Відомий історик та дослідник війни Філліпс О'Брайен проаналізував нещодавню промову Трампа про стан справ у країні в Конгресі крізь призму того, про що президент свідомо мовчав. Мита, рішення Верховного суду та діяльність ICE були або повністю проігноровані, або згадані мимохідь – і це, на думку експерта, красномовніше за будь-які слова. Філліпс О'Брайен вважає, що така стриманість свідчить про те, що Трамп стежить за опитуваннями, розуміє непопулярність своїх ключових рішень і боїться. А переляканий Трамп, застерігає автор, – це небезпечний Трамп.
Кілька днів тому президент Трамп обіцяв феєрверк, але ми отримали щось зовсім інше. Хоча промова була дуже довгою і, як завжди у Трампа, хаотичною, вона також відрізнялася від очікуваної і, на мій погляд, добре пролила світло на його стан душі. Якщо звести все до одного, то це було б таке: Дональд Трамп читає опитування, розуміє, що багато його політичних рішень вкрай непопулярні, і боїться.
До речі, ви можете прочитати текст усього звернення тут, а якщо хочете подивитися всю промову – ось відео.
Щоб зрозуміти, як він зараз сприймає непопулярність багатьох своїх політичних рішень і наскільки він наляканий, найкраще подивитися на те, чого він уникав у промові, а точніше – про що говорив якомога менше і максимально обережно та узагальнено. Першим було рішення Верховного суду про мита минулого тижня.
Якщо ви пам'ятаєте, коли рішення було ухвалено, Трамп був у нестямі й висловився про суд в історично негативному ключі. Він назвав рішення "соромом" і "жахливим", а також заявив, що члени Верховного суду є зрадниками, бо вони "піддалися впливу іноземних інтересів".
Слід зазначити, що в історії США це був безпрецедентний напад на Верховний суд. Раніше жоден президент не звинувачував його у зраді.
Але у своєму зверненні до нації він майже не згадав про Верховний суд чи його рішення. А коли згадав, то дуже намагався виглядати по-президентськи, назвавши рішення, яке раніше засуджував як зрадницьке, лише "нещасним". Ось ключовий фрагмент.
А чотири дні тому Верховний суд США ухвалив нещасне рішення, яке щойно було оприлюднено.
Дуже невдале рішення. Але хороша новина полягає в тому, що майже всі країни та корпорації хочуть зберегти угоду, яку вони вже уклали, правда, Скотте? Розуміючи, що юридичні повноваження, які я як президент маю для укладення нової угоди, можуть бути для них набагато гіршими. Тому вони продовжуватимуть рухатися тим самим успішним шляхом, який ми узгодили до цього невдалого втручання Верховного суду.
Також Трамп максимально уникав питання про мита. За дві години виступу він ужив слово "мито" лише п'ять разів, і навіть тоді поспішав, намагаючись, здавалося, переконати насамперед самого себе у власних аргументах.
Отже, за лічені дні ми перейшли від того, що мита були абсолютно центральним елементом його політичної позиції, а Верховний суд – ганебною катастрофою, до того, що про це майже не згадувалося в промові.
Втім він принаймні згадав і про суд, і про мита. Єдине, чого повністю уникнув, – ICE (Імміграційна та митна служба США). Трамп не лише жодного разу не згадав ICE чи іммігрантів, а й лише тричі вжив слово "імміграція". Варто зазначити, що ці три згадки були загальними, а не конкретними. Ось тут він уперше згадав про це.
Протягом десятиліть, до мого приходу, у нас було все навпаки. Від торгівлі до охорони здоров'я, від енергетики до імміграції – усе було вкрадено і сфальсифіковано, щоб висмоктати багатство з продуктивних і працьовитих людей, які роблять нашу країну великою, які забезпечують її функціонування.
Тож до Верховного суду він поставився з особливою обережністю, ICE повністю оминув, а мита та імміграція були другорядними питаннями. Натомість переважно звучали "ціни" та "інфляція" (разом 23 рази), а також економіка. Однак він також приділив багато часу зовнішній політиці у дуже специфічний спосіб.
Він відчайдушно намагався знайти успіхи у зовнішній політиці та уникав тих питань зовнішньої політики, які, як він, мабуть, знає, є непопулярними.
Наприклад, була довга й дуже детальна частина про його нібито успіх у Венесуелі: викрадення колишнього диктатора Ніколаса Мадуро (вона загалом була набагато довша за сукупні згадки про Верховний суд, мита, ICE та імміграцію). Проте не було жодної згадки про демократію для венесуельського народу, і Трамп підтвердив, що хоче залишити при владі віцепрезидентку Мадуро Делсі Родрігес. Ось вам і свобода.
Ми тісно співпрацюємо з новою президенткою Венесуели Делсі Родрігес, щоб досягти надзвичайних економічних вигод для обох наших країн…
І була згадка про Іран, яку я досі намагаюся осмислити.
Як президент, я встановлюватиму мир, де тільки зможу, але ніколи не вагатимуся протистояти загрозам для Америки, де це необхідно. Ось чому під час проривної операції в червні минулого року американські військові знищили іранську програму створення ядерної зброї, здійснивши атаку на іранську територію, відому як операція "Опівнічний молот".
Озираючись назад і стверджуючи, що він уже знищив іранську ядерну програму в червні минулого року, чи не позбавляє він себе будь-яких аргументів на користь необхідності атаки зараз? Хм.
Трамп знову уникнув непопулярних тем зовнішньої політики. Він ледь згадав росію і взагалі не говорив про свого хорошого друга путіна (цікаво, що саміт в Анкориджі не був представлений як один із його успіхів за рік). Він також повністю уникнув теми Китаю, за винятком однієї дивної згадки про китайську військову технологію у контексті його нібито великого тріумфу у Венесуелі.
Підсумуємо: маємо переляканого президента, який максимально намагається запевнити американців, що він досягає успіху. Він розуміє, що має серйозні проблеми з популярністю у деяких своїх флагманських питаннях і шукає перемоги, які можна продати.
Це була одна з найменш характерних для Трампа промов, і вже це робить її гідною уваги.
Крім того, переляканий Трамп – це небезпечний Трамп!
Джерело