Британська газета The Telegraph висловлює занепокоєння, що відставка чергового уряду Франції послабить Макрона і призведе до нестабільності в країні. Це вплине на формування єдності Європи в підтримці України та протистояння безпековим викликам – агресії росії та можливій кризі в Індо-Тихоокеанському регіоні. Поринута в хаос Франція не зможе виконувати свої обіцянки та зобов’язання. Зауважимо, що росія активно працює, щоб розвалити підтримку України в Європі. Наразі – черга Франції, і для цього росіяни використовуватимуть свої активи в політичних партіях та профспілках Франції.
Нова нестабільність в одній з найпотужніших європейських столиць матиме наслідки далеко за межами Франції, пише британська The Telegraph. За її словами, Еммануель Макрон повернувся з літньої відпустки, щоб зіткнутися, можливо, з найсерйознішою політичною кризою свого президентства. У понеділок він втратив свого шостого прем'єр-міністра: Франсуа Байру був відправлений у відставку депутатами парламенту в результаті вотуму недовіри.
Розподіл місць у Національних зборах Франції
Тепер, коли спреди за борговими зобов'язаннями зростають, профспілки погрожують масовими страйками, а вірусний протестний рух обіцяє "зупинити Францію", Макрон опинився в глухому куті.
Що ж сталося?
Як зазначає The Telegraph, Байру розлютив опозицію і виборців планами жорсткої економії бюджету на €44 млрд, який включав скасування двох державних вихідних і податковий тиск на пенсіонерів.
Коли депутати відмовилися його підтримати, він підірвав політичну бомбу, оголосивши вотум довіри. Цей крок мав зміцнити авторитет його уряду, але натомість об'єднав строкату французьку опозицію, яка скинула його з посади. "Національне об'єднання" Марін Ле Пен, "Нескорена Франція" Жан-Люка Меланшона та соціалісти проголосували проти, що зробило відставку майже неминучою.
Байру наполягав, що його план життєво необхідний для відвернення "катастрофи" і запобігання втручанню МВФ, але критики відкинули його риторику, назвавши її політичним самогубством. Голосування майже напевно призведе до його відставки лише через дев'ять місяців роботи. У короткостроковій перспективі його міністри, швидше за все, продовжать виконувати обов’язки в режимі технічного уряду, здатні керувати лише рутинними справами. Це означає крах шостого уряду Макрона за сім років, що поглиблює відчуття політичного дрейфу.
Як до цього дійшли?
Причиною падіння Байру стала його програма жорсткої економії – пакет скорочень і підвищення податків, який він подавав як єдиний спосіб урятувати Францію від кризи на кшталт британської Ліз Трасс. Він стверджував, що борг складе €3,3 трлн і прирівнював відмову від плану до гри в "російську рулетку" з фінансами Франції.
Втім, як зауважує The Telegraph, для французів борг далеко не серед головних пріоритетів, поступаючись охороні здоров'я та освіті, що залишило Байру політично ізольованим. Опозиційні партії відчули запах крові: соціаліст Олів'є Фор заявив, що доля Байру вирішена, а Меланшон закликав самого Макрона піти у відставку.
Профспілки мобілізувалися, створивши новий масовий рух Bloquons Tout, який пообіцяв паралізувати країну вже за два дні після голосування.
У витоку поліцейської доповіді попереджалося про "насильницькі дії, саботаж і операції проти стратегічних секторів", що викликало побоювання повторення заворушень "жовтих жилетів" (немає сумніву, що ГРУ і ФСБ доклали своїх рук і до нинішньої кризи у Франції – iPress). На цьому тлі відмова Байру пом’якшити свій план лише пришвидшила його падіння, констатує британське видання.
Що далі?
Тепер, коли Байру піде, перед Макроном залишаються три похмурі варіанти: спробувати відновити його на посаді, призначити нового прем'єра, здатного витримати вотум недовіри, або розпустити парламент для дострокових виборів. Більшість оглядачів відкидають перший варіант як фантастичний, а потенційні наступники – від Себастьєна Лекорню до Катрін Вотрен – сприйматимуть цю роботу як успадкування отруєної чаші.
Соціаліст на посаді прем'єр-міністра міг би забезпечити голоси лівих, але це б коштувало Макрону підтримки республіканців; правий кандидат поглибить патову ситуацію з лівими. Якщо жоден новий прем'єр не зможе здобути довіру, Макрон може бути змушений піти на ще одні дострокові вибори, попри прогнози опитувань про нове зростання підтримки "Національного об’єднання" Ле Пен.
/media/gallery/full/t/i/timeline_us_uranium_conversion_de185.png
Колишній прем’єр Едуар Філіп і колишній президент Ніколя Саркозі вже висловили припущення, що розпуск парламенту протягом декількох тижнів неминучий.
Тим часом команда Байру керуватиме країною в режимі тимчасового уряду, підтримуючи роботу систем, але не маючи змоги ухвалити бюджет. Без розв’язання проблеми Франція ризикує увійти в 2026 рік без плану видатків другий рік поспіль.
Чи піде Макрон у відставку?
Як зауважує The Telegraph, спекуляції щодо майбутнього Макрона посилилися: 67% виборців в одному з опитувань заявили, що хочуть, аби він пішов у відставку. Жан-Люк Меланшон і високопоставлені республіканці відкрито закликали його оголосити дострокові президентські вибори, стверджуючи, що його мандат зазнав краху. Проте інсайдери це відкидають.
Його колишня керівниця відділу комунікацій Сібет Ндіайє заявила виданню The Telegraph: "Знаючи психологію цієї людини, я не думаю, що він коли-небудь розглядатиме цю опцію. Він випробує всі інші варіанти, аби цього уникнути. Він не з тих, хто покидає поле бою".
Наразі стратегія Макрона полягає у виживанні, тасуючи прем'єр-міністрів і уникаючи думки про відставку. Його гра ризикує перетворити його на "кульгаву качку", що керує низкою технічних урядів.
Що це означає для Європи?
The Telegraph наголошує, що Європа з тривогою спостерігає, як одна з її центральних держав балансує на межі паралічу. Макрон, колись найактивніший прихильник фіскальної реформи та інтеграції оборони, загруз у внутрішніх суперечках.
Неприйняття бюджету до 15 жовтня порушить правила ЄС і ще більше підірве довіру до єврозони, вже ослабленої слабкими фінансами Італії. Спреди за облігаціями зростають, наближаючи Францію до європейських економічних аутсайдерів. Перспектива втручання МВФ, колись немислима для Парижа, тепер висить у повітрі.
У той момент, коли Брюссель прагне єдності щодо України, енергетичної безпеки та міграції, послаблення авторитету Макрона залишає вакуум. Європейські лідери бачать Францію, поглинуту внутрішніми чварами, нездатною вести за собою інші держави.
Франко-британська співпраця з контролю за Ла-Маншем поки що триватиме в рамках технічних домовленостей. Угода про повернення мігрантів "один в’їхав – один виїхав" залишається чинною, але переговори про її посилення можуть застопоритися через параліч у Франції.
Як зазначає The Telegraph, якщо Макрон розпустить парламент, посилання позицій "Національного об’єднання" може змістити французьку політику в більш націоналістичному напрямку, ускладнивши двосторонню співпрацю.
Лондон також зацікавлений у стабільній ролі Франції в НАТО та європейській обороні, які вже послаблені через зменшення впливу Макрона. Тривала криза в Парижі ризикує послабити здатність Європи реагувати на виклики безпеці – від росії до Індо-Тихоокеанського регіону.
Для Кіра Стармера нестабільна Франція є водночас короткостроковим головним болем через міграцію та довгостроковим стратегічним викликом. Британія стежитиме уважно – зі зростаючим занепокоєнням, що Париж може виявитися неспроможним виконувати свої зобов'язання.
Джерело: The Telegraph