Фото: REUTERS Незважаючи на великі втрати, російські війська так і не змогли досягти результатів, які кремль міг би представити як перемогу.
Незважаючи на роки виснажливої війни без вирішального результату, конфлікт не вщухає. І головна причина — позиція президента путіна, який опинився в пастці власної стратегії.
Про це пише The Economist.
Попри сподівання кремля на те, що повернення Дональда Трампа до влади в США та переговори в Женеві змусять Україну капітулювати, реальність виявляється значно складнішою. Навіть територіальні поступки, на які міг би розраховувати Путін, не вирішують фундаментальних проблем, що загрожують його режиму. Перша ключова проблема – критичне сповільнення темпів наступу. Якщо під час Другої світової війни радянська армія за чотири роки пройшла 1600 км до Берліна, то за аналогічний період нинішньої війни російські війська на Донеччині просунулися лише на 60 км. Ресурс для прориву вичерпується: до початку 2026 року росія почала втрачати більше солдатів, ніж здатна мобілізувати. Новобранці погано навчені, рівень дезертирства рекордно високий, а зв’язок на передовій паралізований після відключення Telegram урядом рф та блокування Starlink. Економічний аспект стає для кремля не менш небезпечним, ніж воєнний. Російська модель тримається на величезних виплатах найманцям, а не на патріотизмі, що постійно підвищує вартість ведення війни на тлі падіння доходів від нафти та зростання боргів. Експерти прогнозують, що навіть укладання миру може спровокувати кризу всередині росії. Перехід від воєнної до мирної економіки загрожує глибокою рецесією, а тисячі ветеранів, які повернуться з фронту і не зможуть знайти роботу, стануть фактором політичної нестабільності. Зрештою, за версією The Economist, путін боїться миру так само сильно, як і затяжної війни. Будь-яка угода, що не означатиме повного знищення української державності, підірве міф про нього як про «видатного лідера в історії». Російський диктатор може продовжувати удари по енергосистемі України, намагаючись зламати її економіку, проте ці дії не здатні забезпечити йому стратегічну перемогу, натомість лише глибше заганяють саму росію в зону економічної деградації.