Науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України та старший аналітик фонду "Повернись живим" Микола Бєлєсков у колонці для Atlantic Council розмірковує над реальністю досягнення угоди щодо припинення вогню та більш тривалої зупинки бойових дій. Висновок: якщо європейці зможуть відповісти на виклик і допомогти Україні протистояти росії, то наша країна продовжить охороняти східні кордони Європи й захищатися від російської загрози ще багато років поспіль.
Майже через два місяці після початку переговорів між США та росією стосовно війни в Україні стало зрозуміло, що путін не поспішає припиняти своє вторгнення. Тоді як Україна погодилася на безумовне припинення вогню, росія відмовляється робити те ж саме. Замість цього кремль продовжує виправдовуватися і застосовувати низку тактик затягування часу, вочевидь, намагаючись затягнути переговорний процес на невизначений термін.
Ця нездатність досягти прориву є значною невдачею для президента США Дональда Трампа, який під час передвиборчої кампанії 2024 року заявив, що закінчить війну за двадцять чотири години. Після повернення до Білого дому в січні, підхід Трампа до мирних переговорів ґрунтувався на необхідності досягнення компромісного врегулювання. Він намагався переконати москву і Київ, вказуючи на руйнівну ціну продовження бойових дій, стверджуючи, що жодна зі сторін не може реально сподіватися на досягнення своїх цілей військовим шляхом.
Поки що путін залишається непереконаним. Частково це пов'язано з діями самого Трампа. Зовнішньополітичний поворот американського лідера від Європи, а також його часті дружні до кремля заяви й вороже ставлення до президента України Володимира Зеленського під час їхньої сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті підштовхнули путіна до думки, що він може пересидіти Захід в Україні.
Зрозуміло, що наполягання путіна на міжнародній ізоляції, роззброєнні та беззахисності України є неприйнятними для Києва. Українці засвоїли гіркі уроки з попередніх міжнародних угод з росією, таких як Будапештський меморандум 1994 року, який не стримав москву від нападу на Україну в 2014-му й не зміг запобігти повномасштабному вторгненню у 2022-му. Звичайно, українські посадовці зараз наполягають на тому, що гарантії безпеки для України мають бути в основі будь-якої майбутньої мирної угоди.
Оскільки путін не бажає йти на поступки й, схоже, сповнений рішучості продовжувати війну, США незабаром будуть змушені переглянути свій підхід до завершення російсько-української війни. Для того, щоб виконати свою обіцянку миру, Трамп повинен спробувати змінити стратегічний розрахунок росії і переконати кремль, що його нинішні цілі в Україні недосяжні.
Будь-яке врегулювання, схоже, передбачає продовження окупації росією майже 20 відсотків території України, яка наразі перебуває під контролем кремля. Це змусило деяких коментаторів провести паралелі з поділом Корейського півострова після Корейської війни на початку 1950-х років. Для того, щоб такі порівняння були доречними, лінія фронту нинішньої війни в Україні має бути стабілізована настільки, щоб жодна зі сторін не мала реальних шансів досягти вирішальної військової перемоги. Наразі це ще не так.
Якщо припинення вогню виявиться можливим, наступним викликом стане перехід до більш тривалого миру. Трамп чітко дав зрозуміти, що він не підтримує членство України в НАТО й не буде розгортати американські війська в Україні для примусу до виконання будь-якої мирної угоди. Натомість відповідальність за гарантування безпеки України ляже насамперед на власні збройні сили та європейських партнерів Києва. Це не можна порівняти з тими водонепроникними гарантіями безпеки, на які сподівалися багато українців, але це не зовсім нереально.
ЗСУ кардинально розвинулися з 2022 року і вже становлять серйозну перешкоду для імперських амбіцій путіна. Важливо, що за останні три роки Україна стала одним зі світових лідерів у застосуванні безпілотних літальних апаратів. Торік Україна стала першою країною, яка створила окремий рід військ, що займається БПЛА. Сотні українських компаній зараз виробляють мільйони дронів на рік і використовують умови воєнного часу для тестування своїх продуктів на полі бою. Це призводить до появи нових інновацій майже щодня. Українська революція безпілотників вже трансформує спосіб ведення війн і може стати ключовим стовпом майбутньої безпеки країни.
Українська оборонна промисловість в цілому стрімко розвивається, але потребує додаткових інвестицій для того, щоб максимально використати надлишкові виробничі потужності. З огляду на це Київ закликає партнерів країни розміщувати замовлення в українських оборонних компаніях і підтримувати спільні підприємства. За умови надходження достатніх міжнародних інвестицій, оборонний сектор України може стати ключовим компонентом майбутньої архітектури безпеки Європи. Це значно підвищить обороноздатність країни та допоможе стримати загрозу, яку становить експансіоністська росія.
В умовах, коли подальша безпекова підтримка з боку США більше не гарантується, європейські країни розпочинають безпрецедентну кампанію з переозброєння. Це матиме величезні наслідки для будь-якого мирного врегулювання в Україні. Дійсно, виживання України може залежати від здатності Європи підкріпити нинішню риторику про необхідність переозброєння конкретними кроками з нарощування виробництва озброєнь.
ЄС готується представити великий пакет заходів з підтримки витрат на оборонний сектор у найближчі тижні, тоді як окремі країни, включаючи Німеччину, мають намір радикально збільшити національні оборонні бюджети. Значна частина продукції європейської оборонної промисловості, що зростає, ймовірно, буде спрямована в Україну. Адже європейські лідери чітко усвідомлюють: якщо український опір похитнеться, вони будуть наступними в черзі.
Очікується також, що деякі європейські країни відіграватимуть більш безпосередню роль у забезпеченні виконання мирної угоди в Україні. "Коаліція охочих" на чолі з Великою Британією та Францією вже формується, а практичні переговори між військовими керівниками щодо можливого розгортання військ йдуть повним ходом. Однак досі не зрозуміло, чи матимуть європейські війська в післявоєнній Україні мандат на участь у бойових діях, що породжує сумніви щодо їхньої ефективності як сили стримування.
Хоча деталі залишаються невизначеними, українське командування та його європейські партнери наразі обговорюють військову присутність "на землі, в небі й на морі". Найбільш практичний внесок може бути зроблений у повітрі: коаліційні сили потенційно здатні забезпечити ескадрильї винищувачів і системи ППО. Це може дозволити їм закрити небо над значною частиною України, мінімізуючи загрозу, яку становлять російські ракети й безпілотники, без ризику прямих зіткнень між коаліційними та російськими військами.
Офіційні особи в Києві й у Європі також все ще розраховують на певний рівень подальшої підтримки з боку США. Насамперед це означає очолити дипломатичні зусилля, спрямовані на припинення вогню і початок серйозних мирних переговорів.
Хоча вважається малоймовірним, що адміністрація Трампа буде готова підтримувати попередні рівні військової допомоги, США все ще можуть зробити вирішальний внесок у безпеку України шляхом обміну розвідданими, забезпечення дотримання санкцій та постачання конкретних видів озброєнь, таких як ракети та перехоплювачі ППО. Намагаючись отримати схвалення Трампа, Україна нещодавно висловила готовність оплатити майбутні пакети американських озброєнь, можливо, за підтримки європейських партнерів.
Після двох місяців фальшивих надій і невдалих перемир'їв очевидно, що шлях до сталого врегулювання в Україні залишається довгим і невизначеним. Нещодавні радикальні зміни у зовнішній політиці США за часів Трампа змінили уявлення про те, як може виглядати можлива мирна угода в Україні, але зараз поступово починає вимальовуватися правдоподібна картина.
Звісно, перший крок – це припинення бойових дій. Якщо переговори під егідою США приведуть до припинення вогню, то вже ведуться підготовчі заходи, які дозволять Україні та її європейським партнерам зробити будь-яку тимчасову паузу в бойових діях більш тривалою. Очікується, що європейські країни-учасниці закриють небо над Україною і нададуть війська для забезпечення безпеки на землі, створюючи умови для її національного відновлення. Паралельно вони також повинні значно збільшити потік військової допомоги Києву і зміцнити українську оборонну промисловість.
Зрештою, головною гарантією безпеки України залишатимуться ЗСУ. Військові країни вже довели свою спроможність протягом останніх трьох років повномасштабної війни. Якщо європейські партнери Києва зможуть відповісти на цей виклик і надати достатню підтримку, Україна, схоже, приречена продовжувати охороняти східні кордони Європи й захищатися від російської загрози ще багато років поспіль.
Джерело: Atlantic Council