Для того, щоб отримати бажане від путіна, на нього слід більше тиснути, пише американська газета Washington Post у редакційній статті. Водночас видання чомусь вважає, що найімовірніша угода про мир включатиме передачу певних територій росії та надання Україні гарантій. Натомість експерти переконані, що путін піде на реальні переговори лише у тому разі, якщо відчує загрозу своєму режиму та особистій владі.
Кажуть, що росіяни ніколи не втрачають нагоди втратити нагоду, пише Washington Post. На щастя для України, зазначає видання, безладна автократія путіна робить усе, щоб виправдати це твердження. Після того, як путін переконав Дональда Трампа провести двосторонній саміт у Будапешті, менш ніж за тиждень він відмовився.
Причиною провалу, судячи з усього, стала понеділкова телефонна розмова між держсекретарем США Марко Рубіо та міністром закордонних справ рф Сєргєєм Лавровим, який заявив, що росія не погодиться на перемир'я вздовж нинішніх ліній фронту. Його аргументація була показовою: "Розумієте, якщо ми просто зупинимося, це означатиме, що ми забули про першопричини цього конфлікту", – сказав Лавров. На думку WP, ці "першопричини" дійсно лежать в основі непоступливості росії, так само, як і від часу безрезультатного саміту на Алясці, а насправді з 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення. росія не хоче, щоб Україна зберегла свій суверенітет або отримала дієві гарантії безпеки від західних партнерів.
На Алясці Трамп, схоже, запропонував територіальні поступки в обмін на надійні гарантії безпеки для України. Хоча саміт був напруженим, і Трамп, як повідомляється, був роздратований нескінченними лекціями путіна з давньої історії, і він сам, і його посланець Стів Віткофф вийшли з переговорів із оптимізмом щодо можливості миру на таких засадах. Проте росіяни швидко дали задній хід, тож перемовини зайшли у глухий кут.
Після Аляски Україна посилила свої атаки на російські НПЗ та іншу енергетичну інфраструктуру, користуючись детальною розвідінформацією США. Ці дії відчутно вдарили по видобутку нафти в росії саме тоді, коли ціни на неї впали до мінімумів за останні п'ять років. Коли Трамп почав привідкривати двері для передачі Україні "Томагавків", путін і його оточення ставали дедалі тривожнішими й нервовішими. "Тема "Томагавків" викликає крайнє занепокоєння", – заявив речник кремля Дмітрій Пєсков. Сам путін підкреслив серйозність, назвавши "Томагавки" "якісно новим етапом ескалації". Той факт, що минулого четверга путін підняв слухавку й зателефонував Трампу, лише підкреслив, наскільки його налякала перспектива отримання Києвом ракет, здатних завдавати точних ударів на відстань понад 1 500 км.
Президент України Володимир Зеленський відреагував на скасування зустрічі у Будапешті, заявивши, що після того, як імовірність передачі "Томагавків" зменшилася, росія "стала менш зацікавленою в дипломатії". "Це сигнал, що саме це питання – питання спроможностей дальнього ураження – може бути незамінним ключем до миру, – сказав Зеленський у вівторок увечері у своєму щоденному зверненні до українців. – Чим більші далекобійні можливості України, тим більша готовність росії закінчити війну".
На думку WP, висновок очевидний: тиск на росію працює. Республіканці в Конгресі мають просувати свій санкційний законопроєкт, який вони погодилися призупинити до саміту в Будапешті. Трамп може знову винести на обговорення питання про "Томагавки", а також німецькі ракети Taurus, і подивитися, що з цього вийде.
Літній наступ росії явно провалився. За оцінкою The Economist, за нинішніх темпів просування росії знадобиться час до червня 2030 року, щоб захопити всі території, які вона анексувала на папері. З кожним місяцем людські втрати зростають. У якийсь момент це може обернутися внутрішньою нестабільністю для путіна. Водночас редакція WP вважає, що наявна угода – певні території для росії, надійні гарантії безпеки для України – і надалі залишатиметься найімовірнішим кінцевим результатом, незалежно від того, коли закінчиться війна. А якщо ще більше потрусити росію, це може привести путіна до тями.
Джерело: Washington Post
Браніслав Сланчев, професор політичних наук Каліфорнійського університету в Сан-Дієго:
Яка несподіванка, яку ніхто не передбачав! Екстремальні вимоги росії означають, що немає сенсу зустрічатися ні в Будапешті, ні на Алясці, ні навіть на Місяці. Той факт, що зустріч між Рубіо та Лавровим скасували після їхньої телефонної розмови, свідчить, що плани будапештського саміту можуть бути відкладені на невизначений термін, щонайменше доки кремль радикально не зменшить свої вимоги. А ці вимоги – досі! – лишаються точнісінько такими ж, як і раніше, з усією балаканиною про "першопричини" й бажанням отримати в подарунок решту Донецької області. Це навіть не предмет для переговорів.
Доктор Ендрю А. Міхта, професор стратегічних досліджень у Школі класичної та громадянської освіти ім. Гамільтона при Університеті Флориди:
Коротко: путін не хоче угоди про припинення вогню, він ніколи її не хотів. Для нього "переговори" зі США – це тактична хитрість, поки він продовжує нападати. Він почне справжні переговори лише тоді, коли відчує загрозу своєму режиму та особистій владі. Досить.
Максима "знай свого супротивника" має бути одним із основоположних принципів зовнішньої політики США. Це має стати фундаментальним принципом американо-російських відносин. Припиніть дзеркальне мислення й припиніть виходити з припущення, що росія поводиться так, як поводилися б ми. росія не є частиною Заходу і ніколи нею не була.
росія – не національна держава; це імперія, що розрослася з крихітного московського князівства до царських володінь, які простягалися через 11 часових поясів. Після 1917 року Сталін продовжив у тому ж дусі, просуваючись углиб Європи. А тепер путін і його поплічники роблять чергову спробу.
Очікування, що з росією можна укласти тривалу мирну угоду шляхом переговорів, не підтверджується фактами. У російській імперській традиції важить лише сила – як у внутрішньому врядуванні, так і у зовнішній політиці. Лєнінське "хто-кого" – ось що ключове.
Один росіянин якось сказав мені: якщо американські аналітики хочуть зрозуміти, як мислить і діє путін, їм слід припинити будувати моделі раціонального вибору, а натомість запитати російського поліцейського, що рухає вуличним бандитом з Ленінграда, який б'ється за те, щоб стати королем свого району.
Зрозумійте, як формувальний досвід у КДБ вплинув на путіна. Подивіться на його самовпевнену ходу. Зверніть увагу на те, як він говорить, а не на те, що він каже. Йому не цікава жодна угода. Він – заклятий ворог усього, що цінує західна цивілізація, і рішуче налаштований відбудувати російську імперію.
Настав час усвідомити: війна в Україні закінчиться лише тоді, коли путін усвідомить, що її продовження загрожує його режиму всередині країни. Це не війна за територію. Це його війна за повалення існуючого порядку в Європі, за повернення росії статусу великої держави.
росія – не "гостра загроза", як її описано в останній Стратегії національної безпеки США. Радше це хронічна загроза, і так буде допоки агресивний імперіалізм лишається визначальним рушієм політики російської держави. Час визнати цю похмуру реальність.
З імперською агресією не можна домовлятися – їй можна лише протистояти, а якщо хочете її усунути, її треба перемогти. Саме тут ми сьогодні щодо російського імперіалізму. Він не зупиниться, доки його не зупинять. Джордж Кеннан це розумів, бо розумів росію.
Тож час мати справу з росією такою, якою вона є, а не такою, якою ми уявляємо, що вона має бути. Слід визнати, що вона уособлює і чого прагне досягти.
Пора зрозуміти, що нею рухає. Час звіритися з реальністю.
Тоомас Гендрік Ілвес, експрезидент Естонії:
Звісно, зустріч у Будапешті в річницю радянського вторгнення, яке придушило Угорську революцію 1956 року, була б аж надто переповнена іронією.