Відомий історик та дослідник війни Філліпс О’Брайен продовжує критикувати висвітлення війни західними ЗМІ та аналітиками, які при першому чиху росіян галасують про "стратегічний" прорив і падіння Покровська, і як наслідок колапс України. Водночас вони ж впритул не бачать як стратегічно українці виносять російську нафтопереробну галузь та зовсім не звертають уваги на те, що лінія фронту залишається практично незмінною.
Лінії фронту майже не змінилися за останній тиждень, хоча українці й відбили частину території. Як це можна зрозуміти? Про стан наземної війни майже не повідомлялося. Насправді останні три тижні стали блискучим прикладом того, як оманливо висвітлювалася/аналізувалася війна останні кілька років. Коли з'являються ознаки хоч найменшої паніки щодо України, її роздувають до абсурду історіями про неминучий крах України та прорив росії у стратегічні райони України. А коли, як неминуче виявляється, ці історії стають купою нісенітниць, ніхто навіть не намагається зрозуміти, чому початкові повідомлення були настільки помилковими, і не ведеться дискусія про те, як уникнути повторення тих самих помилок знову і знову…
У повітряній війні росіяни здійснили одну з найбільших і найсмертоносніших атак на українських цивільних осіб в рамках кампанії, спрямованої на те, щоб зламати волю українського народу. Для порівняння, українська кампанія дальніх ударів поступово набирала обертів і зараз її можна назвати повноцінною кампанією. Зараз є чіткі ознаки того, що вони мають принаймні одну чітку стратегічну ціль (і ця ціль набагато "стратегічніша", ніж якесь місто, на кшталт Покровська). Тож це оновлення закінчиться порівнянням стратегічної важливості цих українських атак і російських зусиль із захоплення Покровська.
Київ після російського повітряного удару цього тижня – російська "стратегічна" кампанія в дії.
Минулого тижня лінії фронту практично не змінилися (що трапляється значно частіше, ніж ви думаєте). росіяни не зробили жодних помітних просувань на покровському напрямку, а навпаки, їх навіть трохи відкинули назад під Куп'янськом, хоча вони й захопили кілька сільськогосподарських угідь у деяких місцях. Ось найсвіжіша карта Deep State, що охоплює широкий відрізок лінії фронту від Куп'янська до Запоріжжя.
А ось вона минулої суботи 23 серпня.
Різниця настільки незначна, що її майже неможливо помітити. І це в розпал літньої кампанії, коли, як нам повідомляли, російська армія нібито активно адаптувалася, нарощуючи свої резерви, й одразу після того, як росіяни здійснили нібито нищівний прорив проти українських сил, що мав свідчити про близький колапс України та наступ путіна.
Минуло менше ніж три тижні відтоді, як такі історії масово поширювалися у таких провідних виданнях, як Financial Times, Washington Post і Daily Telegraph. Ця лавина матеріалів базувалася на старих "жахалках", які роками поширювалися аналітичною спільнотою: мовляв, український моральний дух падає, Україна не мобілізує достатньо солдатів зі свого населення, російська армія адаптується й стає кращою, у України немає шансів відвоювати втрачені території…
І все це підживлювалося цитатами західних аналітиків. Я натрапив на одну одну статтю про російський "прорив", де було зібрано всі ці похмурі тези аналітичної спільноти, відтворені людиною, яка працювала з Пітом Гегсетсом у Пентагоні за Трампа, – Деном Колдуеллом. 14 серпня повідомлялося, що Колдуелл щойно виступив на заході й перелічив усі причини, чому Україна нібито приречена.
"росіяни наразі мають перевагу на полі бою, і хоча з певних причин ніхто цього відкрито не визнає, це ще раз підкреслює, що насправді немає жодних хороших варіантів, аби кардинально змінити ситуацію, – додав він. – З того, що я бачив раніше, і з того, що я бачу зараз у відкритих джерелах, випливає, що головна проблема для України полягає у нестачі людських ресурсів".
А тепер, коли проникнення було швидко зупинено, а російське просування суттєво скоротилося, ми чуємо лише тишу. Наприклад, Washington Post опублікувала, мабуть, найгіршу статтю про "катастрофу", яка нібито загрожувала Україні два тижні тому (хоча жодної катастрофи не було). Відтоді їхні репортажі про війну просто обходили цю тему "прориву". Де аналіз того, як українці швидко відреагували? Як українці рознесли прорив на шматки? Або як початкове висвітлення було повністю хибним, і невеликий успіх російського проникнення перетворився на ще один аргумент для критики України?
Останні три тижні показали, що не існує серйозних проблем з людськими ресурсами України (які насправді сильно перебільшуються), а радше є більш серйозні проблеми з тим, як війну сприймають преса та аналітична спільнота. На жаль, немає жодних ознак того, що ситуація покращиться – і це має значення, адже на Україну вже зараз чиниться і надалі чинитиметься величезний тиск, аби змусити її поступитися територією росії. Набагато правильніше було б висвітлювати сухопутну війну такою, якою вона є – кривавим болотом для росії, де та витрачає величезні ресурси і втрачає масу солдатів заради мізерних або й зовсім нульових здобутків. Бо це і є правда.
росія атакує цивільне населення, Україна атакує стратегічні об'єкти
Цього тижня росія розпочала масові атаки на цивільні об'єкти в Україні. Увечері 30 серпня відбулася масована атака з використанням майже 600 російських дронів і ракет на українські об'єкти (деталі руйнувань ще надходять, але вже відомо про загибель цивільних). Це сталося лише через два дні після того, як росіяни здійснили те, що українці назвали другою за масштабами повітряною атакою у цій війні (цього разу переважно по Києву) – бомбардування, що включало 629 засобів повітряного нападу, з яких 598 дронів і 31 ракета.
Ця остання атака виявилася особливо кривавою, адже серед цілей були житлові будинки у Києві, де загинули понад 20 цивільних і ще багато було поранено. Той факт, що росіяни здійснили дві масові атаки по цивільних об’єктах лише за останні чотири дні, свідчить, що це тепер стало ключовою частиною їхньої стратегічної повітряної кампанії. Вони, схоже, вірять, що можуть зламати або принаймні послабити український моральний дух настільки, що Україна погодиться на жахливу угоду, яку путін і Трамп намагаються нав’язати українській державі.
Це також може бути ознакою того, що вони не знають, як реагувати на посилення стратегічної повітряної кампанії України. Як я писав, є ознаки того, що Україна готується розпочати тривалу стратегічну повітряну кампанію проти російських НПЗ і логістики.
Попередні стратегічні повітряні кампанії України були уривчастими – їх обмежувала відсутність доступу до ефективного озброєння, і тому вони не мали змоги діяти послідовно й руйнівно. Було кілька ефектних атак, але потім наставали тривалі періоди затишшя, коли росіяни мали час відреагувати.
Щось змінилося останнього місяця: українці значно збільшили кількість ударів по російських нафтопереробних заводах, і зробили це з більшою регулярністю. Протягом серпня Україна завдала щонайменше десять ударів по великих російських НПЗ, зокрема:
- 2 серпня: Рязанський і Новокуйбишевський (обидва у Самарській області);
- 7 серпня: Афіпський;
- 10 серпня: Саратовський;
- 13 і 19 серпня: Волгоградський (Лукойл);
- 15 і 24 серпня: Сизранський;
- 24 серпня: Новошахтинський;
- 25 серпня: Ільський;
- 28 серпня: Куйбишевський і Афіпський.
Надходять повідомлення, що ввечері 30 серпня українці вдарили ще по двох російських НПЗ: одному в Краснодарі на півдні росії, а іншому знову в Сизрані Самарської області. Зверніть увагу: важливо, що українці повертаються до того самого НПЗ (Сизрань) кілька разів на місяць. Разові рейди часто є химерою – стратегічні повітряні операції потребують послідовності та регулярних атак на одну й ту саму ціль, щоб бути успішними.
Ця кампанія (якщо вона справді стане такою) ще тільки розгортається, але перші ознаки вказують на її великий потенціал. Починаючи з липня, росія, за повідомленнями, зупинила весь експорт нафти до кінця вересня – і це не дрібниця для країни, яка відчайдушно потребує нафтових доходів, щоб і далі фінансувати свою військову машину. Тим часом з’являються повідомлення про те, що дефіцит бензину стає все дедалі регулярнішим по всій росії. Газета The Moscow Times почала статтю так:
росія знову опинилася в лещатах бензинової кризи. Ціни на заправках зростають, а деякі заправки вже вичерпали свої запаси. Це не перший випадок, коли росія стикається з таким дефіцитом, але цього разу ситуація може бути більш серйозною через триваючу війну в Україні.
Українці також роблять акцент на зростанні цін на російське пальне. Ось уривок з нещодавньої публікації на цю тему:
З липня 2025 року росія заборонила експорт бензину, щоб забезпечити внутрішнє постачання. Та цього виявилося недостатньо – ціни продовжують зростати. У порівнянні з минулим роком вони зросли більш ніж на 10%, перевищивши 60 рублів (близько 75 центів) за літр.
Якщо Україна зможе продовжувати наносити удари та пошкоджувати/знищувати російські нафтопереробні потужності, а ситуація з внутрішнім нафтопостачанням в росії погіршуватиметься (що особливо важливо з наближенням холодів), то ембарго на експорт російської нафти, можливо, доведеться продовжити. І це ще до появи FP-5 "Фламінго".
Ми бачимо дві дуже різні концепції стратегічної повітряної сили в дії, і я ставлю на те, що українська виявиться ефективнішою.
Покровськ проти НПЗ: одна з кампаній є стратегічною, інша – ні
Постійні читачі знають, що одна з речей, яка мене найбільше дратує, – це неправильне вживання слова "стратегічний" у пресі та серед аналітиків. "Стратегічний" перетворився на ледачий прикметник, який журналісти та експерти вживають, щоб натякнути своїм читачам чи підписникам, що щось є дійсно важливим. Особливо якщо йдеться про якесь українське село із важковимовною назвою, яке росіяни нібито ось-ось захоплять. Я написав статтю на цю тему майже рівно рік тому (власне про Покровськ і абсурдний спосіб, у який це місто тоді описували як "стратегічне").
Прочитати цю публікацію: Точний удар по "Газпрому" чи захоплення села Нью-Йорк. Що є "стратегічним" для західних ЗМІ? – Філліпс О'Брайен
Проте стратегічний не означає важливий або навіть цікавий. Це означає щось настільки цінне, що його майбутнє здатне реально змінити перебіг війни – здатність росії або України продовжувати бойові дії.
Але лінивий міф про "стратегічність" і далі живе. Коли три тижні тому росіяни розпочали свою операцію з проникнення, журналістам та коментаторам не знадобилося багато часу, щоб знову розіграти старий наратив, що ось-ось впаде "стратегічний" Покровськ, особливо в протрампівських джерела (що дивує). Мені найбільше сподобалася ця абсурдна публікація American Conservative, в якій, по суті, стверджувалося, що Україна ось-ось залишить "стратегічне" місто.
Так гнітюче бачити, як праві прихильники Трампа повністю перейняли російське бачення цього питання.
Однак, як показує стаття, написана рік тому, Покровськ не є і ніколи не був "стратегічним". Це не якийсь важливий логістичний вузол, а шмат економічно незначної території, яка жодним чином не впливає на формування українських збройних сил. Там немає жодного корисного військового виробництва, а місто вже понад рік перебуває в зоні бойових дій.
Але чи знаєте ви, що справді є "стратегічним"? російська нафтова промисловість – ось що. Ця галузь є одним із життєво важливих елементів усієї російської військової машини, і її серйозне пошкодження матиме численні прямі, другорядні та третинні "стратегічні" наслідки, які суттєво послаблять здатність росії вести війну.
Нафтопереробка приносить російській державі величезні кошти, допомагає опалювати та забезпечувати електроенергією російські міста й заводи, забезпечує паливом транспорт російської армії тощо. Майбутнє російської нафтопереробки є незрівнянно більш "стратегічним" для перебігу війни, ніж доля Покровська, і саме зараз українці завдають ударів по цій сфері.
Я чекаю на всі статті в пресі, які детально розбиратимуть цю справжню стратегічну війну, і хочу побачити, що коли вони з'являться, то в них буде вжито слово "стратегічна". Бо в цьому випадку воно дійсно доречне.
Джерело