Фото: Укрінформ За інформацією ООН, кожна третя дитина в Україні стала свідком загибелі або поранення людини за час війни.
Чотири роки повномасштабної війни мають потужний емоційний вплив на українських дітей, а її наслідки відчуватимуться протягом поколінь.
Британське видання The Telegraph поспілкувалося з 51 дитиною у трьох регіонах України, щоб з’ясувати, з якими фізичними та психологічними травмами вони живуть від початку вторгнення росії.
За даними журналістів, до редакції надходили свідчення про дітей, які завдають собі шкоди, страждають від нічних кошмарів, нетримання сечі, панічних атак, емоційних спалахів або повного відчуження від спілкування. Багато хто потерпає від хронічного недосипання через постійні повітряні тривоги та вибухи. Дітей переслідують спогади про смерть і руйнування.
За інформацією ООН, кожна третя дитина в Україні стала свідком загибелі або поранення людини за час війни. Кожен п’ятий повідомив про втрату друга або родича. У прифронтових районах 83% малих дітей мають ознаки емоційного стресу та затримки розвитку.
Цієї зими масовані атаки на енергетичну інфраструктуру призвели до тривалих відключень світла й опалення. Школи були закриті майже весь січень, а в дні відновлення занять учителям наказували не будити учнів, які засинали просто під час уроків через виснаження.
Президент міжнародного юридичного фонду Global Rights Compliance Вейн Джордаш наголосив, що злочини проти дітей відбуваються у величезних масштабах і їхні наслідки будуть довготривалими. За його словами, травма нинішнього покоління відчуватиметься десятиліттями.
Попри наявність певної психологічної допомоги у великих містах, в Україні бракує фахівців із підтримки дітей, особливо у сільських районах. За офіційними даними, в країні нині проживає близько 59 тисяч дітей без біологічних батьків, хоча реальні цифри можуть бути вищими.
Представники гуманітарних організацій застерігають: країна стикається з «бомбою уповільненої дії» у сфері психічного здоров’я. Роки страху, переміщення та безперервного насильства формують покоління, чия травма не зникне автоматично навіть після завершення бойових дій.