Відомий історик та колумніст британської The Guardian Тімоті Ґартон Еш попереджає Джо Байдена та Камалу Гарріс, що вони повинні негайно діяти, аби допомогти Україні переламати ситуацію на полі бою. Це необхідно, щоб Україна отримала можливість говорити з росією з позиції сили. Інакше, за його словами, світом пануватиме вихор презирства до слабкості Заходу.
В обложеному Харкові я побачив, як Україна наближається до небезпечного моменту. Щоб переломити ситуацію, їй спочатку потрібно рішуче дати відсіч росії.
На початку цього тижня я розпочав дводенну подорож у 3000 км з іншого кінця Європи, де став свідком стійкості українців проти російського терору в обложеному місті Харкові. Викладачка університету розповіла, що з балкона 12-го поверху в північно-східному передмісті вона бачила спалахи ракет, що злітали з пускових майданчиків по той бік кордону, в російському місті Бєлгород. Ракета С-300 може долетіти до Харкова з Бєлгорода приблизно за 30 секунд, тож у вас немає часу сховатися. Якщо це не ракета, то це планерна бомба, запущена з російського військового літака – і так, день за днем, байдуже ллється дощ смерті.
Після більш ніж 900 днів найбільшої війни в Європі з 1945 року Україна наближається до небезпечного моменту істини. Український Давид має хоробрість та інновації, але російський Голіаф має безжалісність та масовість. У підземному сховищі в Харкові мені показали дуже складні, новітні військові технології використання ІТ та безпілотників. Завдяки інноваціям у козацькому стилі країна розробила понад 200 різних видів БПЛА.
Є такий анекдот: два українських активісти зустрічаються, щоб випити:
– Як поживає твоя компанія, що займається безпілотниками?
– Чудово, дякую, а звідки ти знаєш, що вона у мене є?
– Звісно, що є!
Хоробрість українських солдатів мене постійно вражає, але їх розчавлює сам масштаб російського нападу і готовність кремля використовувати своїх громадян як гарматне м'ясо. путін щойно віддав наказ збільшити кількість російських військових на дійсній службі до 1,5 мільйона осіб. "Вся справа в цифрах", – сказав мені високопоставлений офіцер української військової розвідки. Зухвале вторгнення України у Курську область росії дало психологічний поштовх, але думки щодо його стратегічної мудрості різко розділилися.
У Донецькій області на сході України існує реальна загроза прориву російських сил, якщо путінські війська візьмуть логістичний центр Покровськ. Українці виснажені. Травми ховаються просто під поверхнею. Кілька разів я бачив, як очі витривалих солдатів зволожувалися, коли вони згадували своїх загиблих товаришів. Близько половини енергетичної інфраструктури країни зруйновано. Ця зима буде жорстокою. Тим часом Захід продовжує вагатися і стримуватися, побоюючись ескалації – на чолі (якщо можна так сказати) з президентом США Джо Байденом.
З огляду на все це, українські лідери роблять новий крок. Якщо протягом двох років вони говорили лише про повну перемогу, під якою розуміли відновлення всієї території країни в кордонах 1991 року, включно з Кримом і Донбасом, то тепер говорять про досягнення такої позиції, коли Україна зможе вести перемовини з позиції сили. Однак, на відміну від багатьох на Заході, вони розуміють, що єдиний спосіб досягти цього – переломити хід подій на полі бою: різко поставити Голіафа на п'яти, якщо не на дупу. Проникливість має вирішальне значення. Західний співрозмовник запитав одного з лідерів Центральної Азії, який добре знає путіна, чи піде російський президент на переговори. "Так, – пролунала швидка відповідь, – коли його генерали скажуть йому, що він програє".
Саме це мав на увазі президент Володимир Зеленський, коли минулого тижня на конференції Ялтинської європейської стратегії (YES) у Києві заявив, що нам потрібна "зміна правил гри, щоб змусити росію до миру". Під час Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку Зеленський особисто представить свій план Байдену. Першим пунктом у списку є отримання американського дозволу на використання західних ракет, зокрема британських ракет Storm Shadow, які мають американську технологію наведення – для нанесення ударів по більшій кількості об'єктів в росії, звідки здійснюються атаки. Багато життів можна було б врятувати, якби це було зроблено раніше. Голова Харківської обласної адміністрації сказав мені, що за кілька місяців після того, як Байден, перед обличчям нового російського наступу на Харків у травні цього року, нарешті дозволив обмежені удари по цілях через сусідній кордон, кількість ракетних атак С-300 на друге за величиною місто України зменшилася (проте застосування планерних авіаційних бомб досі не припинилося).
Ми не знаємо всіх деталей плану Зеленського, але, окрім цих глибоких ударів, він, ймовірно, включатиме запит на постійне фінансування після того, як закінчиться довготривале голосування в Конгресі США щодо виділення 61 мільярда доларів; посилення санкцій проти росії та її китайських та індійських пособників, а також використання заморожених російських активів на Заході для відновлення України; і сміливу заявку на отримання щита членства в НАТО, який покриватиме приблизно чотири п'ятих суверенної території України, яку Київ фактично контролює.
У цього плану є дві проблеми. По-перше, весь послужний список Байдена свідчить про те, що він, найімовірніше, надасть лише частину того, що просить Зеленський. У його адміністрації точаться запеклі суперечки щодо глибоких ударів. Майбутнє фінансування залежатиме від Конгресу. Він, безумовно, не взяв на себе зобов'язання щодо членства в НАТО для будь-якої частини України. Інкременталізм через страх ескалації був характерною рисою всього ведення війни цим президентом і його радником з національної безпеки Джейком Салліваном. Як влучно висловився один український друг, "українці занепокоєні "управлінням ескалацією" Саллівана". Які шанси на те, що підхід старого чоловіка кардинально зміниться зараз, у сутінках його президентства?
По-друге, навіть якщо США та їхні союзники зроблять все це, чи матиме це такий ефект, що путінські генерали "скажуть йому, що він програє"? Як саме цього можна досягти? Можливо, націлившись на енергетичну інфраструктуру росії? Зрозуміло, що українські високопосадовці не розкривають військових деталей своїх планів, але добре поінформовані оборонні аналітики задаються питанням, як багато вони можуть реально зробити протягом наступних місяців. На конференції YES полковник командир елітної 93-ї бригади Павло Паліса говорив про "тиранію часу". На фронті потрібно рухатися надшвидко, щоб вразити п'ять ключових ворожих цілей, коли вони з'являються, але до того часу, як необхідне озброєння і дозволи будуть отримані, буде занадто пізно, і "зараз там вже 50 цілей". З такими темпами, якими рухається очолюваний США Захід, час на боці росії. І, само собою зрозуміло, що путін чекає на переобрання Дональда Трампа на посаду президента США 5 листопада.
Тим більше причин для віцепрезидентки Камали Гарріс, яка успадкує цей серйозний геополітичний виклик, якщо стане президенткою, і всіх тих європейських союзників, які розуміють, що стоїть на кону, закликати Байдена переступити через власну тінь і зробити кроки, які потенційно можуть змінити правила гри, вже зараз. Це може бути останнім шансом дати Україні можливість досягти того, що можна назвати перемогою, яка є передумовою для встановлення тривалого миру. В іншому випадку, Київ, ймовірно, буде змушений подати прохання про припинення бойових дій десь наступного року, ведучи переговори з позиції слабкості. Це буде не мир, а лише пауза перед новим витком війни. В Україні панували б відчай і лють, у кремлі – радість, а в решті світу, як наслідок, вихор презирства до слабкості Заходу.
Джерело: The Guardian