Президент США мав можливість тиснути на путіна щодо України, але не зробив цього. Тепер настав час Старого Світу робити вибір, пише колумніст американського видання Bloomberg Марк Чемпіон. Він пропонує розглядати оборону України як каталізатор зміцнення європейської безпеки, а не як перешкоду.
Цілком логічно бути розчарованим або стурбованим, навіть обуреним результатом телефонної розмови Дональда Трампа з путіним цього тижня, але не здивованим. Президент США не зміг покласти край цій війні, тому що він і не намагався, вважає колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.
За його словами, з першого дня Трамп зосередився на тому, щоб досягти перезавантаження відносин із росією, яке принесло б США економічну вигоду. Американська участь у війні була перешкодою, яку потрібно було усунути до того, як це станеться, і зробити через мирне врегулювання, а не через відмову від України, бо це виглядало краще. Однак не це було вирішальним. "Це була європейська ситуація, і вона повинна була залишитися європейською", – заявив Трамп у понеділок.
По-перше, якщо Конгрес не змусить Трампа, він може залишити довге і невдячне завдання посередництва у мирному врегулюванні Папі Римському, президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану чи будь-кому іншому, хто захоче за нього взятися. Тим часом, він може зосередитися на зароблянні грошей.
З точки зору москви навряд чи це могло закінчитися краще, наголошує колумніст. путін зробив нову нечітку пропозицію розпочати прямі переговори з Україною і викласти свої вимоги в меморандумі. Ми можемо лише здогадуватися, що вони туди включать, адже кремль багато разів повторював свої умови для миру. Тепер путін має менше стимулів, ніж будь-коли, звужувати їх.
Тож, на думку Марка Чемпіона, українці не мають іншого вибору, окрім як боротися далі. Для москви Україна – це нація Франкенштейна, зліплена з інших націй, а Київ і більшість підконтрольних йому земель по праву є частиною так званого "руського миру". Самобутня мова, культура та історія країни з його точки зору є несправжніми.
"Як можна розділити цю спадщину між росією та Україною? І навіщо це робити?" – написав путін влітку 2021 року в есе на 6 900 слів "Про історичну єдність росіян і українців". Через кілька місяців цей трактат потрапив до рук офіцерів, яких відправили керувати його вторгненням. У ньому було викладено його справжній casus belli, нагадує автор.
Марк Чемпіон наголошує, що європейські лідери знали про ймовірність виходу США з НАТО з моменту обрання Трампа. Вони говорили правильні слова, але за винятком прифронтових країн – таких як Польща та крихітні країни Балтії, – їхні дії значно відставали. Але це песимізм, вважає експерт, а не реалізм. Те, що станеться далі, – це вибір, так само, як для Трампа було вибором не використовувати наявні у його розпорядженні інструменти для тиску на путіна, або для США забезпечити безперервне існування Південної Кореї з 1950-х років. Українські війська, без сумніву, перебувають у поганому становищі, але вони продовжуватимуть воювати, бо мусять. А Велика Британія, Франція, Німеччина і більшість країн Північної та Східної Європи визнають, що захист України багато в чому є їхньою справою.
Ці країни мають фінансові можливості. Чого їм бракує, на думку автора, так це промислового потенціалу, щоб заповнити порожнечу, яку залишить після себе відхід США, а також колективного відчуття нагальної необхідності зробити все можливе, щоб це виправити. Погляньте на нову угоду про безпекову й оборонну політику між Великою Британією та ЄС, яка прив'язала нібито життєво важливі оборонні заходи до суперечок з таких не пов'язаних між собою питань, як мобільність молоді, і яка закінчилася не більше, ніж балаканиною, пропонує колумніст Bloomberg.
Він вважає, що Європа не зобов'язана забезпечувати все. За рік до повномасштабного російського вторгнення Україна виробила військової продукції на суму близько $750 мільйонів. Цьогоріч вона має потенціал, якщо не кошти, щоб виробити військової техніки на суму близько $35 мільярдів, включно з найкращою у світі індустрією безпілотників. Володимир Зеленський заявив, що 40% зброї, яка використовується на фронті, сьогодні виробляє Україна, і ця частка продовжує зростати.
Очолювана Данією програма фінансування невикористаних українських виробничих потужностей вже існує і може бути розширена. Тим часом, європейські уряди й виробники озброєнь можуть зосередитися на заповненні критичних прогалин у виробництві літаків, ракет, систем ППО тощо, які Київ не здатен виробляти для себе. Це важко, але не нездійсненна мрія, переконаний автор. Він нагадує, що такі компанії, як Rheinmetall AG, KNDS Group і BAE Systems Plc вже відкрили офіси в Україні, розуміючи можливості для досліджень і дешевшого виробництва.
Експерт пропонує розглядати оборону України як каталізатор зміцнення європейської безпеки, а не як перешкоду. На його думку, треба бути оптимістом, щоб думати, що лідери континенту вийдуть за рамки вузькопартійних дебатів, аби це сталося. Але тих, хто вірив, що українці зможуть перемогти напад росії на Київ у лютому 2022 року, теж вважали оптимістами.
У Трампа були ресурси для посилення фінансового та військового тиску на путіна, поки той не сяде за стіл справжніх мирних переговорів; він просто вирішив їх не використовувати. Тепер настала черга Європи, завершує Марк Чемпіон.
Джерело: Bloomberg