Французький експерт Центру аналізу європейської політики Ніколя Тензер в своїй статті для EUObserver аналізує економічні перспективи України в контексті можливих мирних переговорів та позиції адміністрації США. На думку автора, Україна зі своїм аграрним та високотехнологічним сектором разом з енергетикою дозволять Європі стати більш незалежною, але та має зробити прорив в оборонному секторі.
Раніше цього місяця держсекретар США Марко Рубіо попередив, що світ "скоро дізнається", чи серйозно росія налаштована на припинення конфлікту в Україні. Відмова Кремля припинити обстріли й постійно зростаючий список вимог, безумовно, ставлять під сумнів справжнє прагнення Москви до миру. путін грає в стару гру – на словах підтримує мирні переговори, а насправді швидко відмовляється навіть від найменшого дипломатичного прориву.
Приклад: хоча 25 березня Білий дім оголосив, що Київ і Москва досягли попередньої угоди про "усунення застосування сили" в Чорному морі й припинення нападів на енергетичну інфраструктуру, Кремль не гаяв часу, щоб кваліфікувати цей очевидний прорив, прив'язавши його виконання до широкого переліку вимог, включаючи послаблення санкцій для своїх фінансових установ і сільськогосподарського експорту, а також відновлення доступу до системи SWIFT.
Не слід вірити, що Дональд Трамп зможе переконливо протистояти, незважаючи на те, що навіть він сам назвав "затягуванням часу" з боку Москви.
Замість того, щоб відкинути дипломатичне балансування на межі, Трамп стурбовано визнав, що "є п'ять або шість умов" і що "ми розглядаємо їх усі", фактично запропонувавши путіну продовжувати пересувати "воротарські стовпи".
Схиляння США перед вимогами росії без отримання значущих поступок або координації дій з європейськими союзниками може відновити значно ослаблену економіку і військовий апарат країни-агресорки. Це може навіть сприяти розширенню конфлікту в Європі, а Молдова, Грузія і країни Балтії можуть стати наступними цілями путіна.
За таких обставин "Старий континент" повинен почати складати свідоцтво про смерть трансатлантичних відносин, принаймні, на час президентства Трампа. Як нещодавно висловився наступний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, на карту поставлено саме виживання НАТО в його "нинішньому вигляді", а це означає, що Європа повинна стати незалежною. Перед Європою стоїть завдання історичного масштабу: швидко й масово озброїтися, щоб забезпечити свою оборону без безпекової парасольки США, і водночас посилити підтримку України, щоб компенсувати зсув Америки до табору агресора.
Лондонська "коаліція охочих"
Європа зробила певні кроки у правильному напрямку, зокрема, у березні в Лондоні зібралася "Коаліція сильних світу цього" – група країн-однодумців, які прагнуть розробити план, що допоможе покласти край війні в Україні. Хоча саміт у Ланкастер-хаусі не приніс відчутних результатів, він став кроком у правильному напрямку.
Україна продовжить отримувати зброю, тоді як країни ЄС розширять внутрішнє виробництво зброї – не лише для того, щоб посилити військову міць на підтримку будь-якої потенційної мирної угоди, але й аби зменшити залежність від зброї Вашингтона й підвищити свій авторитет на світовій арені.
Шквал останніх подій зробив необхідність цього очевидною: Європа повинна запропонувати Україні взаємовигідну дипломатію, яка б врівноважувала нахабно трансакційний підхід США "Америка понад усе", що розглядає ЄС у кращому випадку як виноску в геополітиці.
Континент повинен розпочати цю нову еру, відмовившись від будь-якої так званої "мирної угоди", яка не пропонує Україні реальних гарантій безпеки, репатріації українських дітей, депортованих до росії, суттєвої компенсації за збитки, завдані війною, та здійснення правосуддя над різними московськими злочинцями.
Парадоксально, але протистояти такій фундаментально хибній угоді Європі буде легше завдяки тому, що ані вона, ані Україна не були запрошені за стіл переговорів.
Післязавтра
Європа має піти ще далі, дивлячись не лише на посилення військової підтримки України, але й на "наступний день" після потенційно можливого укладення мирної угоди. Дійсно, чи то як початкове стримування в контексті тривалої війни, чи як миротворча роль в контексті гарантій безпеки, європейські сухопутні війська зроблять значний внесок у економічне відновлення України – принцип, навколо якого європейські лідери нарешті об'єднуються.
Опираючись на це зближення, Європа не повинна гаяти часу, створюючи рамки для відновлення України, в яких пріоритетними мають бути проєкти з розвитку її промислового та сільськогосподарського секторів. Остання галузь є особливо вразливою, оскільки багато ферм було зруйновано, поля заміновані або постійно забруднені, а працівників сільського господарства призвали до лав української армії.
Більше того, враховуючи його дезінформаційну кампанію після того, як минулого року президент Франції Еммануель Макрон вперше висунув ідею "європейських чобіт на українській землі", Кремль, швидше за все, відреагує на миротворчу місію під проводом Європи, подвоївши свою експлуатацію антиукраїнських фермерських протестів у Європі минулого року.
Протидія дезінформації щодо сільського господарства України
В основі російського пропагандистського наступу лежить твердження про те, що український сільськогосподарський експорт заполоняє ринки ЄС і підриває конкурентоспроможність європейських фермерів. У найближчі місяці урядам країн ЄС доведеться терпляче розвінчувати кремлівський наратив, який, як я вже показав, значною мірою є фантазією.
Наприклад, у Франції українська курятина становить менше одного відсотка від загального обсягу імпорту, витісняючи постачальників з третіх країн, а не завдаючи шкоди виробникам з ЄС. Насправді, 93% курятини, що споживається у Франції, походить з ЄС. Так само не витримують критики звинувачення щодо українського зерна: експорт пшениці та кукурудзи до ЄС сягнув піку наприкінці 2022 – на початку 2023 року й відтоді знижується.
Реальність така, що європейське та українське сільське господарство доповнюють одне одного.
Нещодавно Європа підвищила тарифи на російську та білоруську сільськогосподарську продукцію, включаючи добрива, і в інтересах континенту посилити підтримку українського сільського господарства. Дійсно, з розвитком і модернізацією української сільськогосподарської галузі ризик недобросовісної конкуренції з внутрішнім сільським господарством країн-членів ЄС зменшуватиметься.
Як часто повідомляла преса, росія поєднала свою дезінформаційну атаку на українське сільське господарство з систематичним, методичним руйнуванням енергетичної мережі України з метою підірвати суспільний дух.
На знак непокори Київ вже почав поступово відновлювати свою мережу, зокрема, за допомогою кількох європейських країн та Європейського інвестиційного банку. Важливо, що інтеграція енергетичного сектору України до ЄС відкриває значні перспективи, оскільки Україна може стати основним постачальником енергоносіїв для блоку, що значною мірою сприятиме її реіндустріалізації та підвищенню конкурентоспроможності.
У цьому контексті дуже важливо, щоб Брюссель продовжував преференційну торгівлю з Україною, щоб продемонструвати свою підтримку і забезпечити Україну надійними грошовими потоками. Однак, як повідомляється, ЄС не продовжуватиме чинну угоду про преференційну торгівлю після 5 червня і розглядає можливість запровадження нових правил.
Хоча Європейська комісія не планує відновлювати правила торгівлі, що діяли до вторгнення, вона вивчає альтернативи в рамках Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) 2016 року, включаючи квоти та захисні заходи для сільськогосподарської продукції. Втім будь-яка угода, що обіцяє поглиблення торгівлі, заслуговує на схвалення, застосування нових правил лише додасть непотрібної бюрократичної тяганини та плутанини у вирішальний час як для ЄС, так і для України.
Високі технології
Нарешті, сектор високих технологій є ключовою сферою, в якій Україна може мати значну порівняльну перевагу, що, ймовірно, матиме хвильові ефекти в Європі.
Україна фактично має одну з найкраще пов'язаних адмінсистем у світі, і ми стали свідками неабиякої технологічної доблесті країни з безпілотниками – тепер вони здатні вражати стратегічні російські цілі на відстані понад 2 000 км від української території.
В умовах тотальної війни, розв'язаної Москвою, український технологічний сектор не лише вистояв, але й став світовим лідером в інноваціях у сфері БПЛА – результат, який значною мірою став можливим завдяки розвитку інших технологій, що передують цій галузі. В умовах посилення конкуренції, особливо з боку Китаю, зміцнення передових технологій України сприятиме стратегічній автономії Європи в цій галузі.
Від енергетичного й продовольчого суверенітету до оборони та передових технологій – Україна є країною майбутнього, свободу якої Європа повинна захищати, щоб забезпечити власну довгострокову безпеку і стійкість. Особливо в умовах нового світового порядку, який може призвести до незворотного відходу США від історичного трансатлантичного альянсу.
Джерело: EUObserver