Міжнародний оглядач британської газети The Guardian Саймон Тісдалл намалював катастрофічну картину світу, яку спровокував результат "правління" Байдена. Він звинувачує американського президента в тому, що той не використав усі можливості, аби стримати путіна від війни. Тож загроза знищення демократії та новий альянс навколо путіна, куди рухається навіть член НАТО Туреччина, – теж провина Байдена.
Неспроможність стримати конфлікт призвела до величезних страждань і геополітичних зрушень. Чому США не взяли на себе зобов'язання з НАТО? – ставить питання Саймон Тісдалл у колонці в The Guardian.
Відображаючи інстинкти ветерана Холодної війни, стратегія Джо Байдена була знайомою: стримувати конфлікт. Коли президент США виступав у Варшаві в березні 2022 року, через місяць після повномасштабного вторгнення росії в Україну, він намалював червону лінію на пальцях ніг владіміра путіна. "Навіть не думайте про те, щоб пересунутися на один дюйм території НАТО", – попередив він.
Західні союзники нададуть Києву зброю і допомогу, запровадять широкі економічні та фінансові санкції проти москви і перетворять рубль на "руїни", пообіцяв тоді Байден. За його словами, хоча Україна не є членом НАТО, США допоможуть їй виграти цю символічну битву за свободу і демократію. Але не будуть безпосередньо протистояти росії, якщо вона не нападе на Альянс першою.
Наразі – тридцять місяців по тому – стратегія Байдена зі стримуванням провалилася. Подібно до невилікуваного раку, українська криза неконтрольовано поширює метастази. Не обмежуючись багнюкою і льодом Донбасу, війна поширюється, її токсичні наслідки з кожним днем стають все більш глобальними і руйнівними. Вони забруднюють і руйнують все, чого торкаються. Щоправда, "гарячої" війни між росією і НАТО поки що вдалося уникнути. Проте польська і румунська територія постраждала від блукаючих ракет і морських атак. Увесь Чорноморський регіон втягнутий, так само як і Білорусь. путін стверджує, що Захід вже веде війну проти росії і погрожує їй ядерною зброєю. Пропагандисти обіцяють знищити Польщу.
Криза спровокувала розкол між США і Європою в НАТО та всередині ЄС. Спалахують суперечки щодо відправки військ і ракет дальнього радіусу дії в Україну, запрошення Києва приєднатися до Альянсу і формування окремої європейської "оборонної ідентичності". Нова яструбина позиція Франції нівелюється обережністю Німеччини.
Нейтральні Швеція та Фінляндія панічно поспішили вступити до НАТО. Балтійські республіки побоюються відновлення російської агресії. Угорщина та Сербія заспокоюють кремль. Італія вагається. Ніхто не відчуває себе у безпеці.
Війна підживлює правий і лівий політичний екстремізм, оскільки зростає підтримка проплачених популістів-апологетів путіна. У Молдові референдум про членство в ЄС, що відбувся минулих вихідних, був грубо спотворений тим, що президентка країни Мая Санду назвала величезною операцією з підкупу виборців "злочинними угрупованнями, що працюють разом з іноземними силами", а саме – ставлениками кремля.
Зараз москва стежить за виборами в Грузії, що відбулися цими вихідними, де вона таємно змовляється, щоб прозахідні партії зазнали поразки. Така гібридна війна – підривна діяльність, дезінформація, операції впливу, кібератаки, шахрайство, онлайн-тролінг – розрослася по всьому світу з 2022 року, оскільки авторитарні режими наслідують приклад росії.
Нездатність стримати війну заохочує кардинальні геополітичні зрушення, зокрема, партнерство між Китаєм і росією "без обмежень". Президент Китаю Сі Цзіньпін отримує дешеву нафту; підданий остракізму путін отримує технології подвійного призначення в обхід санкцій, а також дипломатичну підтримку. Але це набагато більше. На саміті БРІКС, який минулого тижня приймав путін, до росії, Китаю, Індії, Бразилії та Південної Африки приєдналися Іран, Північна Корея, Сирія, Венесуела і, що викликає тривогу, член НАТО Туреччина (серед багатьох інших). путін бачить глобальний антизахідний альянс, Сі – новий світовий порядок ХХІ століття на чолі з Китаєм.
Це не пусті мрії. Для багатьох країн другого ешелону засудження Заходом російської агресії в Україні і його відмова засудити й активне сприяння ізраїльській агресії в Палестині є неприпустимим подвійним стандартом. Дехто переходить на інший бік.
Що може краще ілюструвати безмежність цього конфлікту, який невпинно розширюється, ніж приголомшлива новина про те, що Північна Корея, на противагу військовому втручанню США і Великої Британії в корейську війну майже 75 років тому, розгортає війська на українському театрі військових дій?
І як жахливо, що Дональд Трамп може цинічно використовувати "вічну війну" в Україні, щоб переконати американських виборців, що демократи, такі як Камала Гарріс, не можуть контролювати хаотичний світ, що НАТО – це афера, якою керують європейці-халявщики, а ООН – марна організація.
Війна відволікає увагу від інших серйозних конфліктів, від Судану до М'янми. Атаки на експорт зерна з Києва призвели до дефіциту продовольства і стрибків цін, від яких страждають бідніші країни. Вона підриває спільні дії щодо клімату, адже значно збільшила викиди парникових газів. Поки путін, звинувачений у воєнних злочинах, залишається безкарним, повага до міжнародного права і статуту ООН падає. Безкарність процвітає.
Величезні економічні втрати від війни зростають. За оцінками Світового банку, за перші два роки прямі збитки в Україні склали 152 мільярдів доларів (117 мільярдів фунтів стерлінгів). ООН прогнозує, що на відновлення та реконструкцію потрібно 486 мільярдів доларів. З кожним днем ці суми зростають. Тим часом росія будує тіньові міжнародні мережі – офіційно дозволений чорний ринок, щоб обійти санкції і підірвати гегемонію долара.
Людські жертви є жахливими. За консервативними оцінками ООН, близько 10 000 цивільних осіб загинули і вдвічі більше отримали поранення. Понад 30 000 українських солдатів, ймовірно, загинули. Втрати російських військових оцінюються в 115 000 убитих і 500 000 поранених. Ціна посилення авторитаризму, корупції, придушення інакомислення та вільних ЗМІ для російського суспільства є невимірною.
Україна не програла війну, що саме по собі є визначним подвигом. Але вона і не перемагає. Західна підтримка слабшає, незважаючи на риторику; російські війська наступають. "План перемоги" президента Володимира Зеленського має небагато прихильників. Наближається зима.
Як багато з цього можна було б запобігти? Деякі події, такі як вісь Китай-росія та зростання правого популізму, все одно відбувалися. Війна просто прискорила їх. Але значної частини більшої шкоди можна було уникнути, повністю або частково.
У Варшаві Байден був відвертим, майже хвалькуватим: ще в січні 2022 року американська розвідка знала, що вторгнення неминуче. Він сказав, що неодноразово попереджав путіна, що це буде великою помилкою. Проте, враховуючи його пристрасну віру в те, що боротьба України за демократію і свободу має життєво важливе всесвітнє значення, Байдену, безсумнівно, слід було б прямо сказати російському диктатору: "Забудьте про це. Не вторгайтеся. Інакше ви опинитеся в ситуації, коли будете воювати з краще озброєним, потужнішим НАТО".
Це називається стримуванням. Це те, для чого існує НАТО. Стримування ніколи не було достатнім. путін, можливо, і досі не слухає. Але боягуз, яким він є, напевно, дослухався б, і врятував би усіх від болю.
Джерело: The Guardian