Генерал-майор австралійської армії у відставці та активний дослідник війни Мік Раян на прикладі одного з епізодів "Зоряних війн" пояснює, як фантастика може бути корисною для розуміння сучасного поля бою та майбутньої війни. Зокрема, він порівнює затосовані у "Зорянах війнах" автономні системи, роботи та ШІ з тими розробками, які вже використовуються у війні росії та України. І радить ознайомитися з дослідженнями застосування автономних безпілотних систем та ШІ українськими силами оборони.
Для моїх постійних читачів це невелике відхилення від моїх звичайних тем. І це не та стаття, яку я мав намір написати цього тижня. Але під час перегляду третього розділу трилогії приквелу "Зоряних війн" на вихідних, я не зміг втриматися. Фантастика, особливо наукова, може допомогти нам замислитися над сучасними викликами.
Наступного року виповнюється 20 років з дня виходу на екрани третього фільму-приквелу саги "Зоряні війни" – "Глава ІІІ: Помста ситхів". Фільм, який є завершальним розділом трилогії приквелів, що досліджує життя Енакіна Скайуокера та становлення Дарта Вейдера, мав комерційний успіх, зібравши понад 840 мільйонів доларів у світовому прокаті.
Більшість рейтингів фільмів про "Зоряні війни" ставлять "Помсту ситхів" десь у нижній половині всіх фільмів про "Зоряні війни", випущених на сьогодні. У рейтингу Buzzfeed від 2024 року він посів восьме місце з 11-ти фільмів (Соло на останньому місці), Entertainment Weekly від 2023 року поставив його на шосте місце, Space.com – на десяте (ой), а Rotten Tomatoes – на сьоме місце. Тож можна сказати, що фільм має своїх прихильників і ненависників, як і трилогії приквелів та сиквелів загалом.
За останні два десятиліття на цю тему було написано сотні статей. Щоб отримати уявлення про ці дебати, я включив деякі з них нижче:
- Як приквели "Зоряних війн" пройшли шлях від ненависті до любові – посилання;
- Чому я люблю приквели "Зоряних війн" (і вам теж варто) – посилання;
- Пояснення, чому зникла ненависть до трилогії приквелів "Зоряних війн" – посилання;
- Як я пробачив Джорджа Лукаса і навчився знову любити "Зоряні війни" – посилання.
Впевнений, що міг би написати багато сторінок, щоб обґрунтувати, які фільми "Зоряних війн" я люблю (загалом оригінальну трилогію, "Блукач один" та приквели), а які не дуже (решту). Але це не є метою цієї статті.
Дозвольте мені повернутися на крок назад. Вчора ввечері я сів дивитися "Помсту ситхів". Як завжди, фільм пропонує чудові візуальні ефекти і є гарним завершенням трилогії про Енакіна Скайуокера, навіть якщо діалоги часом хиткі ("ні, це тому, що я так сильно люблю тебе").
Так чи інакше, коли я дивився початковий епізод з Енакіном Скайуокером і Обі Ваном Кенобі, які наближаються до корабля сепаратистів, на якому граф Дуку і генерал Гривус утримують викраденого канцлера Палпатіна, мені спало на думку, що сцена містить безліч проблем з автономними системами, а також взаємодією людини з машиною і людини зі штучним інтелектом. Ключові теми цього вступного епізоду можуть бути корисними для нинішніх військових лідерів і тих, хто займається розробкою нової тактики, стратегій і силових конструкцій для ХХІ століття.
Наукова та спекулятивна фантастика вже деякий час використовується з цією метою. Як я досліджував у нещодавній статті для Engelsberg Ideas:
Військова фантастика з'явилася тоді, коли суспільства та їхні військові інститути намагалися зрозуміти й пристосуватися до масштабних і швидких технологічних змін, що відбулися під час Другої промислової революції у другій половині того ж століття. З цими великими змінами прийшли нові можливості і страхи.
Військові також визнають цінність художньої літератури як спекулятивного інструменту для роздумів про майбутнє конфлікту. Старші офіцери у відставці намагаються використати свій багаторічний військовий досвід для дослідження сучасних загроз безпеці через призму високотехнологічного військового конфлікту. Вперше цей стандарт встановив сер Джон Гакетт своїм романом 1980 року "Третя світова війна: серпень 1985 року" про можливе зіткнення між НАТО і Варшавським договором.
Останніми роками поняття FICINT, що означає "вигадана розвідка" (уявлення майбутньої війни через художню літературу та розвідку – iPress), застосовується до футуристичних історій, які містять уроки для тих, хто стикається з новими технологіями, а також суспільними та стратегічними викликами у сучасному світі. Пітер Сінгер і Август Коул, автори впливового роману про війну майбутнього "Примарний флот", ввели термін "корисна вигадка", щоб описати застосування художньої літератури до проблем реального світу. Як вони зазначають у своїй статті "Думати про немислиме за допомогою корисної фантастики":
FICINT залишається ідеально пристосованою до світу не лише технологій, що розвиваються зі швидкістю машини, та геополітики, що зазнає системних змін, але й до історичної кризи, яка випробовує межі нашого розуміння. Вона може поширювати результати досліджень у зрозумілій формі, а також сприяти встановленню емоційних зв'язків, які підвищують ймовірність того, що читачі стануть рушіями змін. FICINT може допомогти відповісти на питання "що робити далі?" оскільки часові рамки рухаються вперед з непередбачуваною швидкістю, з якою доводиться стикатися кожній організації, незалежно від того, чи вона планує війну, чи обґрунтовує наступний бюджет.
Ось чому я вважаю, що художня і наукова фантастика може бути дуже корисною для доповнення нашого вивчення поточних подій, нових технологій і військової історії. Вдумливе поєднання художньої і науково-популярної літератури може запропонувати рішення та корисні шляхи для подолання швидкозмінного технологічного і геополітичного середовища.
П'ять ключових висновків. Поки що ми бачимо лише верхівку айсберга
Але залишається питання, яким чином "Помста ситхів" може допомогти сучасним військовим лідерам і планувальникам? Існує п'ять ключових ідей (але, ймовірно, є й інші) з початкового епізоду "Помсти ситхів", які я хотів би розглянути у наступному розділі.
По-перше, застосування масових, дешевих автономних систем для захисту невеликої кількості вишуканих, високопродуктивних військових платформ з екіпажем. Обі Ван Кенобі і Енакін Скайуокер прокладають собі шлях у масованій космічній битві між кораблями Республіки і Сепаратистів над галактичною столицею Корусант. У міру того, як Обі Ван і Енакін просуваються вперед, стає зрозуміло, що для захисту великих сепаратистських зорельотів, які б'ються в битві, відомій як Битва за Корусант, використовується безліч невеликих безпілотників.
Хоча в Україні ми бачили, як дрони використовуються для захисту бронетехніки в бою, а також для евакуації поранених і логістичних місій, вони зазвичай управляються і пілотуються людьми. Безпілотники навіть використовувалися для управління деякими українськими атаками на російські позиції. А росіяни випробували рудиментарні наземні системи без екіпажу для супроводу наземних машин з екіпажем, щоб захистити їх від атак українських БПЛА.
У найближчому майбутньому повністю автономні безпілотники можуть бути прикріплені до пілотованих платформ, чи то великі кораблі, чи то бомбардувальники, чи то танки. Вони можуть бути пов'язані з цифровими мережами бойового управління і матимуть можливість автономно сканувати загрози, визначати їх пріоритетність, а потім атакувати загрози без втручання людини. Це може бути набагато досконаліша версія нинішніх можливостей, як-от система Trophy, встановлена на бронетехніці. Проте більш живучі і багатоцільові дрони можуть стати майбутнім рішенням для захисту дорогих військових платформ з екіпажами.
Друге розуміння стосується повністю автономної війни, коли автономні системи атакують інші автономні системи. У "Помсті ситхів" це відбувається кілька разів у початковій послідовності, але найбільш очевидно, коли сепаратистський дроїд Базз (також відомий як диверсійний дроїд Пістоека) приземляється на джедайський перехоплювач Обі Вана і знищує дроїда R4, який допомагає пілотувати і керувати кораблем. Бій дроїда з дроїдом є поширеним явищем у всесвіті "Зоряних війн" і у науковій фантастиці загалом. Але як щодо реального світу?
До початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році було мало прикладів, якщо взагалі були, коли автономні системи націлювалися одна на одну в бою або в оборонних сценаріях (я не рахую CIWS або ракети, що збивають безпілотники). Однак за останні три роки спостерігається постійний розвиток автономних або дистанційно керованих систем, які можуть націлюватися на ворожі БПЛА.
У повітрі все частіше відбуваються бої "дрон на дрон", причому деякі типи безпілотників спеціально пристосовані для такого роду повітряних боїв. Були також випадки, коли безпілотні літальні апарати атакували безпілотні наземні транспортні засоби. Прикладом цього стало використання російською армією нових роботизованих мінітанків з гранатометами під час штурму українських позицій на захід від Авдіївки в березні цього року. Українці знищили російські засоби за допомогою безпілотників. Українці також використовували БПЛА для знищення російських мінно-вибухових установок.
Нові технології, спеціально розроблені з нуля для перехоплення ворожих безпілотників, стають доступними, і деякі з них розгортаються в Україні. Fortem DroneHunter F700 і Andruil Roadrunner для полювання на БПЛА – два приклади того, що, безсумнівно, розширить спектр можливостей боротьби з безпілотниками в найближчі роки.
Що ще важливіше, яку роль відіграє боротьба "дрон проти дрона" в тактичних операціях? Спектр місій, найімовірніше, охоплюватиме як оборонні завдання, такі як захист важливих цілей від блукаючих боєприпасів і ворожих дронів-розвідників і дронів-камікадзе, так і наступальні місії, де дрони використовуються для знищення інших дронів, які захищають цілі, щоб ударні дрони і ракети могли прорватись до своїх цілей. Ця боротьба безпілотників буде дедалі більше поширюватися на морське і наземне середовище, а військові установи прагнутимуть використовувати переваги своїх власних автономних систем, позбавляючи їх противника.
Проте це не лише технологічний виклик. Він вимагатиме перегляду тактичної доктрини, а також еволюції військових організацій і, як це зробили українці, потенційно розвитку абсолютно нових і новітніх інститутів безпілотників.
Третьою темою "Помсти ситхів" є проблема використання автономних систем для нападу на військові платформи з екіпажем. У "Помсті ситхів" це проявляється в тому, що сепаратистські винищувачі атакують ескадрилью республіканських винищувачів ARC-170, пілотованих клонами. Більшість екіпажів республіканських винищувачів було знищено у цій сутичці.
Цю ситуацію ми спостерігали з перших днів війни в Україні, а також у війні на Близькому Сході. Безпілотники, а віднедавна і БПЛА, широко використовуються обома сторонами у війні в Україні для ураження танків, артилерії, штабів і навіть окремих солдатів. Це стало звичайним методом ведення бойових дій для обох сторін і дедалі частіше включається до арсеналів інших країн. Вони трансформують ведення сучасної війни, змінюючи при цьому характер військових інституцій, які їх застосовують. Як ми з Клінтом Хіноте писали у нещодавній статті для War on the Rocks:
У наступному десятилітті військові інституції можуть зіткнутися із ситуацією, коли безпілотні системи переважатимуть над людьми. Наразі тактика, підготовка і моделі лідерства військових інституцій розроблені для військових організацій, які найперше складаються з людей, і ці люди здійснюють ретельний контроль над машинами. Незабаром співвідношення людей і безпілотних систем зміниться.
В Україні ми бачимо лише верхівку айсберга в цьому питанні. Зі збільшенням кількості безпілотників і розширенням їхніх місій ми побачимо трансформацію способів використання автономних систем у повітрі, на суші і на морі. Це також може призвести до значних змін у тактиці, доктрині і фундаментальних організаційних конструкціях збройних сил, які домінували протягом останнього століття.
По-четверте, майбутні автономні системи, можливо, зможуть трансформувати свої форми і режими роботи, щоб бути здатними функціонувати в різних сферах. У "Помсті ситхів" сепаратистські дроїди-стерв'ятники (також відомі як самохідні бойові дроїди зі змінною геометрією, Mark I), які ходять по зовнішній оболонці великих зорельотів, здатні змінювати форму і функціонувати як оборонні засоби проти винищувачів Республіки, а також як ракетні винищувачі.
Яку користь можуть мати багатоцільові дрони у сучасному конфлікті? Вони можуть бути корисними для завдань, які вимагають непомітного наближення (морем або сушею) до об'єкта, але потім вимагають швидкої швидкості і маневреності для остаточного переслідування цілі (чи то для розвідки, чи то для більш смертоносних місій).
Дроїди-стерв'ятники у стоячій та летючій конфігураціях. Джерело: StarWars.com
Вже розробляються безпілотники, здатні працювати в декількох сферах. Це дрони класу "повітря-море", такі як Sea Dart і TJ Flying Fish (обидва виробляються китайськими компаніями), а також дрон-амфібія Diodon. Ще більш інтригуючою розробкою, представленою на Міжнародній конференції з автоматизації, робототехніки і застосувань 2023 року, є дрон-трикоптер, здатний літати, їздити по землі і працювати як надводне судно на воді. Очевидно, що за цими багатодоменними автономними системами майбутнє, хоча, ймовірно, існуватиме елемент вартості, через який ці багатодоменні дрони можуть бути дорожчими, ніж однодоменні автономні системи.
Останньою темою з "Помсти ситхів", яка є актуальною у сучасній війні, є дрони та їхній інтегрований штучний інтелект, що забезпечує когнітивне доповнення або можливість розвантажити людину від виконання завдань у складних умовах. У початковій сцені "Помсти ситхів" Обі Ван кілька разів розмовляє зі своїм дроїдом-астромехом R4-P17. Водночас Енакін Скайвокер кілька разів спілкується зі своїм дроїдом R2-D2. Обі Ван навіть заявляє, що "літати – це для дроїдів", що дає уявлення про те, як деякі люди ставляться до ролі нелюдського розуму. Як можуть еволюціонувати наші власні погляди на роль і функції дронів та інших автономних систем?
Дроїди у вступній частині "Помсти ситхів" є невід'ємною частиною функціонування перехоплювачів джедаїв, якими керують Обі Ван та Енакін; вони надають навігаційну допомогу, керують багатьма системами кораблів і забезпечують адаптивну здатність до ремонту кораблів у польоті, коли ті зазнають пошкоджень під час бою. R2-D2 навіть забезпечує базовий "корабельний захист" на кораблі Енакіна під час епізоду, коли він б'є струмом атакуючого дроїда. Це корисна метафора того, як люди починають використовувати інструменти, що забезпечують когнітивне доповнення, і співпрацювати з ними.
Люди здавна використовували різні інструменти, які допомагали їм у виконанні когнітивних завдань. Чи то рахівниця, чи то калькулятор, чи то ручка з папером, чи то комп'ютер, людському пізнанню допомагали інструменти та машини, що не залежали від людського тіла. Нещодавно розроблені алгоритми, високопродуктивні обчислення і штучний інтелект вже демонструють здатність допомагати людині планувати й обмірковувати складні завдання. Безліч застосувань для штучного інтелекту зараз простягається від управління календарем, планування меню та управління даними до аналізу складних систем і генерації зображень, відео та тексту.
Розвантаження або делегування когнітивних завдань людини "дроїдам і ШІ" вже почалося. Як Україна, так і росія використовують ШІ в широкому спектрі завдань – від допомоги у наведенні БПЛА, затримання порушників російських санкцій, кібервійни і боротьби з дезінформацією, ідентифікації та відстеження військових злочинців, геолокації та аналізу даних із відкритих джерел до ідентифікації ворожих підрозділів і більш швидкого аналізу зображень і розвідданих. Українці навіть застосовують штучний інтелект, щоб зрозуміти, як цілеспрямовані військові дії впливають на росіян у когнітивному плані.
Для більш детального ознайомлення з використанням ШІ під час війни в Україні я додаю посилання на деякі звіти та статті нижче:
- CSIS: Розуміння екосистеми військового ШІ в Україні – посилання;
- ICDS: Війна росії в Україні: Штучний інтелект на захисті України – посилання;
- CNAS: Роль та наслідки застосування штучного інтелекту в російсько-українському конфлікті – посилання;
- CEPA: Секретна зброя України – штучний інтелект – посилання;
- IISS: Бойове хрещення штучного інтелекту в Україні та Секторі Гази дає ширші уроки – посилання.
Незважаючи на зростаюче використання ШІ під час цієї війни, він залишається нішевою можливістю і все ще погано розуміється багатьма військовими лідерами. Це вимагатиме змін у підготовці і навчанні військовослужбовців та їхніх керівників, нових способів підвищення технологічної грамотності військовослужбовців і підрозділів, а також вдосконалення методів співпраці з комерційними структурами, які надають досвід і технології, необхідні нинішнім і майбутнім військовим організаціям. Існує переконлива і навіть екзистенційна вимога зробити це швидко. Як я вже писав раніше:
Військове командування і управління, а також особи, які приймають стратегічні рішення, потребуватимуть штучного інтелекту, здатного обробляти інформацію і рекомендувати варіанти прийняття рішень швидше (або якісніше), ніж це може зробити супротивник… Військові організації, ймовірно, матимуть у своєму складі тисячі або навіть десятки тисяч безпілотних і роботизованих систем, що охоплюють ту чи іншу форму штучного інтелекту. У цьому середовищі, де всі сторони можуть володіти штучним інтелектом і автономними системами, гонка перейде до інтелектуально швидких.
Помста ситхів. Більше, ніж просто фільм
Як демонструє один короткий епізод на початку фільму "Помста ситхів", фільми – це більше, ніж просто розвага. Вони можуть дати важливе уявлення про сучасні військові виклики, а іноді навіть запропонувати деякі рішення. У цьому випадку велика космічна битва на початку "Помсти ситхів" і втручання Обі Вана Кенобі та Енакіна Скайуокера дають змогу зрозуміти потенційні майбутні шляхи і можливості, які пропонують автономні системи та штучний інтелект у військовій справі.
Хоча фільми (і книги) не можуть дати відповіді на всі майбутні виклики, вони є корисним доповненням до вивчення військової історії, поточних подій і технологічних розробок для сучасного військового професіонала.
Джерело