Відомий історик і дослідник війни Філліпс О'Брайен, підсумовуючи події минулого тижня, аналізує неприємний казус із нашими союзниками: вони звернулися по допомогу до України, але замість взаємної підтримки нашої країни, фактично задобрюють і захищають кремль. Також він наголошує, що Вашингтон підтримав москву не лише риторикою, а й діями: кампанія США та Ізраїлю проти Ірану, яка розпочалася саме тоді, коли москва почала особливо гостро відчувати брак грошей, тепер сприятиме збільшенню доходів росії від нафти.
Минулого тижня ми бачили в дії дві сили. Одна з них – Україна, яка пристосувалася до реалій сучасної війни. Це було нелегко, але українці проявили гнучкість, рішучість і винахідливість. Інша – США: самовпевнені, владні й такі, що не розуміли, що роблять. Не дивно, що результатом стало те, що Сполучені Штати виявилися не готовими до війни й були змушені просити допомоги в України для себе та своїх союзників.
Такі прорахунки під час війни трапляються. Але не буває такого, щоб США, просячи допомоги в України, водночас надавали захист і несподівану підтримку силі, яка намагається знищити Україну, – росії. Отже, маємо ситуацію, коли українці допомагають США, а США допомагають і захищають росію. Це мало б бути головною темою тижня.
Також надходять дані за лютий про сухопутну війну, які варто згадати. За останні кілька тижнів Україна звільнила більше території, ніж втратила, і водночас, схоже, утримувала російські втрати на надзвичайно високому рівні. Минув лише місяць, але українці, здається, вважають, що їхня стратегія приносить дивіденди. Мовчання преси та аналітичних кіл означає, що вони мають рацію.
Тиждень, коли Україна вирішила допомогти США…
На початку минулого тижня Трамп і Білий дім просто не могли стриматися від образ на адресу президента Зеленського і самої ідеї допомоги Україні. Варто відзначити, наскільки патологічною стала така поведінка. Ось твіт Трампа від 3 березня, у якому Зеленського порівняли з відомим цирковим імпресаріо П. Т. Барнумом.
Це була не єдина образа. Речниця Білого дому Керолайн Левітт також розкритикувала допомогу, яку США надали Україні за президентства Байдена, назвавши її сумішшю дурості та нерозумності.
Ви можете подивитися її пресконференцію нижче. Вона починає говорити про допомогу Україні приблизно з 1:30.
Левітт називає Байдена "дурним і некомпетентним лідером", який "безкоштовно віддав багато наших найкращих озброєнь дуже далекій країні під назвою Україна". Крім того, вона підкреслює, що Трамп вважав допомогу Україні "нерозумною".
Це було не лише проявом патологічної потреби Трампа критикувати Зеленського й Байдена за кожної нагоди, а й відчайдушною спробою відвести провину за власну некомпетентність. Адже в той момент, коли це було сказано, війна, яку він за власним вибором розв'язав проти Ірану, вже демонструвала, як елементи "гнилі" проникли в американські військові та дипломатичні служби.
У четвер у The Atlantic вийшла моя стаття про це явище, а в п'ятницю я опублікував продовження на Substack. В обох статтях я зазначав, що адміністрація Трампа, схоже, не підготувалася до перехоплення дешевих БпЛА, проігнорувавши, мабуть, найважливіший технологічний прорив у російсько-українській війні за останні чотири роки. Це була одна з причин, чому я використав слово "гниль", щоб описати те, що ми бачимо. Ось коротка ремарка з допису, опублікованого в п'ятницю:
Найбільш некомпетентні військово-промислові приготування до війни в історії США. Здогадуєтеся, що? Дешеві дрони – це реальність, і їх потрібно ефективно збивати. Треба було жити в печері останні чотири роки, щоб цього не знати, але, схоже, адміністрація Трампа та Міністерство оборони США цього уроку не засвоїли. Сполучені Штати почали витрачати дорогі засоби протиповітряної оборони такими темпами, що самі були шоковані, коли кампанія розпочалася. Лише після цього Трамп скликав лідерів промисловості на панічну нараду, вимагаючи збільшити виробництво. (Переклад повної версії допису читайте нижче – iPress).
Сьогодні є одна держава, яка, очевидно, не залишила цю сферу поза увагою, і це Україна. Українці є світовими лідерами у сфері перехоплення недорогих дронів. Вони провели величезну роботу з упровадження інновацій, узагальнення досвіду та розробки низки дешевих систем для перехоплення таких БпЛА. Їхній успіх є значним. За даними CSIS, середня вартість російського безпілотника "Шахед"/"Герань" (це "Шахеди", які спочатку були продані росії Іраном, а потім модернізовані росією й тепер виробляються всередині країни) становить 35 000 доларів.
Щоб збивати ці дешеві безпілотники "Шахед"/"Герань", українці розробили низку систем, вартість яких стартує від 1000 доларів. Це чудове співвідношення витрат і результату для України. Українці також розробили низку допоміжних технологій, таких як акустичні пристрої відстеження, які допомагають виявляти звуки "Гераней" у повітрі та наводити на них засоби ураження.
Тож, хоча у 2025 році українці активно розвивали економічно ефективні засоби перехоплення БпЛА, США, схоже, не надавали цьому пріоритетного значення. А це означає, що США та підтримувані ними країни Перської затоки, вступивши в останню війну проти Ірану, змушені використовувати одні з найдорожчих і найсучасніших систем для збиття дешевих іранських дронів. Якщо ви хочете дізнатися більше, про це є ще одна стаття Саймона Шустера та Ненсі А. Юсеф у The Atlantic.
Отже, минулий тиждень розпочався з того, що Трамп і уряд США образили Україну, а потім виявили, що українці мають те, чого їм так гостро бракує. Тож, не коментуючи цього публічно, уряд США явно звернувся до українців із проханням про допомогу. Ми знаємо про це, бо сам П. Т. Барнум доволі гостро й публічно встромив ножа в спину. На відміну від Трампа, який видавався неприємним і дратівливим, Зеленський був ввічливим і готовим допомогти. Ось публічний коментар українського президента від 5 березня.
До речі, ця українська допомога, як стверджується, була надана надзвичайно швидко. Тоді як США протягом останнього року скоротили всю допомогу Україні, а іноді навіть уповільнювали й припиняли поставки вже придбаної для України зброї (що, до речі, схоже, відбувається і зараз), українці відреагували миттєво. Наприклад, ще 1 березня британці заявляли, що українці вже вирушили їм на допомогу.
Українці не дурні й керуються двома міркуваннями. По-перше, вони мають можливість впливати на США. Протягом останнього року Сполучені Штати відверто експлуатували Україну й поводилися з нею абсурдно. Поза тим, адміністрації Трампа, змушеній прийняти допомогу України, може бути складніше так відкрито намагатися нав'язати українцям бажання путіна. По-друге, надання такої допомоги допоможе Україні в Європі й ще більше продемонструє європейцям, наскільки важлива Україна для їхньої майбутньої безпеки.
Україна демонструє Європі сферу, у якій може стати світовим лідером.
Але це стосується майбутнього. Головне те, що минулого тижня саме Україна прийшла на допомогу США, які опинилися у скрутному становищі, саме в той момент, коли американський уряд укотре ображав українців, які продовжують боротися за свободу.
Тиждень, коли США підтримали росію
Звичайно, адміністрація Трампа не визнає, що прорахувалася і була змушена просити допомоги в України. Допомога путіну й росії настільки глибоко вкорінена в їхньому мисленні, що вони не можуть відкрито говорити про стратегічну цінність України. Отже, поки Україна допомагала США, США надавали велику підтримку російським військовим діям на всіх фронтах.
Це відбувалося трьома способами. Перші два – це ціни на нафту та надання адміністрацією Трампа політичного і дипломатичного прикриття росіянам, які водночас допомагають іранцям убивати американців. Також було виснаження запасів ППО США, що, ймовірно, означає, що Україна отримає набагато менше в майбутньому.
Оскільки це настільки шокуюче, ми повинні почати з того, що уряд США захищає росію в той час, коли росіяни допомагають іранцям убивати американців. Газета Washington Post першою повідомила минулого тижня, що режим путіна допомагає іранцям націлюватися на американські збройні сили, зокрема на американські військові кораблі та літаки.
За звичайних обставин це викликало б бурхливу реакцію уряду США, який погрожував би вжити заходів проти росії, якби росіяни не припинили свої дії. Проте, на мій подив, адміністрація Трампа негайно виступила на захист дій рф. Вони чітко сформулювали й поширили позицію, що дії росії не є чимось серйозним.
До речі, я очікував, що вони просто проігнорують цю історію й сподіватимуться, що вона забудеться, але насправді вони почали активно захищати росію.
Першою, хто захистив путіна, була Левітт. У заяві для преси вона висловила те, що зазвичай вважають жахливим виправданням: росіяни нібито мали право допомагати Ірану атакувати американців, бо іранці зазнавали поразки.
"Чесно кажучи, чи це сталося, чи ні, не має особливого значення, оскільки президент Трамп і американські збройні сили повністю знищують злочинний іранський терористичний режим. Сьогодні ми перебуваємо на шостому дні операції "Епічна лють".
Наступним був сам Трамп. Коли дуже привітний і лояльний ведучий Fox News запитав його про цю історію (у найприємнішій формі), Трамп не зміг стриматися і вигукнув: "Я дуже поважаю вас. Ви завжди були дуже привітні до мене. Яке дурне запитання".
А міністр оборони Гегсет приєднався до суперечки, сказавши, що російські атаки на військових із його відомства насправді не є приводом для занепокоєння. "Ми не турбуємося про це (що росіяни допомагають іранцям)… Єдині, хто зараз повинен турбуватися, – це іранці, які думають, що вони виживуть", – заявив він.
Дивно бачити, як верхівка уряду США відразу ж кидається на захист росії, коли росіяни допомагають Ірану вбивати американців. Якщо США у цьому випадку захищали росію, то вони також значно допомагали росіянам в економічному плані, зокрема в тому, що стосується цін на нафту та її продажу. Питання вартості було простим. Вдавшись до воєнних дій на одному з найважливіших маршрутів транспортування нафти, Трамп спричинив майже 50-відсоткове зростання ціни на сиру нафту лише за тиждень. Ціна зросла з трохи більше ніж 60 доларів за барель до понад 90 доларів за кілька днів. Ось графік за останній місяць, на якому ви можете побачити вражаюче зростання, що почалося тиждень тому.
Це стало значним і дуже потрібним поштовхом для російських доходів, оскільки падіння цін на нафту протягом попереднього року сильно по них вдарило. Але це ще не все. Щоб задобрити індійців, США фактично зняли свої слабкі санкції на закупівлю російської нафти, спрямовані проти Індії (які все одно були лише незначною мірою корисними). І хоча цей крок назвали "тимчасовим", немає жодної гарантії, що навіть слабкі попередні санкції буде знову введено.
Хоча про це зараз не говорять, усе це також допоможе росії заробити набагато більше грошей від Китаю. Китайці були основними покупцями іранської нафти, на яку були накладені санкції, і їм знадобляться інші джерела постачання. Зараз вони також купують рекордні обсяги російської нафти. Хоча про це не говорять відкрито, відтоді як адміністрація Трампа ввела "санкції" на російську нафту, китайці значно збільшили свої закупівлі в росії і ставляться до американських санкцій з презирством, на яке ті заслуговують. Тепер, коли поставки з Ірану заблоковані війною, китайці майже напевно вирішать купувати ще більше російської нафти.
Складіть це все докупи, і ви отримаєте набагато більший обсяг продажу нафти за набагато вищими цінами для путіна, – завдяки рішенню уряду Сполучених Штатів.
Останній аспект я згадаю коротко. США вичерпують свої запаси засобів ППО з тривожною швидкістю. З 28 лютого є надійна оцінка, що Сполучені Штати та їхні союзники випустили понад 800 ракет Patriot (вартістю 2,4 млрд доларів) по іранських цілях. Цей надзвичайний рівень використання становить майже стільки ж ракет Patriot, скільки було надано Україні й випущено з початку повномасштабного вторгнення. Це, безумовно, значно більше, ніж Україна могла використати проти масованої російської повітряної кампанії взимку 2025–2026 років. Те, що робить Трамп зараз, – гарантує, що Україна матиме набагато менше Patriot у майбутньому.
Результатом є те, що рішення Трампа атакувати Іран стало економічним, політичним і військовим виграшем для росії саме в той момент, коли росіяни відчайдушно потребували допомоги. Буде дискусія про те, наскільки це могло вплинути на мислення адміністрації Трампа. Я знаю деяких людей, які вважають, що це цілком випадковий збіг. Я ж схиляюся до думки, що це було додатковим чинником. Трамп знав, що це допоможе росії, і це підсилило його бажання діяти. Тож, хоча він і не почав бомбардувати Іран, щоб допомогти путіну, це було додатковим бонусом у його міркуваннях.
Додайте все це разом, і ми отримаємо надзвичайний момент. Це був тиждень, коли Україна стала на захист США, а США стали на захист росії.
Подумайте про це.
Українські територіальні здобутки та російські втрати особового складу в лютому
Як я вже неодноразово говорив своїм постійним читачам, за останні два роки ситуація на суходолі у цій війні практично не змінилася в історичному сенсі. російські успіхи, які преса проголошувала неминучою ходою до перемоги, а аналітики, які справді не розуміють суті, вважали ознакою того, що Україна перебуває на межі краху, були історично незначними й досягалися величезною ціною. Як я вже зазначав, з історичної точки зору те, чого "досягли" росіяни, зазвичай розглядається як ознака того, що вони застрягли в стратегічному болоті.
Тому я не думаю, що ми повинні надто бурхливо реагувати на новини другої половини лютого. Лінія фронту також змістилася відносно мало, – фактично майже не змінилася. Проте сталося дещо цікаве: коли пил осів, Україна фактично звільнила більше території, ніж захопили росіяни. Найкраще про це повідомив Інститут вивчення війни, який, на відміну від багатьох аналітиків, регулярно не переоцінює військові можливості росії. Ось звіт і їхні висновки.
За даними ISW, з 1 січня 2026 року українські війська звільнили приблизно 257 кв. км території. З 14 по 20 лютого українські війська досягли чистого приросту майже 33 кв. км, а з 21 по 27 лютого вони зафіксували чистий приріст приблизно 57 кв. км.
"Востаннє українські війська досягли чистого приросту території під час контрнаступу влітку 2023 року, коли в червні 2023 року українські війська звільнили 377 кв. км, у липні 2023 року – 257 кв. км, а у вересні 2023 року – 1,47 кв. км", – йдеться у звіті.
Водночас засновник і президент ISW опублікував у газеті Washington Post статтю, в якій детально описав ситуацію. Ви можете прочитати її повністю за посиланням.
Українці звільняють більше території, ніж втрачають, а також продовжують завдавати російським військам значних втрат. Зеленський детально зупинився на цьому питанні 3 березня.
Безумовно, українці починають відчувати, що їхня стратегія скорочення кількості солдатів на передовій та використання машин (переважно дронів) для завдання російським військам, як вони сподіваються, нестерпних втрат, виправдовується. Цей вибір України роками піддавався критиці західних аналітиків, які говорили про кризу людських ресурсів для України на передовій і попереджали, що, якщо українці не призовуть більше молодих людей і не відправлять їх на фронт, це може призвести до краху.
Українці не погодилися з цим і нааразі вважають, що мали рацію.
Найкращий аргумент на користь того, що українці мають рацію? Західні аналітики набагато менше говорять про кризу людських ресурсів в Україні, а провідні газети не пишуть про те, що відбувається на передовій. Уся їхня розповідь про останні два роки має серйозні вади, тому вони мовчать.
Мабуть, це найкраще, на що ми можемо сподіватися.
Гнилість реальна – і це ще не все
Моя остання стаття, яка вийшла в The Atlantic, викликала невеликий резонанс, а також певний спротив. Центральна думка статті – показати, що за часів Трампа ми бачимо ранні ознаки розкладання у військових і дипломатичних можливостях США, які підкреслює триваюче рішення Трампа бомбити Іран.
Стандартне заперечення моєї тези зводилося до того, що помилки під час війни – це норма, і те, що США припустилися деяких із них на початку бомбардувань, мало що означає. Це, звісно, аргумент, який варто розглянути, хоча він повністю ігнорує половину статті, присвячену дипломатичному розкладу, який США самі собі влаштували.
Тим не менш, те, що ми бачимо лише в перші дні бомбардування Ірану США, – це не звичайний туман війни. Я б сказав, що це безпрецедентно. Ми стали свідками, мабуть, найгіршого інциденту дружнього вогню в новітній історії США, найгіршого формулювання воєнних цілей, найгіршої економічної та промислової підготовки до війни, і, трагічно, того, що цілком може виявитися одним із найгірших воєнних злочинів в історії США. Мати лише одне з цих явищ на початку війни вже було б провалом –, а мати їх усі разом…
Я вирішив викласти аргументи ще детальніше. Стаття в The Atlantic через обмеження обсягу лише поверхово торкнулася проблеми. Є багато інших ознак прогнилості та її причин, і я вирішив, що їх слід окреслити тут.
Причини прогнилості
Їх переважно дві: корупція та заміна або втрата компетентних людей на користь некомпетентних лоялістів і фанатиків. Корупція нині є ендемічною на верхівці американського уряду – настільки, що навіть видання, які підтримують Трампа, починають нервувати через неї. Корупція на верхівці завжди котиться вниз. Коли вона стає відкритою і визнаною, вона породжує корумповані тй недбалі вчинки по всій системі. Визнання Крісті Ноем того, що вона надала масивний контракт без тендеру вартістю в сотні мільйонів своєму знайомому, – лише один приклад із останніх днів.
Хочете приклад того, що з часом відбувається з корупцією та армією? Подивіться на збройні сили путіна, коли він кинув їх на Україну під час повномасштабного вторгнення 2022 року. Хоча аналітична спільнота кумедно розповідала нам, що корупцію в російських збройних силах було викорінено, це була нісенітниця. Корупція була скрізь – від гнилої їжі до логістики та вибухового захисту, в якому не вистачало власне вибухівки.
Другий момент ще більш безпосередній. Адміністрація Трампа, щойно прийшовши до влади, поставила некомпетентного міністра оборони і звільнила видатних старших офіцерів, зокрема голову Об'єднаного комітету начальників штабів Ч. К. Брауна. Це поклало початок тому, що можна назвати змішаною добровільно-примусовою чисткою незалежних мислителів. Одних людей звільнили, як Брауна, інші зрозуміли, куди вітер дме, й пішли самі. Ще більше просто залишилися, але відмовилися проявляти ініціативу через страх перед репресіями.
Варто додати, що я бачив цю інтелектуальну смерть зблизька. Протягом останнього року мені відкликали запрошення виступити на кількох заходах або взяти участь у конференціях, що фінансувалися Пентагоном. Люди бояться.
І коли до звільнення, втрати чи заглушення чудових людей на користь відданих некомпетентних служак (або релігійних фанатиків у деяких випадках) додається відверто антиінтелектуальна кампанія міністра оборони США, ви створюєте культуру, в якій люди зазнають невдач. Усе так просто.
Отже, причини прогнилості очевидні.
Докази прогнилості
Стаття лише торкнулася поверхні проблеми. Ось огляд того, що я бачив і що викликає жахливе занепокоєння. І я хотів би зазначити, що ця кампанія – саме та, яку США обрали без потреби і до якої мали більш ніж достатньо часу для підготовки. Цей час охоплює не лише останні два місяці, коли адміністрація Трампа почала перекидати авіаносці та літаки в регіон, – він фактично сягає минулої весни, коли США почали готуватися, а потім приєдналися до початкової ізраїльської кампанії бомбардувань Ірану. Це щонайменше дев'ять місяців, протягом яких США мали починати накопичувати розвідувальні дані, відпрацьовувати процедури з союзниками та оцінювати свої військово-промислові потреби для такої кампанії, яку ми зараз спостерігаємо.
Натомість що ми побачили?
- Найдорожчий інцидент дружнього вогню в новітній історії США. Повідомляється, що один кувейтський літак збив три сучасні американські F-15E. Це шокуюче. Знову ж таки, у США були місяці (а у випадку Кувейту – роки), щоб відпрацювати процедури, які б запобігли цьому. Це не звичайна помилка. Я шукав і не можу знайти жодного випадку втрати США літака через дружній вогонь під час усієї операції "Буря в пустелі" у 1991 році (якщо хтось може знайти такий випадок – будь ласка, повідомте мені). Відтоді траплялися поодинокі випадки втрати одного літака, але ніколи – трьох настільки сучасних машин одночасно під час того, що мало бути підготовленою кампанією.
- Найнекомпетентніша військово-промислова підготовка до війни в історії США. Здогадуєтеся, що? Дешеві дрони – це реальність, і їх потрібно ефективно збивати. Треба було жити в печері останні чотири роки, щоб цього не знати, але, схоже, адміністрація Трампа та Міністерство оборони США цього уроку не засвоїли. США почали витрачати дорогі засоби ППО такими темпами, що самі були шоковані, коли кампанія розпочалася. Лише після цього Трамп скликав керівників промисловості на панічну зустріч із вимогою збільшити виробництво. Підготовка США була настільки слабкою, що тепер їм довелося просити допомоги в українців – про що президент Зеленський написав у твіті. Це приголомшливий провал для нібито найкращої армії у світі.
- Найгірше формулювання стратегічних цілей в історії США. Я вже багато писав про це. Втім, слід зазначити, що відтоді так і не з'явилося жодної ясності – чого саме США сподіваються досягти. Чи є "зміна режиму" ключовою метою? Я досі не знаю. Про це забули на кілька днів, але потім Трамп зажадав мати вплив на вибір будь-якого нового іранського уряду.
- Можливо, один із найгірших воєнних злочинів в історії США. Я занепокоєний цим уже деякий час. З самого початку американської кампанії з'явилися достовірні свідчення, що в південному Ірані було вражено дівочу школу і, можливо, загинули понад 100 іранських учениць. І дедалі більше схоже на те, що це стало результатом американського удару. Якщо це правда, жодні виправдання неприйнятні. Так, бували розвідувальні провали – як-от бомбардування США китайського посольства в Белграді у 1999 році. Але це не був попередній удар у, здавалося б, добре підготовленій кампанії, а сьогодні США мають ще кращі засоби спостереження. Так, школа була поруч із військово-морською базою, але американські боєприпаси надзвичайно точні. Розрізнити школу й військову базу сьогодні нескладно. Вибачте, але це в кращому разі жахлива некомпетентність, а якщо це був американський удар, то це великий злочин.
- Використання армії США як квазінайманої сили. Я завжди безрадісно сміюся, коли люди називають мене неоконсерватором-інтервенціоністом. Нічого більш далекого від правди не існує – особливо щодо Близького Сходу. Невдовзі після 7 жовтня 2023 року я написав статтю із закликом вивести якомога більше американських сил із Близького Сходу, і відтоді моя впевненість у цьому лише зросла. Я з самого початку підтримував допомогу українцям, бо вони були готові самі вести бойові дії. Я вважаю, що американські інтервенції, де США воюють замість інших країн, майже завжди є катастрофою. Я багато пишу про це у "Війні та владі". Я не знаю, чому Трамп зрештою вирішив бомбити Іран, але здається очевидним, що тиск і стимули з боку арабських держав та Ізраїлю допомогли переконати його поставити американських солдатів під загрозу. Я не можу зрозуміти, як ця війна відповідає інтересам США, але, схоже, вона відповідає інтересам Саудівської Аравії та Ізраїлю. Таке ставлення до армії США призводить до її деградації.
Це лише дещо з того, що ми побачили на сьогодні. Був, наприклад, тривожний приклад крайнього релігійного фундаменталізму та ідеології кінця світу за Біблією, яку явно непридатні американські офіцери нав'язують збройним силам США. І тривають тривожні провали американської дипломатії, зумовлені некомпетентністю у веденні союзницької дипломатії протягом останнього року.
І все це – менш ніж за тиждень. Це багато прогнилості.
Джерело