Науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України та старший аналітик фонду "Повернись живим" Микола Бєлєсков на сайті аналітичного центру Atlantic Council пояснює чому Україна не погодиться на передачу частини Донбасу росії в рамках переговорів і можливої мирної угоди. Його аналіз є рівнозначно актуальним як для західної аудиторії, так і для пересічного українця.
Поки зусилля, очолювані США, спрямовані на припинення російського вторгнення в Україну, насилу набирають обертів, останні територіальні вимоги путіна включають здачу стратегічно важливих і сильно укріплених українських територій на сході країни. Москва закликає Київ в односторонньому порядку вивести свої війська з приблизно однієї третини Донецької області, яка залишається під контролем України, в рамках будь-якої мирної угоди. Інакше кажучи, путін прагне отримати за столом переговорів ті території, які його армія не змогла завоювати за більш ніж три з половиною роки повномасштабної війни.
Північна третина Донецької області є останньою частиною промислового регіону Донбасу на сході України, яка досі перебуває під контролем Києва. Вона була в епіцентрі вторгнення путіна від самого початку російської агресії понад 10 років тому, у 2014 році, і є місцем розташування найрозгалуженішої мережі укріплень України. Запропоновані путіним умови миру становлять серйозну політичну та військову загрозу для української влади.
Подарувати росії великі ділянки непідкореної території, за захист яких загинули тисячі українців, було б, м'яко кажучи, надзвичайно гіркою пігулкою для українського населення. Це також широко сприймалося б як винагорода росії за розв’язання найбільшої війни в Європі з часів Другої світової. Це легітимізувало б рішення путіна вторгнутися в Україну і створило б передумови для подальшої російської агресії.
Навіть якщо президент України Володимир Зеленський був би особисто схильний заспокоїти путіна, він не має конституційних повноважень передавати території. Зміни кордонів України повинні бути узгоджені шляхом національного референдуму. Будь-які ознаки того, що Зеленський схильний прийняти територіальні вимоги путіна, ймовірно, викличуть сильний внутрішній опір. Це потенційно дестабілізує Україну, створюючи для росії цілу низку можливостей для маніпуляцій. Ослаблена і розділена Україна буде набагато вразливішою як на полі бою, так і в дипломатичній сфері.
З іншого боку, якщо Зеленський збереже свою поточну позицію і продовжить відкидати вимоги путіна щодо захоплення територій Донбасу, Кремль, ймовірно, використає цю відмову, щоб отруїти стосунки українського лідера з президентом США Дональдом Трампом, зображуючи Україну як головну перешкоду для миру. путін, без сумніву, з радістю скористається можливістю вбити клин між Києвом і Вашингтоном, оскільки Москва прагне ізолювати Україну і зменшити міжнародну підтримку українських військових зусиль.
У військовому сенсі здача північної частини Донецької області поставила б велику частину східної України під загрозу захоплення російськими військами, що наступають. Наразі цей регіон слугує бастіоном проти російського вторгнення. Хоча немає гарантій, що укріплені райони зможуть безкінечно протистояти російським атакам, путін майже напевно буде змушений пожертвувати величезною кількістю військ, перш ніж досягне своєї мети. У цьому сенсі оборонний пояс Донбасу є одним із козирів України у війні на виснаження проти росії.
За останні одинадцять років Україна побудувала низку оборонних укріплень у північній частині Донецької області, зосереджених навколо міст Слов'янськ і Краматорськ. Ця територія слугувала логістичним центром для українських військових дій і була в центрі розвитку глибоко ешелонованої оборони. Якщо Україна відступить з цієї цитаделі, росія зможе забезпечити собі важливий плацдарм для подальшого просування, уникнувши при цьому сотень тисяч втрат. Українські військові будуть змушені поспішно будувати нові укріплення на значно менш сприятливій місцевості.
З огляду на те, що сучасні військові технології віддають перевагу обороні, укріплений пояс України в північній частині Донецької області є серйозною перешкодою для армії путіна, що вторглася на територію країни. Суцільна присутність дронів над полем бою робить великомасштабні механізовані прориви надзвичайно складними, змушуючи росію покладатися на невеликі групи піхоти для проникнення в українські передові позиції. Такий підхід може бути успішним проти слабо захищених і поспішно побудованих укріплень, але навряд чи виявиться ефективним проти найбільш укріплених ділянок української лінії фронту.
Українці визнають необхідність компромісів, і більшість визнає, що території країни, які зараз окуповані росією, ймовірно, залишаться під контролем Кремля в рамках будь-якого мирного врегулювання. Водночас, що найважливіше, майже ніхто в Україні не вірить, що передача додаткових незавойованих територій на Донбасі задовольнить імперські амбіції путіна або усуне загрозу майбутніх російських вторгнень. Навпаки, більшість українців згодні, що це лише заохотить Кремль і надихне путіна йти далі. Він зможе це зробити з позиції сили, забезпечивши собі фортифікаційний пояс України без тривалих боїв, які виявилися необхідними для закріплення набагато менших територіальних здобутків в інших районах східної України.
Як з військової, так і з політичної точки зору, Україні не має сенсу погоджуватися на територіальні вимоги росії і добровільно здати північну частину Донецької області в рамках мирної угоди. Доки Київ продовжує контролювати оборонний пояс Донбасу, є велика ймовірність, що українські військові зможуть перетворити весь регіон на кладовище для армії путіна. Водночас відступ залишить великі частини України небезпечно незахищеним та різко підірве довіру до керівництва країни.
Навіть якщо путін зосередить свої найкращі військові підрозділи, щоб завершити завоювання Донбасу, він майже напевно буде змушений заплатити дуже високу ціну за будь-які значні успіхи. Фактично російська армія може на роки загрузнути в запеклих боях, які затьмарять попередні виснажливі битви і, ймовірно, змінять весь хід війни. Саме тому путін наполягає на тому, щоб Україна здала регіон без бою, і це допомагає зрозуміти, чому Україна не хоче цього робити.
Джерело: Atlantic Council