Фото: з вільного доступу Ізраїль повинен зрозуміти, що він не може досягти безпеки лише силою.
30 липня Ізраїль заявив, що в результаті удару з безпілотника було вбито заступника військового командувача "Хезболли" Фуада Шукра. А вже наступного дня стало відомо про вбивство політичного лідера Хамасу Ісмаїла Ганії в Тегерані. Хамас звинувачуває в цьому Ізраїль.
З одного боку, в цьому немає нічого нового. Протягом багатьох років Ізраїль вбив десятки офіційних осіб і бойовиків Хамас і "Хезболли". Страти, які постійно проводили задля стримування, мало що змінювали, навіть якщо вони демонстрували жорстоку, вражаючу ізраїльську силу.
Про це зазначає Марк Чемпіон, оглядач Bloomberg Opinion, який пише про події в Європі, росії та на Близькому Сході.
Тим не менш, на думку колумніста, є причини побоюватися, що ці два вбивства можуть незабаром спричинити катастрофічну регіональну війну, яка не буде в інтересах ні Ізраїля, ні Лівану, ні Ірану. Перша з них — місця нанесення ударів у Бейруті й Тегерані неминуче були сприйняті в обох столицях як серйозна ескалація Ізраїля. "Хезболла" й Іран пообіцяли відплату.
Другою причиною для побоювань ширшої війни є вибір Ганії як мішені. Це, знову ж таки, не стало несподіванкою: Ізраїль вже вбив більшу частину його родини. Але Ганія був політичним обличчям Хамасу, який жив у вигнанні в Катарі, і людиною, відповідальною за ведення переговорів про припинення вогню в Газі. Хоча Хамас є непрозорою організацією, його вважали більш прагматичним з її лідерів, особливо у порівнянні з фанатичним командиром угруповання в Газі Ях'я Сінваром.
"Після того, як Хамас вистояв протягом майже 10 місяців тотальної війни в Газі й численних безрезультатних спроб знищити "Хезболлу" в Лівані, Ізраїль повинен зрозуміти, що він не може досягти безпеки лише силою", — вважає Чемпіон.
Якщо Нетаньягу зараз відкриє другий фронт проти "Хезболли" в Лівані, то незалежно від провокації, він буде нести відповідальність за перетворення керованої тактичної загрози на загрозу, яка ставить під сумнів майбутнє процвітаючої економіки Ізраїля, його демократії й, потенційно, самої держави.
"Не дивно, що 64% ізраїльтян заявили в нещодавньому опитуванні, проведеному дослідницькою фірмою Midgam для ізраїльського 12-го каналу, що вони виступають за припинення вогню в Газі. Не дивно, що 72% сказали, що їхній прем'єр-міністр повинен піти у відставку", — додає колумніст.