Том Купер був доволі продуктивний під час вікенду. Ще в п’ятницю він опублікував пост-обурення на плагіат його оновлення про завершення Курської операції ЗСУ одним із журналів. У цьому дописі він пояснює, які є проблеми з обґрунтуванням такої ситуації для ЗСУ на Курщині.
Цього разу топовий і найавторитетніший військовий журнал у певній країні південно-центральної Європи. Той самий – був спійманий на плагіаті мого оновлення про крах контрольованої Україною Курської дуги. Я втратив півдня, вислуховуючи директора, який оголосив мене тролем і спамером за те, що я написав їм листа з проханням видалити контент і принести вибачення, оголосив ChatGPT "інструментом скрупульозного семантичного аналізу", збрехав, що ChatGPT показує, що плагіату немає, і висловлював погрози моїй особистій безпеці…
Звісно, він не вибачився і не запропонував нічого подібного: зрештою, директор, про якого йдеться, – це його королівська величність, бо він директор цього журналу, а ChatGPT сказав йому, що лише 26% змісту плагіату збігається з моєю статтею. Що "сказав" мені ChatGPT у відповідь на відповідне запитання, і, тим більше, що йому сказали десятки його власних читачів (у тому числі кілька з них, які повідомили мені про плагіат, оскільки я не стежу за цим журналом) – "не має значення"…
Однак найкраще в усьому цьому те, що роблять такі інтерпретатори чужих інтерпретацій, як творець плагіату, про який ідеться, – це те, як вони це роблять. Бачте: він вважає, що крах "курського виступу" був спричинений "припиненням обміну даними американської розвідки". Для його режисера це очевидний доказ того, що він не займався плагіатом. Кого хвилює, що США припинили надавати розвіддані Україні лише 7 березня 2025 року, тоді як ЗСУ всередині росії було в глибокій скруті вже з січня? Кого хвилює, що це переконання є абсолютно хибним висновком, заснованим на тому, що автор просто не знав, що відбувалося, але повинен був додати текст, щоб замаскувати свій плагіат?
Справа в тому, що вцілілі підрозділи ЗСУ, які дислокувалися на північ і схід від Суджі, і яким пощастило звідти вибратися, повідомляють, що вони були де-факто відрізані щонайменше два-три тижні, якщо не більше місяця. російська радіоелектронна боротьба, сильні й тривалі обстріли з повітря і артилерії, а особливо масове розгортання оптоволоконних БПЛА унеможливили не тільки пересування військ, але й особливо переміщення вантажів і підкріплень. Багато підрозділів не могли навіть зв'язатися з вищими командними пунктами (якщо не з інших причин, то через те, що їхні системи зв'язку були виведені з ладу, а заміна не могла бути здійснена). Врешті-решт, їхнім командирам вистачило розуму прийняти рішення про відхід: у більшості випадків – на власний розсуд.
…що, до речі, також руйнує всі конспірологічні теорії про те, що Київ (тобто Зеленський/Єрмак) виводить українські війська з росії як своєрідний "жест доброї волі" для переговорів Дампфа про припинення вогню. Навіть якби вони прийняли таке рішення (відверто кажучи, невідомо, чи прийняли б), відповідний наказ навряд чи дійшов би до більшості підрозділів ЗСУ, поки вони утримували позиції на північ і схід від Суджі. Адже їхній зв'язок був сильно порушений росіянами.
Будь-хто, хто має сумніви щодо цього, може пояснити мені, як, наприклад, батальйон, який утримував район Руської Конопельки, мав "чекати на наказ про відхід", якщо росіяни вже були глибоко на його лівому і правому флангах і проникали в тил на момент, коли його командир віддав наказ про відхід, а це, до речі, було за день до того, як США припинили постачання розвідданих, і командування в цьому секторі перебрав на себе Головком?
…зітхання…
Інша причина, чому "це не плагіат", на думку зазначеного вище директора, полягає в тому, що його автор написав, що українському використанню траси Н07 (звісно, це чиста випадковість, що його автор використовує той самий стиль написання, що і я), перешкоджали "УМПК і безпілотники", а я цього не писав. Саме так, тому що українському використанню H07 заважали (як повідомлялося вже кілька місяців поспіль) лише УМПК: маса російських FPV і волоконно-оптичних безпілотників не може долетіти так далеко. Однак, так само, як російські FPV і волоконно-оптичні дрони перешкоджали зусиллям ЗСУ з постачання вздовж дороги Н07/Р200 вже з січня (що очевидно з повідомлень людей, які стежать за цією війною набагато уважніше, ніж я; зверніть увагу, Р200 – це російська сторона Н07), вони були в межах досяжності, щоб знищити підрозділи ЗСУ, які відходили цією дорогою в напрямку України.
Ба більше, як повідомлялося раніше, переламним моментом стало падіння Свердліково. У поєднанні з систематичним полюванням росіян на українські команди безпілотників, це змусило останніх відступити назад за кордон. Наступним переломним моментом став наступ росіян з Ніколаєво-Дар’їно та Свердліково на південь – на Журавку та Новеньке. Можливо, він був тим часом (два дні тому) значною мірою зупинений, але саме тому, що наступаючі російські підрозділи випередили свої засоби радіоелектронної боротьби та безпілотники, а потім опинилися під впливом (за їхніми власними словами) "маси українських FPV". Чого автор, про якого йдеться, не може знати, тому що він плагіатує мою роботу, а потім інтерпретує речі, про які не має жодного уявлення.
Він також не може знати, що основній масі підрозділів ЗСУ довелося виходити з виступу: буквально відходити 20-30 кілометрів пішки, під постійними атаками російських оптоволоконних безпілотників. Так само, як він не може знати, що в той час як втрати в техніці були (дійсно) важкими, за невеликим винятком, військовослужбовці всередині вижили, тому що сучасні західні та українські машини сконструйовані з урахуванням "вбудованої живучості". Подивіться: машина розбита, але більшість солдатів, що знаходилися в ній, залишилися неушкодженими. Або те, що більшість транспортних засобів були знайдені й підбиті росіянами саме тому, що вони були змушені зупинитися: чи то через зруйнований міст, чи то через сильно пошкоджену дорогу…
Нарешті, дещо для персонажів, які все ще наполягають на тому, що повідомлення про страти без суду і слідства захоплених і роззброєних українських військовослужбовців озброєним натовпом у формі, відомим як збройні сили російської федерації (всрф), є "пропагандою" і "брехнею". Ви можете перевірити це на сайті https://osintukraine.com/. Можливо, це щось з України, і тому може бути не доступним для росіян. Справа в тому, що це веб-сайт, створений для збору інформації, документування та зберігання даних про всі російські військові злочини в Україні. По суті, він сканує соціальні мережі (особливо Telegram) і фіксує всі фотографії та відео, зокрема й ті, що стосуються десятків російських страт без суду і слідства українських військовополонених.
Звісно, можете спробувати заперечити це…
Підсумок: хоча є люди, які звинувачують мене в тому, що я публікую "приманки для кліків" і шукаю уваги громадськості, є також люди, які дивуються, чому я уникаю (за невеликими винятками в Україні) зміїної пастки, відомої як мейнстрімні ЗМІ, відхиляю запити на інтерв'ю від відомих західних телеканалів і забороняю… гм… провідним газетам і журналам (особливо зі США) навіть цитувати мій блог?
Хлопці та дівчата: ми не всі однакові. Не всі ми прагнемо "слави та багатства" й "взаємних переваг", які багато хто обіцяє мені протягом останніх трьох років. Можливо, це тому, що я досяг майже всього, чого хотів досягти у своєму житті. Не знаю. Справа в тому, що мені начхати на "славу і багатство". І якщо цей блог буде читати 2,5 – 17,7 читачів (як це було протягом багатьох років до 24 лютого 2022 року): це буде не просто добре, а чудово – за одним винятком: рикші для ЗСУ, наші збори, які хоч якось допомагають багатьом підрозділам української армії.
Повернемося до того, що має значення.
Отже… суть проблеми курської ситуації пояснена вище, і я думаю, що мені вдалося відповісти на деякі з ваших запитань. Що ще спадає мені на думку як досить важливе, щоб додати на цьому етапі, так це питання про те, чи збираються росіяни зараз продовжувати "широкомасштабне вторгнення в Сумську область"?
Відповідь: ні. всрф не здатні здійснювати широкі маневри механізованими з'єднаннями. Вони не могли прорвати лінію фронту й зайти в український тил навіть у свої найкращі часи – у квітні-червні 2022 року, а зараз, через три роки, вона взагалі не здатні проводити такі операції. І не лише через брак бронетехніки та артилерії, а насамперед тому, що принаймні з 2023 року вони навіть не намагаються навчати своїх офіцерів та інших військових проводити такі операції.
Звісно, росіяни намагалися розпочати переслідування відведених підрозділів ЗСУ, але були зупинені вже на підступах до перших двох українських сіл. Ймовірно, за останні два дні, після того, як росіяни зайняли Журавку і Новеньке, вони просунулися вперед між ними й просунулися приблизно на 500 метрів. Але це "просування піхоти", а не "широкомасштабний механізований маневр". Цього все ще недостатньо, щоб поставити дорогу Н07 під свій вогневий контроль, навіть якщо цього цілком достатньо, щоб продовжувати бити те, що там рухається за допомогою оптоволоконних БПЛА. Перш за все, ЗСУ не "зламалися і втекли", а відійшли. Основна маса: вчасно. Відповідно, попри великі (як для українських умов) втрати, підрозділи вийшли переважно неушкодженими, зайняли нові позиції – частково вздовж кордону, частково на південь від нього і продовжують воювати з росіянами.
Інша річ, яка потребує пояснення, – це відновлення американської військової допомоги та розвідки Україні. Тому що Пуддінг, де-факто, відмовився від пропозиції Дампфа. Яка несподіванка… По-перше, я сподіваюся, що і військові логістичні служби США, і ЗСУ скористаються цією можливістю і перевезуть в Україну все, що тільки зможуть, так швидко, як це фізично можливо. Тому що з Дампфом і Пуддінгом ніколи не знаєш, коли буде наступна зупинка.
У зв'язку з цим питанням: зараз вже має бути добре відомо, що ця славнозвісна розвідувальна допомога США для України полягала (і зараз знову: полягає) насамперед (хоча і не виключно) у наданні розвідувальних даних для систем залпового вогню великої дальності, таких як M142 HIMARS і M270 MLRS, а також у наданні аналогічних розвідувальних даних, і в наданні дозволів на постачання британських ракет великої дальності Storm Shadow (оскільки вони все ще містять американську авіоніку). Однак у випадку з французькими ракетами SCALP-EG подібних питань не виникає.
Згадка про SCALP-EG підводить мене до питання про французькі літаки Dassault Mirage 2000-х років для українських ВПС і ППО (ПС): тут у мене є одна поправка/оновлення. Виявилося, що Mirage 2000-5F з серійним номером 47 все ще перебуває у Франції, все ще має реєстраційний номер 102-EP французьких ВПС і все ще використовується для підготовки особового складу ПСУ. Мені також довелося виправити свій малюнок, що реконструює зовнішній вигляд "Міражів": виявилося, що вони мають добре помітне національне маркування – принаймні, на плавнику. Нанесення їх на фюзеляж… залишається непідтвердженим.
Ще однією новою деталлю є те, що датчики дозаправки в польоті (чорні стрижні перед кабіною пілота) також були зняті перед поставкою:
Джерело