Том Купер, який фактично застряг у Нью-Делі через початок американо-ізраїльської війни проти Ірану, знайшов хвилинку, щоб поділитися спостереженнями про цю війну, про які не розкажуть ані телеканали, ані шпальти західних газет. Наприклад, про те, що Ізраїль, схоже, скористався шантажем через справу Епштейна, аби змусити Трампа розпочати війну проти Ірану.
Маючи кілька хвилин вільного часу, ось кілька рекомендацій, як стежити за війною, спричиненою агресією США та Ізраїлю проти Ірану.
1. Будь ласка, вбережіть мене від "все почалося 7 жовтня 2023 року", "бідний маленький Ізраїль є жертвою", "іранці атакують Ізраїль протягом 30, 35, 40, 47 років" або таких нісенітниць, як "вони ненавидять нас з 1979 року". Будь-яке таке пояснення миттєво дискваліфікує вас як людину, яка просто не має уявлення про цю тему. Якщо є бодай якісь сумніви, не можу не порадити вам почитати провідних істориків Ізраїлю. Відповідний список літератури доступний тут.
2. Щоб зрозуміти актуальну версію стратегії Ізраїлю щодо Близького Сходу (а також ОАЕ), подивіться відео, опубліковане Middle East Eye.
3. Щоб зрозуміти, наскільки сіонізм визначає поведінку і контролює Трампа, подивіться детальний розбір Макса Блюменталя у відео тут (і майте на увазі: якби він помилявся, AIPAC подала б на нього позов хоч "на Марс").
4. Замість того щоб покладати великі надії на якесь дивовижне самозвільнення іранців, як це пропагують насамперед два онлайн-видання, обидва з яких базуються за межами Ірану і можуть бути щонайменше пов'язані з Ізраїлем, а то й спонсоровані ним, зверніться до виважених іранських аналітиків. Ось чудовий приклад.
Тепер про складнішу частину: війну.
Задум цієї агресії був доволі примітивним.
Ізраїльтяни переконали або навіть шантажем змусили (див. справу Епштейна) IQ47 "приєднатися" до їхніх ударів по Ірану. Судячи з усього, вони сказали йому, що потрібно спільно вдарити по Ірану, знищити режим і у такий спосіб спровокувати іранців на повстання та повалення того, що від нього залишиться. Очікуваного результату, мовляв, було б достатньо. Це не спрацювало, оскільки режим КВІР готувався саме до такого розвитку подій. Тож ізраїльтяни можуть "обезголовлювати" країну скільки завгодно: завжди знайдеться хтось, хто замінить убитого лідера.
Ба більше, іранська ППО виявилася міцнішим горішком, ніж очікувалося. І не тому, що вона складається з "китайських HQ-9" чи "російських С-300MU", як це помилково вважають (див. нісенітниці, які NYT поширювала останні два дні), а тому, що її основу становить широкий спектр систем, спроєктованих у Китаї відповідно до іранських вимог і виготовлених в Ірані. Не дивно, що дуже мало з того, що справді має значення, а саме систем великої дальності, таких як Bavar-373 і Mehran, було уражено та/або виведено з ладу.
Принаймні доти, доки в них не закінчилися ракети, а це сталося цими вихідними. Це теж не дивно: так само, як США та Ізраїль, Іран не має безмежних запасів "перехоплювачів" (тобто ракет "земля-повітря" та протиракет). Проте більшість іранських ЗРК середньої та малої дальності залишаються боєздатними, тож:
а) значна частина повітряного простору над центральним Іраном залишається недоступною навіть для F-22 та F-35, і
б) за винятком західної та південної частин Ірану, США та Ізраїль значною мірою залежать від застосування крилатих ракет повітряного базування (Ізраїль), як обговорюється тут:
…або, в інших районах, від розгортання крилатих ракет повітряного та морського базування (США). Лише за межами зони, що приблизно охоплює Карадж, Хорремабад, Тегеран, Семнан, Кум, Шираз та Ісфахан, вони можуть вільно застосовувати іншу зброю (наприклад, GBU-31 JDAM).
Усередині одного з ракетних міст КВІР, де вздовж стін складовано ракети "Хайбар Шекан" або "Фатех".
У американо-ізраїльських сил є ще одна проблема: те, що КВІР називає своїми "ракетними містами". Класичні "бункерні бомби", які застосовують американо-ізраїльські сили, – це, зокрема, BLU-109:
Іранці розпочали будівництво першого зі своїх ракетних міст через два роки після того, як BLU-109 ввели в експлуатацію. Тому вони скоригували їхню конструкцію й побудували підземні споруди так, щоб ті містилися "глибше максимальної дальності дії BLU-109". Ця зброя просто не може пробити достатню глибину, щоб дістатися й проникнути в один з іранських ракетних тунелів. Отже, максимум, що можуть зробити США та Ізраїль, – це бити по входах, щоб заблокувати "рух" іранських транспортерів-пускових установок. Попри те, що BLU-109 є дуже точною завдяки GPS, це зброя вільного падіння. Її максимальна дальність становить близько 40 км. Тому її застосування проти одного з іранських ракетних міст може бути ефективним лише тоді, коли США та Ізраїль мають достатню свободу дій, щоб наблизитися на потрібну відстань. Досі таке траплялося рідко.
Пускова установка з балістичною ракетою середньої дальності (IRBM) Shahab-3.
Такий висновок можна зробити і з розгортання бомбардувальників B-52 ВПС США, озброєних крилатими ракетами AGM-158 JASSM з функцією "бункер-бастер", у п'ятницю та суботу минулого тижня; це було потрібно, щоб перенаситити іранську ППО й дати змогу бодай кільком ракетам досягти своїх цілей. Фотографії на кшталт наведеної нижче це підтверджують: іранці "досі" збивали "принаймні частину" ракет AGM-158.
…а потім продовжили обстрілювати Ізраїль своїми ракетами середньої та великої дальності.
…що підводить мене до теми іранських ударів – по Ізраїлю, а також по американських базах у Туреччині, Йорданії, Кувейті, Бахрейні, Катарі, ОАЕ та Омані.
Що б не розповідали IQ47 і Бібі Нетаньягу, поєднання жорстокості й точності іранських ракетних та безпілотних ударів застало зненацька і США з Ізраїлем, і їхніх союзників у Перській затоці. Поки США та Ізраїль не припиняють базікати про те, що "іранці цілять у цивільних", насправді КВІР б'є по таких об'єктах, як пункт збору розвідданих Сил оборони Ізраїлю та радіолокаційна станція на горі Мерон, авіабаза "Рамат-Давид", штаб розвідки на півночі Тель-Авіва (Моссад і підрозділ 8200), Міністерство оборони в Тель-Авіві, авіабаза "Сдот-Міха" (головна база арсеналу балістичних ракет Ізраїлю: ця ракета промахнулася і влучила у Бейт-Шемеш), аеропорт "Бен-Гуріон" (де базується більшість літаків-заправників ВПС США, які підтримують ізраїльські повітряні удари) та авіабаза "Неватім" (головна база F-35 Ізраїлю). Справді, за інформацією з неперевірених джерел, з неділі, 28 лютого, Бібі проводить більшу частину часу на борту Zion 1 – ізраїльського аналога Air Force One ВПС США, бо іранці розпочали відкрите полювання на нього і також взяли на приціл його добре укріплений підземний офіс.
Також іранці вивели з ладу один з основних американських радарів у Йорданії (а точніше: вони знищили більшу частину розміщеної там бази THAAD: якщо це був "цивільний" об'єкт, то, мабуть, базу використовували як декорацію для вечірки біля басейну чи чогось подібного…?), три в ОАЕ, один у Катарі та один у Бахрейні. Отже, КВІР "засліпив" своїх супротивників, змусивши їх виконувати значно більше додаткових бойових патрульних вильотів уздовж кордонів іранського повітряного простору, ніж планувалося.
Крім того, попри те, що не лише їхнє вище політичне керівництво було знищене, а й системи зв'язку та управління зазнали сильних пошкоджень унаслідок американо-ізраїльських повітряних ударів, іранці продемонстрували здатність відстежувати численні розвідувальні вузли США. Саме тому, серед іншого, вони атакували не лише місцеві штаб-квартири ЦРУ, а й готелі в Бахрейні, Кувейті та ОАЕ, де розміщувалися співробітники американської розвідки та військові США.
Цей готель у Манамі, Бахрейн, став мішенню КВІР, оскільки в ньому розмістили американських військовослужбовців, евакуйованих з місцевої військової бази США.
Зараз американські медіа стверджують, що "саме росія надає цю розвідувальну інформацію". Вибачте, але я в це не вірю. Хоча вони, безсумнівно, хотіли б помститися за те, що США та їхні європейські союзники роблять або, у випадку США, робили в Україні, ФСБ і ГРУ не лише не мають необхідного обладнання (особливо розвідувальних супутників такого рівня, як у КНР), а й передусім були зайняті відстеженням вигнаних російських мафіозних босів на околицях Тель-Авіва та діяльності російських емігрантів у місцях, які росіяни люблять називати "Дубайградом". Натомість іранці мають і власні розвідувальні групи, розгорнуті в усіх арабських країнах, і сотні місцевих інформаторів. Ба більше, на відміну від КНР, росіяни не мають розгорнутих груп на місцях разом із КВІР в Ірані. Це означає, що налагодженого протоколу обміну розвідданими в режимі реального часу не існує. Нарешті, я вже кілька разів пояснював це у цьому блозі: росіяни не лише зірвали кожну свою "велику угоду з постачання зброї" Ірану за останні 25 років (див. запізнілу поставку С-300, відсутність поставок Су-35 – і це лише два із сотень прикладів), а й іранці не довіряють росіянам, а москва і Тегеран не мають такої тісної співпраці, як Пекін і Тегеран.
…звичайно, це не означає, що росіяни не люблять необізнані американські медіа, які тепер скаржаться на них, і половину соцмереж, що "поширюють" отриману дезінформацію: ідіократія так само корисна для російських спецслужб, як і для їхніх візаві у США, Ізраїлі та Ірані.
Це те, що одразу спадає мені на думку. Я постараюся якнайшвидше проаналізувати й інші деталі.
А поки що дозвольте мені зробити очевидний висновок: 3-денна спеціальна військова операція IQ47/Бібі пішла катастрофічно не за планом, і тепер ми всі платитимемо за це – принаймні на заправках, якщо не в рахунках за опалення наступної зими. А друзі IQ47 і Бібі зароблять чималі гроші. Отже, те, що вони накоїли, для них не проблема.
Джерело