлонепроникними.
Є ще такий науковий термін “чорний ящик” – пристрій, принцип роботи якого неважливий, головне лише результат.