Відомий історик та дослідник війни Філліпс О'Брайен у традиційному тижневику наголошує, що Трамп продовжує фактично відкрито сприяти путіну у всіх його забаганках. Він висловив власні міркування як оцінювати Курську операцію сил оборони України та відзначив успішне застосування українськими силами власної далекобійної крилатої ракети.
Після виборів у США та повернення Трампа до влади сталося дещо надзвичайне. Кількість людей, які підписуються на мій блог, майже подвоїлася за трохи більше ніж три місяці.
Все, що я можу сказати – це подякувати за підтримку. Я сповнений передчуттів щодо майбутніх років, щодо того, на що перетворюються США, чи зможуть європейські держави відреагувати, що станеться в Індо-Тихоокеанському регіоні, коли США почнуть відмовлятися від своїх союзників там, тощо.
Трамп і путін все ще разом
Для покоління американців, таких як я, які виросли на таких шоу, як Saturday Night Live, певні скетчі та повторювані фрази назавжди закарбувалися в пам'яті. В одній з них Чеві Чейз, ведучий новин за вихідні (ви розумієте, про що я) починає репортаж словами… "У нашій головній новині вечора генералісимус Франциско Франко досі мертвий".
Я відчував відлуння цього, коли починав писати цей розділ про Трампа і путіна. Ці два головорізи все ще разом, як і завжди були протягом останніх кількох місяців і років – попри всі сподівання людей, що вони можуть посваритися, що Трамп може піти проти путіна, що путін може переграти тощо…
Цей тиждень став, можливо, найкращим прикладом. У вівторок американські та українські переговірники спільно погодилися підтримати пропозицію про 30-денне припинення вогню. Це змусило декого подумати, що США та Україна працюють разом, щоб загнати путіна в кут. США заявили, що представлять план путіну та сподіваються, що він погодиться.
Початкова реакція полягала в тому, що це може погано закінчитися для росії і призвести до проблем з Трампом. Імовірно, путін не хотів би припинення вогню, і якщо б він відмовився від нього, Трамп міг би перетворитися на людину з принципами й накласти санкції на росію. Насправді, Трамп сам дав деякі ознаки цього, коли попередив путіна, що якщо російський диктатор не погодиться на припинення вогню, то буде певний удар з боку США.
Ось що сказав Трамп:
"Ми можемо зробити дуже погані речі для росії. Це було б руйнівно для росії. Але я не хочу цього робити, тому що я хочу бачити мир, і ми наближаємося до того, щоб, можливо, щось зробити"…
"Люди їдуть до росії прямо зараз, поки ми говоримо. І ми сподіваємося, що зможемо домогтися від росії припинення вогню. І якщо ми це зробимо, я думаю, що це буде 80 відсотків шляху до припинення цієї жахливої кривавої бані".
А потім вгадайте що? 30-денний план припинення вогню був представлений путіну, росіяни у відповідь висунули надзвичайно жорсткі умови для України, перш ніж вони його приймуть (як вони завжди збиралися робити), і Трамп виглядав більш ніж щасливим.
Трамп не приховував, що (навіть попри те, що росія висунула абсолютно неприйнятні вимоги до України) він був близький до того, щоб домовитися з путіним.
"У нас вчора були дуже хороші й продуктивні дискусії з президентом росії путіним, і є дуже великий шанс, що ця жахлива, кривава війна може нарешті закінчитися".
І це був лише сигнал. У дипломатичному плані Трамп вкотре показав, що готовий піти на все, аби догодити путіну і працювати з ним разом. Цікаво, хто представив Кремлю план припинення вогню. Це був не генерал Келлог, якого Трамп призначив своїм спеціальним посланцем, якому доручив вести переговори про припинення війни. План представив Стів Віткофф, давній бізнес-партнер Трампа і людина, яка була надзвичайно пропутінською і проросійською. Наприклад, наприкінці лютого Віткофф доклав чимало зусиль, щоб повторити пропутінський наратив про те, що росію спровокувало на вторгнення в Україну НАТО.
"Війна не повинна була статися, – заявив у неділю посланець США на Близькому Сході Стів Віткофф в ефірі CNN у програмі "Про становище в країні. – Вона була спровокована. Це не обов'язково означає, що це було спровоковано росіянами. Тоді були всілякі розмови про вступ України до НАТО. Президент говорив про це. Цього не потрібно було робити. Це фактично стало загрозою для росіян", – поширював він наративи Кремля.
росіяни віддають перевагу Віткоффу, а не Келлогу, останнього вони вважають проукраїнським. Ви можете здогадатися, до чого це призведе. Минулої ночі Трамп брутально понизив Келлога в посаді, яку він призначив, зробивши його посланцем лише в Україні, щоб росіянам не довелося з ним розмовляти.
Як завжди – путін отримує те, що хоче.
Таким чином, протягом тижня ми побачили ще більше доказів того, що Трамп і путін зблизилися. Незважаючи на те, що путін спотворює 30-денні плани припинення вогню, на росію не накладено жодних додаткових санкцій (як завжди погрожує Трамп, але ніколи не робить), американських дипломатів звільняють або підвищують, тому що путін хоче, щоб вони пішли, або віддає перевагу їм, а Трамп хвалить путіна за його неіснуюче прагнення до миру.
Трамп і путін все ще разом і людям краще припинити планувати їхню сварку. Цей тиждень лише підтверджує це.
Українці відступили в Курській області
Минулого тижня українці відступили (в повному порядку) в Курській області. Ось карта тижневої давнини за даними Deep State.
А ось та сама карта на сьогодні.
І ще одне зауваження: Дональд Трамп повторив путінську пропаганду рівно два дні тому, коли написав у Твіттері, абсолютно неправдиво, що українські війська були оточені в Курській області, благаючи путіна проявити великодушність і врятувати їхні життя. Це був один із сигналів, який Трамп подав, що навіть попри те, що путін висунув вимоги до України, які, здавалося б, легко відкинути через пропозицію про припинення вогню, президент був задоволений тим, як пройшли переговори між Віткоффом і путіним.
Протягом кількох місяців путін докладав значних зусиль, щоб повернути всю територію, яку Україна захопила в Курській області. Ця територія була серйозною перешкодою для його бачення того, як буде працювати будь-яке перемир'я (якщо воно буде). Він хоче утримати кожен клаптик української землі, який він завоював. Те, що Україна утримує частини росії, надзвичайно ускладнює це завдання.
Саме тому він намагається зробити все можливе, включно з використанням північнокорейських сил, щоб повернути собі територію в Курській області.
За останні кілька тижнів життя українців у Курській області стало набагато складнішим під цим постійним тиском. Зокрема, росіяни почали використовувати велику кількість БПЛА проти українських шляхів постачання в росію, що дедалі більше ускладнювало підтримку українських військ в окупованих регіонах і призводило до значних втрат українських вантажівок і транспортних засобів постачання. Так, за одним із повідомлень, 25 лютого, одразу після того, як США відрізали українців від розвідданих на території росії, росіяни здійснили цілу серію успішних атак з використанням безпілотників на українські лінії постачання.
25 лютого шквал точних ударів російських безпілотників знищив десятки українських автомобілів на головній дорозі до Суджі, міста, яке було головною базою для 10-тисячного українського війська, що займало значну, але швидко скорочувану територію в Курській області на заході росії.
Потім, два тижні тому, відключення американської розвідки фактично засліпило українські сили й росіяни, схоже, також скористалися цим з великим ефектом. У підсумку, українці вирішили, що спроби боротися та утримувати кишеню коштували їм занадто дорого у відносному вираженні, і відступили на невелику ділянку, яку ви бачите вище. Питання зараз полягає в тому, чи планують вони спробувати утримати цю територію, хоча в певному сенсі ця територія настільки мала, що може не мати великої стратегічної цінності.
Наразі, я думаю, можна сказати, що Курська операція, яка розпочалася в серпні, близька до завершення. Чи хотіла б Україна утримати ці позиції? Безсумнівно. Але це було б доцільно, якби втрати, яких зазнали українці, виправдовували витрати на її утримання. На їхній погляд, це явно було вже не так.
Ця кампанія, безумовно, принесла Україні певні стратегічні вигоди. Найважливішим є те, що вона, здається, так і не визначила кількість українських сил, з якими росіянам треба було боротися, щоб спробувати повернути Курську область. Первісна чисельність українських військ, які зайняли цю територію, оцінювалася приблизно в 15 000 осіб. 10 000 – остання згадана цифра.
росіяни неодноразово стягували більші сили, щоб спробувати відбити виступ. У листопаді New York Times повідомила, що росія стягнула 50 000 військових (російських і північнокорейських) для початку нової кампанії з витіснення українців з Курська. Ця операція провалилася, і відтоді вони створили, здається, ще дві великі сили з тією ж самою метою.
Якщо ці постійні цифри чисельності військ є точними – російські втрати були б набагато більшими, ніж українські. Але, звісно, нам потрібно це підтвердити.
Інша річ, яку зробила Курська операція – це змусила росіян відволікти значні сили (за повідомленнями, одні з найкращих) з Донбасу. Там, до речі, за останні 3 місяці просування майже зупинилося. Варто зазначити, що в серпні, коли почався наступ на Курську дугу, подейкували, що Покровськ близький до того, щоб впасти перед російськими військами, і що Україна повинна направити свої війська туди, а не витрачати їх на ризиковані операції на Курській дузі. Що ж, Покровськ все ще залишається українським, і росіянам вдається просуватися там останнім часом дуже повільно.
Тож Курськ, схоже, призвів до дуже великих російських втрат і, можливо, сповільнив російські наступальні дії в інших місцях. Питання в тому, яких втрат заради цього зазнали українці. Тільки тоді, коли ми це дізнаємося, ми дійсно зрозуміємо, чи була операція того варта.
Українська власна далекобійна зброя
Війна знаходить шляхи. Однією з причин мого відчаю щодо політики адміністрації Байдена з обмеження допомоги Україні було те, що вона ґрунтувалася на вродженому припущенні, що вони контролюють ситуацію. Особливо це стосувалося українських глибоких ударів, щодо яких люди Байдена доклали чимало зусиль, щоб їх обмежити.
Втім, вони не контролюють ситуацію, і війна знаходить вихід, як це сталося зараз. Українці, принаймні згідно з публічними заявами президента Зеленського, щойно застосували в бою свій перший вітчизняний комплекс крилатих ракет, який має дальність дії 1000 кілометрів.
Сьогодні також були доповіді по нашій ракетній програмі. Ми маємо відчутні результати. Довга ракета "Нептун" пройшла випробування і успішно застосована в бою. Нова українська ракета, точний удар. Дальність дії – тисяча кілометрів. Я дякую нашим українським розробникам, виробникам та військовим. Ми продовжуємо нашу роботу для забезпечення безпеки України.
Український "Нептун" попереднього покоління
Є питання, на які потрібно відповісти. Скільки Україна може виробляти? Наскільки вона точна? Яка її проникаюча здатність і вантажопідйомність?
Проте, якщо припустити, що вони можуть виробляти їх у великих кількостях (європейські країни, це та сфера, в якій ви дійсно можете допомогти, оскільки США відступають), це може стати важливим новим активом у кампанії проти російської енергетичної інфраструктури (нафтовидобутку), військового виробництва та логістики. Дійсно, це відкриває можливість для масштабної української кампанії в цих сферах. Досі українці покладалися на власні БПЛА, які були помірно ефективними, але, схоже, не мають великої точності й величезної ударної сили.
Якщо війна продовжиться і Україна зможе наростити виробництво, ця кампанія з використанням БПЛА буде набагато більш руйнівною і масштабною, ніж будь-що, що Україна могла б здійснити за допомогою США у 2022 або 2023 роках. Якщо потрібно, ми маємо ще один приклад марності та контрпродуктивності політики США щодо України після повномасштабного російського вторгнення.
Джерело