Австралійський генерал-майор у відставці та дослідник війни Мік Раян на прикладі ударів українських сил по російських складах зброї та боєприпасів аналізує розвиток українських ударних систем, принципи їх використання та застосування, функції які виконують елементи ударних систем та які результати вони приносять для тактичних, оперативних, а також стратегічних та політичних цілей. І звісно, які ж уроки можуть винести інші країни для розвитку власних стратегічних ударних систем, особливо, щодо розвитку власної зброї, яка не залежатиме від примх партнерів та їхньої бездіяльності.
Удари по російських складах боєприпасів у Тихоресті, Твері і Торопці є частиною стратегічної ударної кампанії України проти росії, що триває. Нанесення ударів на великі відстані стало важливою стратегічною адаптацією для українців від початку широкомасштабного російського вторгнення майже три роки тому.
Починаючи з 2022 року, Україна продемонструвала здатність здійснювати системну програму власних досліджень, розробок і виробництва безпілотників і озброєнь, а також освоєння західних озброєнь і застосування західної доктрини для планування і виконання ударів. Спостереження за прогресом України дає змогу зрозуміти, як інші країни можуть розвивати свої ударні системи ХХІ століття в епоху, коли точність і досяжність мають вирішальне значення для стримування і ведення війни.
Принципи розвитку ударного комплексу України. Які вирішальні
Ударні операції існують для підтримки реалізації військової стратегії і національної політики.
Вони також є важливим елементом глибоких операцій в рамках побудови бойового простору в глибокому тилу. Ударні операції можуть застосовувати сили у фізичній сфері, в тому числі ракети, безпілотники і сили спеціального призначення. Але вони також можуть включати кібероперації або операції стратегічного впливу, які проводяться самі по собі або в поєднанні з діями у фізичному світі для створення шоку, несподіванки, впливу і системних наслідків.
Критичні елементи розвитку, застосування і адаптації національних ударних сил і засобів відповідають принципам ведення війни, які застосовуються багатьма країнами. До них відносяться наступні:
Вибір і підтримка цілі. Це важливий аспект ударних операцій. Він забезпечує вибір правильних цілей для правильної мети, а також узгоджує пріоритетність ресурсів, часу і проведення ударних операцій з військовою і національною стратегією.
Концентрація зусиль. Україна, як і інші країни, має обмежений арсенал ударних озброєнь. Навіть росія зараз змушена імпортувати ударну зброю з Ірану та Північної Кореї. Кожне військове відомство має приймати рішення щодо балансу інвестицій між ударними системами та іншими військовими можливостями (такими як протиповітряна оборона і наземні бойові сили). Таким чином, ресурси для проведення ударних операцій повинні ретельно використовуватися і централізовано координуватися для досягнення найкращого ефекту.
Інтеграція. Удар повинен сприяти досягненню системного впливу на противника. Удар повинен проводитися в рамках інтегрованого плану тактичних, оперативних і стратегічних заходів, спрямованих на досягнення політичних результатів. Ударні дії також вимагають інтегрованого планування з різними елементами збройних сил і в різних сферах. Досить часто ця діяльність також потребує підтримки з боку цивільних розвідувальних служб, що не входять до складу збройних сил, іноземних партнерів і союзників, а також підрядників. Інтеграція зусиль усіх цих інституцій має вирішальне значення для досягнення запланованого результату.
Сюрприз. Це має вирішальне значення для ударних операцій. Несподіванка для противника – це один з методів перехоплення ініціативи і часто є вирішальною передумовою успіху. В ударних операціях досягнення несподіванки для ППО і командування та управління противника є ключовими факторами успіху. Однак несподіванка має тимчасовий характер і має бути швидко використана. Тому для досягнення несподіванки важлива концентрація зусиль. Прикладом цього є кількість дронів, використаних для атаки на сховище боєприпасів у Торопці, яка, за деякими даними, перевищує 100.
Сталість. Ударні операції повинні проводитись протягом тривалого часу. Це означає, що для досягнення потрібного результату місії в потрібний час і в потрібному місці протягом тижнів, місяців або років повинні бути доступні різноманітні сили і засоби, які можуть бути задіяні. Запаси різних видів озброєнь повинні бути достатніми за кількістю, постійно поповнюватись і безперервно адаптуватись для підтримання їхньої оперативної ефективності в умовах адаптації противника. Це впливає на безпечне зберігання озброєнь (те, з чим росіяни, схоже, погано справляються), безпечне постачання іноземних озброєнь і безпечне постачання компонентів для компонентів стратегічних ударних сил власного виробництва.
Підтримка бойового духу. Це не є головною метою ударних операцій. Але гучні удари по Керченському мосту, аеродромах, російських нафтопереробних заводах і, зовсім недавно, по складах боєприпасів, де зберігається зброя, призначена для ураження українських цивільних об'єктів, впливають на моральний дух цивільного населення і військового особового складу. Це принцип, який не можна скидати з рахунків при проведенні ударних операцій.
Складові ударного комплексу України. 5 ключових елементів
Ударний комплекс України складається з п'яти ключових елементів.
Елемент 1: розвідка і спостереження. Вимірювання цілей є важливою частиною будь-якої ударної системи. Ви не можете завдати удару по тому, що не можете знайти або точно націлити. Як я вже писав у попередніх статтях, об'єднання цивільних і військових сенсорних мереж надає величезну скарбницю даних про цілі для розумних військових установ. Українці стали вправними в цьому під час війни. Однак це більше, ніж просто доступ до комерційних супутникових даних.
Потрібні 3D-дані, складне планування маршрутів, дані про ворога, погоду і місцевість. Це можливо завдяки супутниковим можливостям, сучасним системам радіоелектронної боротьби і кібернетичних систем, висококваліфікованим аналітикам розвідки і цілевказання, агентурній розвідці, а також різноманітним військовим і комерційним безпілотникам і спецопераціям. Україна має доступ до цих видів спроможностей від своїх союзників і від власних збройних сил. Об'єднати все це разом – непросте завдання, а елемент розвідки і спостереження сам по собі є складною і адаптивною системою.
Елемент 2: планування і координація спільних ударів. Це сфера, в якій Україна прийняла доктрину НАТО щодо спільного цілевказання. У доктрині НАТО зазначається, що "спільне цілевказання – це, по суті, інтеграційна функція, яка вимагає участі на стратегічному і оперативному рівнях, усіх елементів штабу об'єднаних збройних сил і командувань компонентів, а також різних невійськових організацій".
Інтегрована, загально зрозуміла доктрина цілепокладання дозволяє краще застосовувати обмежені ресурси, краще інтегрувати ударні операції зі стратегічними і оперативними цілями, а також координувати такі питання, як деконфліктність повітряного простору, обман і визначення пріоритетності цілей. Це також дозволяє співпрацювати з союзниками та іноземними партнерами. Для цього в Україні діє Об'єднаний штаб цілевказання у складі Генерального штабу Збройних Сил України.
Елемент 3: ударні системи. Це та частина українського ударного комплексу, на якій багато хто зосереджує свою увагу. Вона була предметом численних дебатів під час війни, особливо щодо постачання і застосування західних ударних систем.
Протягом війни український арсенал ударних озброєнь постійно розширювався і адаптувався. З середини 2022 року Україна продемонструвала здатність приймати на озброєння і використовувати проти росіян дуже точні ракетні системи великої дальності, такі як HIMARS і MLRS. Інші системи наземного базування включають С-300, яка має режим наземної атаки, і морську ударну ракету "Нептун".
Україна також розробила цілу низку безпілотників для нанесення ударів на більші відстані. Сайт Covert Shores часто оновлює інформацію про цей спектр українських систем, і останнє оновлення можна побачити нижче.
Системи повітряного базування також відіграють ключову роль. У травні 2023 року Британія оголосила про надання Україні ракети Storm Shadow британського виробництва. Ця ракета та її французький еквівалент SCALP-EG розширюють можливості українських збройних сил завдавати ударів по російських цілях. Нещодавно з'явилися припущення про надання Сполученими Штатами Об'єднаної протиракетної зброї (JSOW). Також тривалий час точаться дебати про зняття обмежень на використання американської високоточної зброї в глибині Росії.
Починаючи з лютого 2022 року, український морський ударний потенціал швидко розвивався. Зараз ВМС України розгортають велику кількість надводних ударних суден без екіпажів, в тому числі й ті, що озброєні ракетами.
Елемент 4: обман і живучість. Для планування і виконання ударних дій Україна стала вправною в операціях обману і маскування, щоб забезпечити максимальне приховування таких систем, як HIMARS, і місць розташування своїх ударних літаків і ракет від російської розвідки і тих, хто планує нанесення ударів по цілях. Дійсно, в Україні виникла невелика кустарна індустрія з виробництва цілої низки танків-приманок, HIMARS та інших систем озброєння.
Важливо також не оголошувати, коли нові можливості прибувають або будуть задіяні, щоб здивувати росіян. Початкові операції HIMARS і ATACMS були дуже успішними завдяки цьому, але росіяни швидко адаптувалися до їх використання. На щастя, платформи HIMARS і РСЗВ легше приховати, ніж літаки і їхню допоміжну інфраструктуру. Ці постійні зусилля із захисту українського ударного комплексу залишаються головним предметом занепокоєння для українців цього року.
Нарешті, місця зберігання дорогих ударних озброєнь у невеликих кількостях також мають бути приховані від ворога, щоб їх не знищили до того, як вони будуть застосовані. Цей пріоритет – це те, чого росіяни навчаються останні кілька тижнів.
Елемент 5: системи оцінки ударів. Нарешті, українці проводять оцінку після нанесення удару. Ця діяльність визначає, чи досягли удари своїх цілей. Ці оцінки також з'ясовують причини невдач ударів, зокрема технічні проблеми з ракетами чи безпілотниками, а також російські оборонні методи, що призвели до поразки ударної системи на шляху до цілі або по цілі. Оцінка ударів постфактум є важливим елементом стратегічного навчання і адаптації для постійного підвищення ефективності ударного комплексу України. Хоча в цьому процесі використовується ціла низка засекречених систем, інформація з відкритих джерел про наслідки удару також є життєво важливою.
Хоча розуміння принципів і компонентів ударного комплексу України є важливим, яким чином володіння ударним потенціалом сприяє військовій і національній стратегії? Це важливе питання, оскільки Зеленський назвав ударні операції проти росії одним з ключових аспектів нового "Плану перемоги".
Функції ударного комплексу України. 4 функції та політичні цілі
Існує чотири ключові функції ударного комплексу України, що розвивається. Ці ударні дії на оперативному і стратегічному рівнях лежать в основі досягнення більш широких стратегічних і політичних результатів.
Першою важливою функцією є підтримка досягнення цілей української оперативної і тактичної діяльності. Прикладом цього можуть бути атаки на ключові російські штаби, транспортні шляхи і логістичні вузли в окупованій Україні, а також на російські склади боєприпасів у глибині росії. Аеродроми все частіше стають мішенню для українських атак. Хоча ця кампанія проти російських аеродромів розпочалася у 2022 році, з часом вона розширилася. Атаки на аеродроми знижують здатність росії запускати ракети великої дальності і планерні бомби проти українських цілей, а також змушують її передислоковувати ці засоби далі від місць, де вони найбільш потрібні. Вони також змушують росіян переоцінити свої ресурси протиповітряної оборони.
Це може статися і після нещодавнього націлювання на російські склади боєприпасів. Чи буде росія змушена ще більше розосередити ці склади і зробити це далі від України?
Під час української кампанії на Курській дузі оперативний удар відіграв значну роль. російські резерви, що рухалися в регіон, були зупинені українськими ударними діями. Крім того, були атаковані існуючі мости і військові понтонні мости через річку Сейм, щоб ізолювати російські сили на південь від річки і захистити лівий фланг українських військ.
Другою функцією української ударної системи є посилення стратегічної свободи маневру України. Хорошим прикладом цього є атаки на Чорноморський флот. Це призвело до того, що російський флот став менш ефективним у західній частині Чорного моря. Отже, це дозволило українцям знову відкрити морський торговельний коридор, який має важливе значення для їхніх операцій з експорту зерна.
Третя функція полягає в участі в економічній війні та підриві російського промислового потенціалу. Нещодавні удари по російських нафтосховищах, трубопроводах і кораблях свідчать про те, що Україна також реалізує стратегію економічної війни. Доходи росії від експорту нафти і газу знизилися у 2023 році. Україна може прагнути до подальшого скорочення цього джерела доходів у 2024 році через його важливість для російського федерального бюджету. Це також може вплинути на постачання палива для російських військ.
Україна навряд чи зможе повністю знищити мобілізаційний оборонно-промисловий потенціал росії. Однак вона може погіршити його стан у поєднанні з міжнародними санкціями, сповільнити постачання зброї або зменшити бажання працівників (чи іноземних радників) працювати в цій галузі. Часто знищення джерела електроенергії на певній території може мати такий самий, або навіть більший вплив, ніж фізичне знищення заводу, який виробляє оборонні матеріали.
Нарешті, українські удари мають важливі політичні цілі. Удари по Москві, Керченському мосту, аеродромам і складам боєприпасів в росії розраховані на те, щоб створити для росіян картину російської військової і політичної некомпетентності. Це має на меті зберегти політичний тиск на путіна і продемонструвати російським громадянам, що війна йде не їхнім шляхом. Поки що не очевидно, що це має значний ефект (поки що). Такі удари також впливають на моральний дух українців.
Інша політична мета, яка є життєво важливою цього року, – продемонструвати західним прихильникам України, що вона все ще бореться і що разом з наземними операціями вона може продовжувати тиск на росію і звільнити окуповану українську територію. Це має надати впевненості прихильникам України і забезпечити їхню подальшу підтримку в процесі реалізації українським президентом нового "Плану перемоги".
Уроки для розбудови ударних сил і засобів ХХІ століття. 5 уроків для західних країн
У той час як такі країни, як Сполучені Штати, мають дуже складні й широкі стратегічні ударні сили і засоби, в тому числі ядерну тріаду, більшість країн мають більш обмежені ресурси. У зв'язку з цим, що можуть думати про удар ХХІ століття військові організації середнього розміру, яким доводиться приймати складні рішення щодо бойових можливостей далекого і ближнього бою в процесі планування своїх збройних сил і бюджетних процесів? Я пропоную наступні п'ять уроків, які допоможуть їм у цьому процесі.
Урок 1: поєднання високотехнологічних і низькотехнологічних сил і засобів. Передові ударні сили і засоби повинні включати в себе поєднання високотехнологічних і низькотехнологічних ударних систем. Традиційні рішення для нанесення ударів включають складні, дорогі і малопотужні системи. Вони залишаються необхідними, зважаючи на їхню дальність дії, малопомітність, живучість і великі боєголовки. Проте складні ударні системи стають дедалі дорожчими і рідко будуть доступні в необхідних кількостях. Країнам потрібно буде створювати і підтримувати глибину своїх складів для ракет і безпілотників.
Це глибокий індустріальний виклик, над яким західні країни все ще борються. Ударні системи ХХІ століття повинні складатися з поєднання вишуканої і дорогої ударної зброї і великої кількості дешевших автономних повітряних, морських і наземних систем. Таке різноманіття типів озброєнь, особливо якщо дешевші види озброєнь можуть застосовуватись масово, стане серйозним викликом для потенційних супротивників.
Урок 2: потрібні як вітчизняні, так і іноземні системи. Створення ефективних ударних сил і засобів ХХІ століття вимагає інвестицій в місцеві інновації і виробництво систем нижчого рівня. Місцеві компанії можуть виробляти ракети, ракетне паливо, безпілотники, а також системи ситуаційної обізнаності, які можуть доповнити іноземні системи вищого класу, подібно до підходу, який зараз застосовує Австралія. Вітчизняні рішення підтримують місцеву промисловість, створюють основу для постійної адаптації та гарантують постачання різних видів озброєнь у воєнний час.
За час війни Україна розробила кілька систем власного виробництва, в тому числі безпілотники, а нещодавно – балістичну ракету. Власне виробництво ударної зброї, або суверенної зброї, також допомагає обійти проблему, пов'язану з тим, що союзники або постачальники можуть накласти вето на використання їхньої зброї або зброї, що містить їхні компоненти, в певних сценаріях. Зрештою, підхід з поєднанням національних і іноземних систем має забезпечити численні, надійні варіанти ударної діяльності за прийнятну ціну.
Урок 3: мультидоменний і крос-доменний удар – це імператив. Сучасний ударний комплекс повинен включати безпілотники для розвідки і нападу, а також високотехнологічні ракетні системи, які запускаються з суші, повітря і моря. Такий багатопрофільний підхід не лише створює набагато більшу дилему для будь-якого супротивника, але й забезпечує наявність безпілотників і ракетних пускових установок на суші, морі і в повітрі, що дає змогу масштабувати ударні операції відповідно до конкретної ситуації або місії, а також підвищує живучість компонентів ударного комплексу.
Удар між доменами, коли зброя запускається з однієї сфери по цілях в іншій, ще більше ускладнює ситуацію для потенційного супротивника. Хороша стаття на цю тему в журналі Joint Forces Quarterly досліджує концепцію міждоменного удару:
Міждоменний удар може бути визначений відповідно до платформи, з якої суб'єкт здійснює атаку, і платформи, на якій знаходиться ціль… Міждоменний удар також може бути визначений відповідно до наслідків операції. Згідно з цим підходом, атака є міждоменною, якщо її передбачувані наслідки розгортаються в іншому домені, ніж її ціль.
Така практика не лише підкреслює потребу в ударних силах і засобах наземних, повітряних і морських служб, а й вимогу спільної доктрини націлювання і нанесення удару, а не підходів, що стосуються лише однієї сфери.
Урок 4: ударні сили і засоби повинні постійно адаптуватися. Подібно до того, як армія, яка перемагає у війні, відрізняється від тієї, що була на початку війни, ударні сили і засоби будуть постійно розвиватися протягом конфлікту.
Країни, які розробляють і застосовують ударний комплекс, повинні постійно адаптувати ведення своїх ударних дій. Україна є прикладом адаптації у розвитку своєї нинішньої багатопрофільної ударної системи. росіяни розробили ефективний підхід до стратегічної адаптації, який полягає у створенні систем радіоелектронної боротьби та інших систем, що намагаються послабити можливості українського ударного комплексу.
Тому країни повинні мати офіційні процеси для розвитку своїх ударних систем, щоб забезпечити їхню стійкість до протидії супротивника, продовжувати операції з оперативної безпеки і обману, а також потенційно розширювати типи ударних систем, якими вони володіють, щоб вивести супротивника з рівноваги. Водночас ті, хто проводить ударні операції, повинні продовжувати вивчати найкращі способи застосування своїх ударних сил і засобів і відповідно адаптувати свої операції для підвищення ефективності, стійкості і доступності ударних систем.
Адаптація лежить в основі успішної тактичної, оперативної та стратегічної діяльності в мирний і воєнний час. З цієї причини адаптація – це тема, до якої я неодноразово повертався і тут, і в інших місцях. Вона також є ключовим елементом моєї нової книги "Війна за Україну: Стратегія і адаптація під вогнем".
Урок 5: удар повинен підтримувати політичні результати. Ударні операції можуть сприяти досягненню тактичних і оперативних результатів, але в кінцевому підсумку вони повинні сприяти досягненню стратегічних і політичних цілей. Це одна з причин, чому Зеленський включив ударні операції як один із стовпів у свій новий "План перемоги". У новому інтерв'ю The New Yorker Зеленський описує "План перемоги" як "план, який швидко посилить Україну. Сильна Україна змусить путіна сісти за стіл переговорів". Ударні операції є частиною цього запропонованого політичного вирішення війни.
У декого може виникнути спокуса влаштувати ефектні удари в короткостроковій перспективі, щоб привернути до себе політичну увагу і підняти моральний дух громадян. Іноді це буде необхідно, але отримання підтримки від союзників і підвищення морального духу цивільного населення вимагає й інших методів.
Висновок. Розвиток Україною свого стратегічного ударного комплексу є дуже вражаючим досягненням за останні 32 місяці. Українська кампанія з нанесення ударів на великі відстані є життєво важливою для її військових зусиль і плану примусового завершення війни. Їхній постійний розвиток стратегічного ударного комплексу пропонує корисні ідеї для багатьох інших країн, які прагнуть мати сучасні стратегічні ударні сили для стримування і ведення війни.
Проте, це не срібна куля. Самі по собі ударні операції не виграють війни. Війни є національними справами і вигравати їх треба як військовими, так і усіма невійськовими засобами.