Американська Wall Street Journal вважає, що адміністрація Трампа формує нову доктрину "удару і примусу" у зовнішній політиці, покладаючись на несподівані військові операції без традиційного звернення до Конгресу і без детальних планів для країн-мішеней. Рейд у Венесуелі, атаки в Нігерії та Сирії, а також удари по Ірану демонструють готовність США застосовувати силу у Західній півкулі нібито для стримування впливу Китаю та росії. Водночас ця стратегія "силової дипломатії" може виснажити американську армію, посварити Вашингтон із союзниками через односторонність дій і втягнути США в затяжні конфлікти, якщо обмежені військові операції не дадуть бажаного результату.
Ставка адміністрації на раптове застосування сили у Венесуелі та інших країнах позначає нову еру "силової дипломатії", пише Wall Street Journal.
Рейд США, під час якого вони викрали президента Венесуели, став кульмінацією місяця агресивних військових дій президента Трампа. Серед них удар по ймовірних екстремістах на півночі Нігерії, атака на бойовиків Ісламської держави в Сирії та погрози повторного удару по Ірану.
Як зауважує WSJ, ця серія дій підкреслила схильність Трампа до раптового застосування сили під час його другого терміну: до нової доктрини "удару і примусу", яку, ймовірно, жорстко випробують, оскільки Білий дім прагне змусити Венесуелу та інші країни-мішені виконати його вимоги.
Повернувшись до "силової дипломатії" у Венесуелі, Трамп значною мірою відмовився від звичних атрибутів інтервенцій – діючи без звернення з Овального кабінету, з виправданням нападу, без схвалення Конгресу, без обіцянки виборів в іноземній країні і навіть без детального плану її майбутнього.
WSJ наголошує, що операція в Каракасі, в якій брали участь бійці спецпідрозділу "Дельта" армії США та понад 150 військових літаків, мала деякі спільні риси з іншими операціями Трампа цього року, такими як атака бомбардувальників B-2 на іранські ядерні об'єкти та майже двомісячна кампанія проти хуситів в Ємені.
На думку видання, операція порушила статус-кво, але не вимагала масштабного залучення сухопутних військ – кроку, який міг би дати Білому дому більше важелів впливу на майбутнє Венесуели, але водночас означав би глибше втручання і більші втрати серед американців.
Трамп хвалився, що це був зразок для майбутніх військових дій. У суботу в етері Fox News він заявив, що це була "неймовірна річ", і наголосив: "Ми можемо зробити це знову. Ніхто не може нас зупинити".
Втім, за словами WSJ, це також стратегія, яка ризикує перенапружити Пентагон, якщо Трамп продовжить інтенсивний темп збройних втручань за кордоном або загрузне в нескінченних конфліктах, якщо його обмежені військові дії не досягнуть його цілей.
"Незважаючи на репутацію Трампа як ізоляціоніста, його підсумок наразі полягає у тому, що він бере перевантажену армію і знаходить нові способи ще більше її виснажити", – вважає Стівен Вертхайм з Фонду Карнегі за міжнародний мир.
Ще один серйозний ризик, на думку видання, полягає у тому, що це може призвести до дедалі більшої ізоляції Білого дому на міжнародній арені, відштовхуючи союзників, які не бажають підтримувати односторонні дії.
WSJ констатує, що Трамп намагався уникнути багатьох помилок минулих військових інтервенцій США, обмежуючи масштаби операцій. Так, у червні він провів одноденну атаку на іранські ядерні об'єкти. Він раптово припинив військові операції і оголосив про перемогу, як це було торік, коли він припинив удари по бойовиках-хуситах в Ємені після того, як вони погодилися припинити атаки на американські кораблі в Червоному морі. Втім, хусити продовжили свої ракетні та дронові атаки на Ізраїль.
Однак у Венесуелі, зауважує WSJ, адміністрація має далекосяжні цілі, а стратегія їх досягнення, здається, постійно змінюється.
Державний секретар Марко Рубіо в неділю дав зрозуміти, що адміністрація Трампа розраховує на морську блокаду експорту нафти, щоб змусити владу Венесуели поступитися вимогам США: дозволити західним компаніям доступ до нафтових родовищ, які були націоналізовані багато років тому, і припинити співпрацю з Іраном, Кубою, Китаєм і росією.
Друга хвиля атак, про яку Трамп попередив у суботу, що вона може розпочатися, якщо лідери Венесуели не підкоряться вимогам США, наразі призупинена. Відмовившись від розмов про те, що США будуть керувати країною, американські чиновники не наполягають на дострокових виборах або на важливій ролі Марії Коріни Мачадо, лідерки опозиції, лауреатки Нобелівської премії.
Представники адміністрації Трампа заявляють, що вони реалізують нову стратегію національної безпеки, яка передбачає домінування США в Західній півкулі. "Ми хочемо оточити себе добрими сусідами. Ми хочемо оточити себе стабільністю. Ми хочемо оточити себе енергією", – заявив Трамп у суботу.
Він погрожував новій де-факто лідерці Венесуели Делсі Родрігес, що вона зазнає такого ж ставлення, як і Ніколас Мадуро, якщо не підкориться вимогам США.
Аргументи Трампа викликали різку критику з боку демократів. "Протягом 70 років ми намагалися відійти від ідеї, що Америка буде колоніальною державою в Америці, – заявив сенатор Марк Уорнер (демократ від штату Вірджинія), головний демократ у комітеті з розвідки. – Все це пішло в минуле".
Як зазначає WSJ, операція також викликала занепокоєння у деяких консервативних критиків, які згадують як Трамп під час передвиборної кампанії засуджував використання сили для зміни режиму і розбудови держави, а також його обіцянку в інавгураційній промові 2025 року уникати непотрібних воєн.
Чи матиме це вплив на довгострокову військову позицію США у світі, ймовірно, залежатиме від того, чи американські військові збережуть значну присутність поблизу Венесуели протягом багатьох місяців, чи застосують сухопутні війська, оскільки адміністрація Трампа прагне вплинути на політичні перетворення в країні.
"Повалення Мадуро може допомогти США, позбавивши Китай і росію плацдарму в Західній півкулі", – вважає Метью Кроніг з Атлантичної ради, який був радником з національної безпеки під час президентської кампанії Рубіо в 2016 році. На його думку, Пентагон здатний проводити операції на кількох театрах військових дій, якщо не загрузне у військовому болоті у самій Венесуелі.
WSJ зауважує, що під час першого терміну Трамп був більш стриманим у використанні військової сили. Він звинувачував Мадуро в керівництві організацією з контрабанди наркотиків, але проводив зовсім іншу політику.
Елліот Абрамс, який обіймав посаду спеціального представника США у Венесуелі під час першого терміну Трампа, заявив, що американська політика на той час полягала у заохоченні створення перехідного уряду, який би оголосив нові вибори та перехід до демократії. За його словами, ніколи не передбачалося, що Вашингтон вдасться до військових дій, щоб заарештувати Мадуро, взяти під контроль країну або дійти до угоди, яка відтермінує розмови про відновлення демократії, залишивши при цьому більшу частину режиму Мадуро на місці.
"Треба розрізняти цю божевільну ідею про те, що ми будемо "керувати країною", і плани щодо сприяння перехідному процесу. Ми допомагали демократичним переходам по всьому світу, особливо в Південній Америці", – пояснив Абрамс в інтерв'ю в неділю.
Видання нагадує, що Трамп розпочав повітряні та ракетні удари в 2017 і 2018 роках проти Сирії після того, як тодішній президент Башар аль-Асад був звинувачений у використанні хімічної зброї, але він не втручався у громадянську війну. Пізніше він скасував план удару по Ірану після того, як той збив американський безпілотник, заявивши, що зробив це, бо побоювався, що це призведе до надто великих жертв.
У 2020 році він віддав наказ про удар безпілотника, у результаті якого загинув іранський генерал Касем Сулеймані, керівник Сил Кудс, стверджуючи, що це було зроблено для запобігання неминучим атакам на американський персонал. Коли Іран відповів запуском балістичних ракет по американських базах в Іраку, що не спричинило жертв, Трамп не вжив жодних подальших заходів.
Джерело: Wall Street Journal