Том Купер стверджує, що російська система протиповітряної оборони переживає системну кризу, яка стає все більш очевидною на тлі невиконаних експортних контрактів та масштабних втрат від українських ударів. Поставки систем С-400 до Індії, замовлені ще в 2018 році, затримуються вже на три роки, а переговори про додаткові закупівлі зайшли у глухий кут – Нью-Делі ставить нові замовлення в залежність від виконання старих. Тим часом, Україна методично знищує російські системи ППО, прокладаючи "коридори" для ударів по нафтовій промисловості та енергетичній інфраструктурі росії.
Стаття нашвидкуруч, в якій я "з'єдную крапки" щодо конкретних подій, деталі яких вже деякий час "кружляють" у моїй голові. Відверто зізнаюся: сідаючи писати, я не знав, куди це заведе, але від самого початку "свербіння у мізинці" підказувало, що заголовок виявиться влучним.
І так, мабуть, варто "попередити": фінальна частина не буде політкоректною і не рекомендована до 18 років.
Наскільки мені відомо, "все почалося" ще наприкінці червня цього року, коли з'явилися перші повідомлення, навіть у російських ЗМІ, про затримки/відтермінування поставок систем ППО С-400 до Індії. Відповідно, маємо щонайменше трирічну затримку поставок за контрактом, підписаним, тримайтеся міцніше, ще у 2018 році. За тим контрактом росія мала поставити достатню кількість обладнання С-400 для п'яти підрозділів, які ВПС Індії (IAF) називають "ескадрильями". Виявилося, що кожна ескадрилья С-400 ВПС Індії складається з двох ланок, тобто двох батарей або батальйонів.
Перемовини між Москвою і Нью-Делі тривали до вересня цього року: у жовтні йшлося вже про замовлення Індією додаткових С-400, але на початку листопада індійці зменшили запал і прив’язали будь-які додаткові замовлення ракет до виконання росією зобов’язань за угодою 2018 року…
Тим часом… протягом літа та осені цього року Україна продовжувала свою кампанію ракетних/БПЛА-ударів по російській нафтопереробці, а потім і по енергосистемі. Кожна така операція починалася з ударів по російських системах ППО. По суті, українці "прокладали коридори ППО" (наприклад, у спосіб, описаний у торішній статті з промовистою назвою: Війна в Україні, 24 серпня 2024 року, частина 2: Коридори ППО (знову)).
Один з багатьох прикладів: 22 вересня було заявлено про знищення цілої системи ЗРК С-400 у Криму… Більш свіжі епізоди: на початку цього місяця, прокладаючи коридор ППО для нанесення ударів по п'яти підстанціях російської енергосистеми, українці вразили радар "Небо" і "Бук М3"; приблизно десять днів тому українці вразили одну з позицій ЗРК С-400 в окупованому Криму; а минулого тижня – позицію ЗРК С-400 поблизу Новоросійська, знищивши чотири пускові установки та радар управління вогнем (дуже гарний підсумок цієї історії можна знайти тут).
Звісно, можна, і навіть потрібно, ставитися до заяв України з певною обережністю. Але слід пам'ятати: більшість із них підтверджуються чіткими відеодоказами (наприклад, відео, зняте тепловізійною камерою, опубліковане вище, яке показує останні мілісекунди удару по позиції ЗРК С-400 на початку листопада).
Ба більше, як своєрідний "сукупний результат" усіх українських ударів цього літа та осені, з’явилися повідомлення, що росіяни розгорнули застарілі ЗРК 9М33М на своїх ОСА-АКМ і зазнали таких важких втрат у системах ЗРК Бук М1/М2/М3, про що йшлося у вчорашньому тижневику Дональда Гілла.
Інакше кажучи, у цій війні є принаймні деякий проблиск "хороших новин". Наприклад, незважаючи на відому заяву Пуддінга про те, що: "росія виробляє більше ракет ППО, ніж решта світу разом узята", і, перефразовуючи Гамлета Шекспіра, "щось згнило в російської федерації"… так само і в галузі ППО держави Пуддінга.
Коли я підраховую, що залишилося від системи ППО ВКС у Криму, наприклад, а це навіть не 50% від того, що було розгорнуто там станом на 2022 рік, а потім додаю ймовірні втрати досвідчених російських операторів ППО… мене не дивують ані затримки поставок С-400 до Індії, ані повідомлення про українські удари по С-400 аж під Новоросійськом.
Загалом: гадаю, Нью-Делі доведеться довго, дуже-дуже довго чекати, щоб отримати решту С-400.
…якщо взагалі колись їх отримає…
І це, зі свого боку, робить очевидною одну річ: стан російського виробництва ЗРК (а отже, і російського експорту ЗРК, а також російської ППО) дуже нагадує стан російських нафтових об'єктів у Чорному морі після останніх ударів України… що, своєю чергою, нагадує мені анекдот, який я почув десь … ох… майже 40 років тому.
… під кінець Першої холодної війни. Задовго до "соцмереж". Я був певен, що вже розповідав його в цьому блозі, але доказів не знайшов… і саме він дав заголовок цій короткій замітці.
Отже… жарт був приблизно такий.
Під час Другої світової війни був такий герой Радянської армії. Цей хлопець був дуже відомий. Звісно за відвагу. Його знали всі. На жаль, він наступив на міну.
Не хвилюйтеся: він вижив. Просто більша частина вибуху припала на його… ем… "найціннішу частину". Або, якщо хочете, "сімейні коштовності".
Товариші швидко його врятували. Навіть зібрали всі шматочки. Доставили до медсанбату. Сам Сталін наказав відрядити на місце події своїх найкращих хірургів. І вони залатали героя.
Усі були неймовірно горді результатом. Особливо хірурги – бо змогли відтворити навіть татуювання з написом "Оля".
Тільки герой розплакався….
…бо спочатку тату було: "Привіт із СевастопОЛЯ"…
Джерело