Фото: Associated Press/East News На Вашингтонському саміті в липні цього року НАТО підтвердить свою обіцянку, вперше дану на Бухарестському саміті 2008 року, прийняти Україну.
Проте не буде офіційного запрошення до вступу або конкретного шляху до членства.
Про це повідомляє американська газета The Hill.
Втішає те, що США щойно підписали двосторонню угоду про безпеку з Україною, яка буде далекою від зобов'язань щодо колективної оборони, яких відчайдушно прагне Київ.
Для НАТО настав час бути чесним перед самим собою і Києвом: Майбутнє України не пов'язане з членством.
Президент Джо Байден був категоричним. Він не збирається розпочинати Третю світову війну заради захисту України. Це знімає питання членства з порядку денного доти, доки Україна воює з росією. В іншому випадку НАТО опиниться у стані війни з росією з моменту свого вступу, оскільки президент також пообіцяв захищати "кожен дюйм" території НАТО.
Деякі західні лідери припускають, що Україна може приєднатися після закінчення війни.
Але й це сумнівно, адже впевненість у тому, що гарантії колективної оборони НАТО стримають росію від нападу на Україну, є недоречними.
Україна посідає унікальне місце в політичній уяві росіян, на відміну від будь-якої іншої країни, яка приєдналася до альянсу після закінчення холодної війни. російські лідери переконані, що їхня перевага в Україні є необхідною для їхньої власної безпеки.
Сам президент рф Володимир путін вважає, що українці і росіяни – це один народ, який повинен бути об'єднаний в одній державі.
Ймовірність того, що росія випробує відданість НАТО Україні, безсумнівно, буде достатньою, щоб переконати принаймні одного союзника порушити консенсус, необхідний для прийняття України, і прийняти загрозу війни з росією, що насувається.
Цим союзником можуть виявитися США, враховуючи зростаючий опір республіканців подальшій безпековій допомозі Україні, будь-якій адміністрації буде важко зібрати конституційно необхідні дві третини голосів у Сенаті на підтримку членства в Альянсі.
Сумніви щодо членства України не повинні дивувати.
Сумний секрет НАТО полягає в тому, що після закінчення холодної війни він ніколи не приймав до своїх лав країни, які, як він вважав, йому доведеться захищати від російської агресії. Перші дві хвилі розширення в 1999 і 2004 роках, які охопили всіх колишніх членів Варшавського договору, країни Балтії і Словенію, відбулися тоді, коли НАТО і росія були зосереджені на розбудові відносин співробітництва.
Наступні хвилі охопили західнобалканські держави, які були відокремлені від рф іншими членами НАТО. Вони могли бути вразливими до російського втручання в їхні внутрішні справи, але не до збройного нападу, який би викликав зобов'язання НАТО щодо колективної оборони.
Нещодавній вступ Фінляндії і Швеції може здатися винятком. Але ці дві північні країни мають потужні збройні сили і тривалий досвід співпраці з НАТО. На відміну від інших нових членів, вони фактично зміцнили НАТО з моменту свого вступу. Замість того, щоб закликати їх захищати, НАТО скоріше закликає їх допомагати захищати інших членів Альянсу.