Генерал-майор австралійської армії у відставці, активний дослідник війни Мік Раян теж проаналізував рішення України перейти на корпусну структуру Збройних сил. Він звертає увагу на виклики, які стоять перед Україною, та можливості, які може дати нова структура війська, якщо реформу зможуть реалізувати. Як і Том Купер з Доном Гіллом, Раян вважає, що це буде кроком вперед, але не стане срібною кулею, яка дозволить виграти війну.
Коротка оцінка викликів і можливостей реорганізації на рівні корпусів у Сухопутних військах і Національній гвардії України.
З'явилося повідомлення про те, що українські Сухопутні війська і українська Національна гвардія, можливо, скоро сформують корпуси та штаби корпусного рівня. Про це повідомляє MilitaryLand, джерело, яке я вважаю дуже корисним і поінформованим протягом всієї війни в Україні. Але український президент також, очевидно, підтвердив цей план у своєму дописі в Telegram від 4 лютого, де він зазначає, що:
Головнокомандувач також повідомив про модернізацію нашої армії – вже затверджено відповідний план переходу на нову організаційну структуру Збройних сил України та створення корпусів.
В рамках нової ініціативи може бути сформовано до 20 нових корпусів, що є частиною плану Головнокомандувача з модернізації організації та комплектування Сухопутних військ, доручення про що він отримав від президента Зеленського, коли був призначений на посаду в лютому минулого року.
Україна вже має шість корпусів, і вони сформували нові корпуси напередодні невдалого контрнаступу 2023 року на півдні України. Наразі, за даними MilitaryLand, до складу Збройних сил України входять: 9-й, 10-й, 11-й та 12-й армійські корпуси, 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ та 30-й корпус морської піхоти Військово-морських сил. Для того, щоб дати уявлення про те, як Україна наразі здійснює корпусну організацію, нижче наведено перелік існуючих корпусів та підпорядкованих їм з'єднань (на основі інформації з відкритих джерел):
10-й армійський корпус: п'ять механізованих бригад; одна артилерійська бригада; один інженерний батальйон; один батальйон матеріально-технічного забезпечення; один танковий батальйон; один розвідувально-ударний батальйон.
11-й армійський корпус: три механізовані бригади; одна танкова бригада; одна артилерійська бригада; один розвідувальний батальйон.
30-й корпус морської піхоти: чотири бригади морської піхоти; дві бригади берегової оборони; одна бригада територіальної оборони; одна артилерійська бригада.
7-й корпус швидкого реагування (десантно-штурмовий): дев'ять штурмових бригад; одна артилерійська бригада; один батальйон БПЛА; один розвідувальний батальйон.
Герби 10-го, 11-го та 7-го корпусів швидкого реагування.
Поки ми чекаємо на додаткову інформацію про цю реорганізацію Сухопутних військ і Національної гвардії, це крок, який може вирішити деякі поточні проблеми командування і управління на полі бою. Але це також створює певні проблеми, які необхідно буде вирішити, якщо Україна хоче зробити ці бойові корпуси повністю ефективними.
Перш ніж розпочати розгляд ключових питань, пов'язаних з формуванням більшої кількості корпусів, я хочу зробити застереження: ці корпуси, схоже, будуть об'єднаннями кількох бригад. Вони навряд чи будуть стандартною структурою НАТО, яка передбачає три бригади на дивізію і 2-4 дивізії на корпус. І хоча деякі країни НАТО мали корпуси під час Холодної війни (наприклад, I Британський корпус, а також V і VII корпуси США в Німеччині), зараз це трапляється рідко.
Це важливий момент, про який слід сказати заздалегідь. Як такі, українські армійські корпуси будуть більше схожі на великі дивізії, ніж на корпуси, які колись могли бути у НАТО. Це не є великою проблемою – не всі повинні виглядати як американські армійські корпуси.
Виклики перед Сухопутними військами. П'ять ключових проблем
Отже, які ключові виклики необхідно вирішити в рамках широкомасштабної програми формування корпусів в українських Сухопутних військах? На мою думку, є п'ять ключових проблем, і я обговорюю їх нижче.
Перше питання полягає в тому, що хороший корпус, навіть якщо він не є доктринальним корпусом НАТО, повинен мати підрозділи корпусного рівня для формування поля бою і майбутніх операцій, розподілу основних зусиль, закріплення успіху і забезпечення різних елементів поточної боротьби. У нинішніх умовах це включає РЕБ, інженерні війська, вогневу складову, інформаційні операції, логістику, розвідку і безпілотники. Доктринальна роль штабу корпусу полягає в тому, щоб зосередити зусилля на формуванні бойового простору, з метою забезпечити основу для успішного виконання місії підпорядкованими йому формуваннями. Чи матиме новий корпус засоби для виконання цієї ролі?
Друге питання полягає в тому, що на рівні корпусного ешелону існує потреба у висококваліфікованих кадрах для планування майбутніх операцій, інтеграції та управління поточними операціями, забезпечення життєдіяльності з'єднань і здійснення необхідної координації вгору і вниз по ланцюгу командування. Планування корпусу – це не планування "великої бригади", це непомітна і дуже затребувана навичка. Програми другого року навчання у Квантіко та Лівенворті, такі як Школа передових методів ведення бойових дій (я випускник 2003 року) та Школа передових військових досліджень армії США (SAMS), зосереджені на підготовці кадрів, необхідних для проведення операцій на рівні корпусів. Хоча українська підготовка може виглядати інакше, чи матиме штаб корпусу такі кадри і хто готуватиме постійний резерв штабних офіцерів, необхідних для заповнення двадцяти чи більше нових штабів корпусів?
Наступний виклик полягає в тому, що корпуси все ще є "високотактичними" організаціями. Яким буде зв'язок між ними і генеральним штабом, чи нинішня структура штабів над бригадами залишиться незмінною? За даними MilitaryLand, багато існуючих штабів вищого ешелону будуть розформовані:
Всі існуючі корпуси будуть реструктуризовані в бойові корпуси, які перестануть бути виключно адміністративними одиницями в тилу. Оперативно-стратегічні групи (ОСГ), оперативно-тактичні групи (ОТГ) і тактичні групи (ТГ) будуть розформовані, а корпуси в кінцевому підсумку візьмуть на себе контроль над лінією фронту.
Якщо формування корпусів стане просто перейменуванням існуючого "надбригадного ешелону", без змін у ресурсному забезпеченні чи оперативному підході, важко уявити, як ця ініціатива змінить перспективи України на полі бою. Я не стверджую, що це станеться, але, провівши в армії понад три десятиліття, можу сказати, що іноді армії можуть приймати "цікаві" рішення щодо існуючих організацій.
Чи є 25 (з гаком) армійських корпусів, що підпорядковуються безпосередньо Генеральному штабу Збройних сил України, гарною ідеєю, ще належить з'ясувати. Українці все ще можуть виявити, що між Генштабом і корпусом потрібен проміжний ешелон.
Ще одним питанням для нового корпусу буде підкріплення та особовий склад. Це було значним викликом для українських Сухопутних військ щонайменше протягом року. Про це повідомлялося в численних публікаціях, і я неодноразово писав про це тут. Нещодавня стаття Tatarigami висвітлила деякі з основних проблем, з якими стикаються українські Сухопутні війська, серед яких: нестача піхоти; недостатні досягнення в мобілізації; структурні недоліки і нестача С2; неправдиві звіти деяких командирів; і відсутність підзвітності. З огляду на це, чи матиме новий штаб корпусу достатній рівень повноважень щодо доступу до підкріплень і їх розподілу, а також щодо використання спеціальних або ситуативних резервних сил?
По-п'яте, і нарешті, ключове значення має керівництво корпусом. На жаль, війна має тенденцію змінювати лідерів так само, як і солдатів на передовій. Правильні люди, які командуватимуть цими новими корпусами, матимуть вирішальне значення для їхнього успішного формування, проведення операцій і забезпечення життєдіяльності в майбутньому. Як зазначив президент Зеленський у своєму Telegram:
Сьогодні ми обговорювали підходи до призначення командирів корпусів: це мають бути найбільш підготовлені, найбільш перспективні офіцери з бойовим досвідом і сучасним мисленням.
Я не сумніваюся, що українці мають талант для цих призначень, але відбір і розвиток наступних поколінь командирів корпусів є важливим інституційним завданням. І ми не повинні вважати, що хороші командири бригад автоматично стануть хорошими командирами корпусів. Це хороша основа, але не кожен офіцер здатен зробити такий великий крок уперед. Цей процес відбору командного складу буде першочерговим завданням для командувача Сухопутних військ і Головнокомандувача.
Бойовий сухопутний корпус ХХІ століття. Які можливості відкриває реорганізація
З історії ми знаємо, що добре керований корпус може дуже, дуже сильно зашкодити ворогу на тактичному і навіть оперативному рівнях. Останнім прикладом руйнівної сили сучасного бойового корпусу, особливо коли він має ще й повітряну міць, була війна у Перській затоці 1991 року, коли наступ проводився трьома корпусами (XVIII повітряно-десантний корпус, VII корпус і оперативно-тактична група морської піхоти США у складі двох дивізій морської піхоти і однієї армійської бригади). Схема маневру показана нижче.
Багатокорпусна операція 1991 року. Джерело: Журнал Airman
У своїй книзі, написаній у співавторстві з Томом Кленсі про війну у Перській затоці, що має назву "У шторм", командир VII корпусу генерал Фред Френкс-молодший наприкінці написав, що "сухопутна війна змінюється. Вона завжди буде змінюватися".
З 1991 року і з того часу, як генерал Френкс написав ці слова, багато що змінилося.
Розмір армій значно зменшився, а нові доступні технології значно покращили сухопутні й об'єднані мережі, боротьбу з розвідкою, високоточні удари, підготовку і життєзабезпечення. Останнім часом значний вплив безпілотників і зростаючий вплив прийняття рішень за допомогою штучного інтелекту змушує адаптувати тактику, підготовку і організацію на полі бою і за його межами. Хоча Україна, можливо, не формує і не має численних дивізій у своєму новому корпусі й не має панування в повітрі, яке ми спостерігаємо у сучасних операціях США, їй необхідно буде перейняти деякі способи мислення і оперативні підходи, характерні для корпусних операцій.
Отже, українці мають можливість потенційно допомогти визначити, як може виглядати бойовий сухопутний корпус ХХІ століття. Для більшості західних армій цей ешелон (чи то невеликі корпуси, чи то великі дивізії) буде тим, що вони створюватимуть на початку наступної війни.
Ще однією можливістю штабу українського армійського корпусу може стати краща підготовка поля бою для проведення операцій на рівні бригад. Принаймні теоретично, роль штабу корпусу і корпусного ешелону полягає в тому, щоб передбачати майбутні операції і здійснювати необхідне формування, визначення пріоритетів і підтримку підпорядкованих йому формувань. Чи буде це так у випадку з новим корпусом в українських Сухопутних військах і Національній гвардії, ще належить з'ясувати.
Нарешті, формування корпусів може забезпечити рівень стандартизації та ефективності ешелону "вище бригади", якого немає в нинішньому підході до оперативно-стратегічних груп, оперативно-тактичних груп і тактичних груп. Наявність стандартних оперативних процедур для цих нових армійських корпусів і корпусів Національної гвардії, стандартних корпусних підрозділів, стандартизованої підготовки особового складу і процесу відбору командирів може забезпечити ефективність і оперативне вдосконалення українських Сухопутних військ, чого не було в попередній структурі командування і управління.
Крок вперед, але не срібна куля. Важка програма реформ
Буде цікаво спостерігати за тим, як відбуватиметься ця реорганізація. Змінювати військові організації завжди важко в мирний час. Під час війни, коли існує необхідність виживання, зміни все ще можуть бути дуже складними, залежно від залучених лідерів і культури формувань, які є частиною змін. Незважаючи на добрі наміри українського Головнокомандувача, це буде важка програма реформ, яку буде важко виконати, поки Сухопутні війська беруть участь у дуже складних кампаніях на Курській дузі, на сході й півдні України.
Зрозуміло, що нещодавні виклики на полі бою, особливо на сході України, проблеми зі згуртованістю новостворених бригад, а також проблеми з мобілізацією і підготовкою змушують змінювати систему командування і контролю над Сухопутними військами України. Формування корпусів є позитивною подією. Безумовно, є можливості, але для того, щоб вони стали дійсно ефективними на сучасному полі бою, необхідно буде вирішити вказані вище проблеми.
Я бажаю їм усіляких успіхів у цих зусиллях.
Джерело