Фото: з вільного доступу Київ досяг великих успіхів у розробці і розгортанні повітряних і морських дронів під час війни з росією.
Тому Україна буде інвестувати в наземних роботів, використовуючи свої успіхи в інших галузі та свій сильний резерв кваліфікованих інженерів і розробників, пише журнал Forbes.
"Не дивлячись на ці інвестиції та прогнози, малоймовірно, що українські наземні роботи досягнуть того ж рівня успіху, що і їхні повітряні та морські системи", – пишуть журналісти.
Створення наземних роботів здається досить багатообіцяючою, які можуть бути розгорнуті в небезпечних ситуаціях, таких як мінні поля, що знижує необхідність присутності людини.
Україна могла б використовувати ті ж досягнення в галузі ШІ і автономності, які використовуються в їхніх повітряних і морських роботах, для своїх наземних систем.
Головне, що наземні роботи можуть вирішити одну з найбільших проблем України – це виснаження, характер поточної війни, де перемога залежить від того, яка сторона може постійно виставляти більше бійців.
рф зі своїм великим населенням, має перевагу, тоді як Україна щосили намагається заповнити свої втрати. Ключовою метою програми наземної робототехніки України – використання наземних роботів для компенсації цих втрат, скорочуючи кількість військ на передовій.
Проте існує безліч проблем, пов'язаних із наземними роботами, з якими українці не стикалися в повітряній і морській сферах.
Але з основних проблем пов'язана з сигналами управління.
Військові роботи, як правило, не можуть покладатися на комерційні мережі і, тому управляються через військові радіосистеми, які вимагають прямої видимості між контролером і оператором, хоч це легше зробити, коли робот перебуває в повітрі або на воді, і це набагато складніше, коли робот перебуває на землі.
Також наземні роботи дуже сприйнятливі до радіоелектронної боротьби і глушіння, а через ослаблення сигналу, викликаного дальністю і рельєфом місцевості, робот отримує дуже малопотужний командний сигнал, який може бути пригнічений обладнанням для глушіння.
Крім того, багато російських систем радіоелектронної боротьби можуть виявляти і тріангулювати сигнали, що надходять на робота і від нього, що дозволяє росіянам націлюватися як на робота, так і на його оператора.
Українські військові, цмовірно, використовували радіоелектронну боротьбу для відбиття атаки російських наземних роботів, і росіяни, з їхнім великим досвідом у радіоелектронній боротьбі, могли б досягти аналогічного успіху за допомогою цієї тактики.
Щоб подолати проблеми з глушінням, роботи часто інтегрують розширену автономність на основі алгоритмів штучного інтелекту. Така система дозволила б роботу працювати без командного сигналу. Однак існує загальна нерішучість щодо озброєння роботів без підтримання людського контролю. Ця вимога не відповідає Конвенції ООН про конкретні види звичайної зброї, яка підкреслює важливість осмисленого контролю людини над смертоносними автономними системами зброї. Неозброєння роботів значно скоротить їхнє потенційне використання, особливо якщо метою є видалення солдатів із лінії фронту. Крім того, багато з українських успіхів у повітряній і морській сфері досягнуто за допомогою озброєних безпілотників.
Автономні системи стикаються з додатковими проблемами через свою передбачуваність. Роботи дотримуються набору алгоритмів, запрограмованих розробниками, і навіть просунуті алгоритми машинного навчання обмежені наборами даних, на яких їх навчено. Це змушує роботів реагувати на певні ситуації заданими способами.
Крім того, прості перешкоди можуть ефективно заважати або зупиняти військових наземних роботів, використовуючи їхні навігаційні та експлуатаційні обмеження.
Наприклад, стратегічно розташований колючий дріт може заплутати датчики і компоненти мобільності роботів, не даючи їм рухатися вперед або виконувати свої завдання.
Також липкі або слизькі поверхні, такі як олія або спеціальні клеї, можуть призвести до втрати тяги або знерухомлення роботів. Ба більше, багато роботів не здатні долати стіни, підніматися по сходах або проходити через траншеї. Будь-яка з цих основних перешкод може створити значні проблеми для військових роботів, роблячи їх неефективними.
"Посилений технологічний сектор України, ймовірно, розроблятиме інноваційні способи вирішення деяких із цих проблем. Крім того, вони знайдуть методи використання наземних роботів у своїх інтересах, особливо в логістиці та бойових завданнях підтримки. Незалежно від цього, малоймовірно, що українські військові повторять успіх, який вони бачили в повітряній і морській сферах. Для прямих бойових завдань розгортання наземних роботів буде складним, і вони будуть менш ефективними, ніж люди, яких вони замінюють", – йдеться в статті.