Американська газета Wall Street Journal стверджує, що арешт генерала Чжан Юся – колишнього дитячого друга та найближчого військового союзника Сі Цзіньпіна – став найгучнішим падінням у китайській політиці з часу приходу Сі до влади. Усунення людини, яку Сі називав "старшим братом" і яку він особисто підвищив до найвищого військового звання, демонструє: у системі одноосібного правління навіть довічна лояльність не гарантує безпеки. Замість стабільного кола довірених осіб Сі дедалі більше покладається на нескінченні чистки, ризикуючи послабити керованість армії саме тоді, коли напруга навколо Тайваню зростає. Це відтворює закономірність, відому ще з часів Мао: найближча до лідера людина рано чи пізно стає головним об'єктом підозр.
Падіння "старшого брата": як Сі Цзіньпін позбувся найближчого союзника
Коли найвищий за посадою генерал Китаю Чжан Юся вирушив на зустріч із сотнями високих чиновників Комуністичної партії, зокрема з її лідером Сі Цзіньпіном, він так і не дістався місця призначення, пише американська Wall Street Journal.
За словами осіб, наближених до керівництва китайського уряду, відправлені Сі охоронці перехопили Чжана дорогою до Центральної партійної школи в Пекіні. Після затримання генерала у невідомому місці офіцери також провели обшук у його будинку й затримали сина Чжана, військового дослідника.
Як зазначає WSJ, арешт Чжана 19 січня став приголомшливим падінням для людини, чия політична спадщина та лояльність колись зробили його ключовою військовою опорою китайського правителя. Водночас для Китаю це означало щось глибше – консолідацію абсолютної влади Сі, який знову підтвердив своє верховенство над другою за потужністю армією світу.
Падіння Чжана стало кульмінацією більш ніж десятирічних військових чисток, унаслідок яких були усунені десятки високопоставлених офіцерів і зміцнено контроль Сі. Дитячий друг Сі, якого той називав "старшим братом", Чжан набрав політичної ваги після перших хвиль звільнень з посад – тоді це сприймали як призначення надійного союзника на чолі війська. Аналітики вважають, що усунення Чжана свідчить: навіть за умов тоталітарного контролю Сі не може сформувати коло керівників, яким довіряв би беззастережно.
"Падіння Чжан Юся сигналізує про те, що "одноосібне правління" Сі дійшло точки, коли системна довіра – віра в те, що лояльність гарантує безпеку, – повністю зникла", – пояснив Мінсін Пей, професор Каліфорнійського коледжу Клермонт МакКенна і редактор щоквартального журналу China Leadership Monitor. За його словами, на цьому етапі Сі вже не править за допомогою стабільної коаліції. Натомість він покладається на цикл нескінченних політичних чисток, щоб утримати владу.
WSJ зауважує, що за кілька днів до арешту Чжана Сі тихо призначив нового командувача елітного підрозділу, відповідального за безпеку Пекіна. Він призначив на цю посаду довірену особу із числа озброєної поліції Шанхая, порушивши традицію призначати офіцера армії. Як стверджують джерела, близькі до процесу ухвалення рішень, цей незвичний крок мав забезпечити, щоб обороною столиці керувала людина, особисто віддана Сі, а не військові мережі, пов'язані з усунутим генералом.
Як розповідає видання, після зникнення Чжана китайське керівництво не пояснило військовим, чому їхній найвищий командир не взяв участі в "навчальному занятті" із Сі 20 січня, обов'язковому для відвідування. Високопосадовців цивільного партійного апарату поінформували про арешт протягом 24 годин, тоді як військове командування дізналося про це лише за кілька годин до того, як новину оприлюднили 24 січня.
Під час брифінгу на високому військовому рівні того ранку Чжана звинуватили у витоку ключових технічних даних про ядерну програму Китаю до США. Серед інших звинувачень – формування "політичних клік", зловживання владою у межах військової комісії та отримання хабарів за просування посадовців.
WSJ визнає, що не не може самостійно перевірити ці звинувачення, але зауважує: лідери партії мають традицію очорняти ворогів обвинуваченнями, які можуть не мати під собою реального підґрунтя. Речник Міністерства оборони Китаю застеріг від "безпідставних спекуляцій", посилаючись на офіційну заяву про те, що розслідування стосується порушень партійної дисципліни та державного законодавства.
Видання нагадує, що Сі розпочав останню хвилю чисток влітку 2023 року, після того як його стратегічний партнер путін зіткнувся з прямим викликом своїй владі – невдалим заколотом, організованим його колись довіреним помічником Євгєнієм Прігожиним, нині покійним керівником приватної армії "Ваґнер".
Для партії, за словами людей, близьких до її керівництва, російський досвід став повчальним прикладом. Нездатність москви забезпечити швидку перемогу над Україною, а потім і над Прігожиним, попри багатомільярдні інвестиції в модернізацію збройних сил, дала китайським лідерам зрозуміти: амбітна модернізація не завжди автоматично створює потужну бойову силу.
WSJ із посиланням на свої джерела стверджує, що Сі, який турбується про те, що корупція підриває бойову спроможність країни, дійшов висновку: військова техніка сама по собі недостатня, якщо її не підкріплює абсолютна політична лояльність.
Як син революційного ветерана, Сі розпочав свою кар'єру на вигідній посаді в центрі оборонної системи. У 1979 році 26-річний Сі був призначений особистим секретарем Ген Бяо, тодішнього генерального секретаря Центральної військової комісії – органу, що ухвалює рішення щодо Народно-визвольної армії, і близького товариша його батька. Цей ранній досвід дав Сі могу зсередини побачити механізми військової влади й навчив його: керівник, який не контролює генералів, стоїть на хиткому ґрунті.
Центральна військова комісія як персональний секретаріат: десятиліття військових чисток
Піднявшись на найвищу посаду в партії наприкінці 2012 року, Сі не зволікав і розпочав радикальну реформу збройних сил, переконаний, що армія пронизана корупцією і структурно не готова до сучасних інтегрованих військових дій. Він розпочав антикорупційну чистку та скоротив надмірно роздуті адміністративні структури, замінивши їх централізованими об'єднаними бойовими командуваннями, які підпорядковуються безпосередньо Центральній військовій комісії, котру він очолює.
Більше ніж через десять років він пішов ще далі. Із середини 2023 року Сі звільнив п'ятьох із семи членів Центральної військової комісії. Замість того, щоб заповнити вакансії, він залишив більшість місць порожніми. Того ж дня, коли Чжана відсторонили від посади, проти іншого члена комісії, генерала Лю Чженьлі, також було розпочато розслідування.
Сьогодні комісія складається лише із Сі, який є її головою, та генерала, який відомий не стільки як традиційний воїн, а більше як політичний виконавчий орган.
Аналітики вважають, що ці чистки фактично перетворили Центральну військову комісію з органу, що приймає рішення, на особистий секретаріат, закріпивши за Сі статус єдиного арбітра військової влади.
Колишній офіцер розвідки США Денніс Вайлдер, який десятиліттями аналізував китайську армію та владні коридори Пекіна, описує усунення Чжана як "найбільш вражаючу подію в китайській політиці" з часу приходу Сі до влади. Вайлдер, який зараз є професором Джорджтаунського університету, зазначає, що наслідки цього далеко не закінчилися, оскільки Чжан та інші високопоставлені офіцери, ймовірно, "катуються" у слідчих ізоляторах, щоб змусити їх зізнатися і розкрити свої широкі мережі протекції, що свідчить про наближення набагато глибшої хвилі політичних чисток. На думку Сі, кажуть люди, близькі до процесу прийняття рішень, ці мережі становлять серйозну загрозу його авторитету.
WSJ писала, що ознакою глибини поточного розслідування є доручення Сі спеціальній групі провести ретельну перевірку діяльності Чжана на посаді командувача військового округу Шеньян – одного з найбільш стратегічно важливих і історично укорінених військових центрів Китаю.
Як традиційна колиска китайської важкої промисловості, цей регіон є промисловим фундаментом виробництва передових військово-морських і аерокосмічних технологій. Він також є важливим вузлом для стратегічних ракетних сил Китаю. Зокрема, у регіоні розташована велика база ракетних військ, яка керує мережею регіональних балістичних ракет.
Чжан пропрацював у Шеньяні п'ять років, у 2007–2012 роках, і за цей час він здобув глибоку лояльність військових, яку Сі зрештою визнав неприйнятною. Слідчі вирішили зупинитися в місцевих готелях міста Шеньян, а не на військових базах, де Чжан міг би розраховувати на мережу підтримки.
У спробі стабілізувати моральний дух після арешту Чжана, Сі 11 лютого виступив із відеозверненням, щоб безпосередньо звернутися до військових на місцях. Він сказав, що рядові військові "загартувалися у боротьбі з корупцією", і похвалив їх як "абсолютно надійних".
Параноя на вершині: від Лінь Бяо до Чжан Юся
Аналітики в Китаї та за його межами зазначають: через інституційний вакуум у вищих ешелонах китайська армія має проблеми з функціонуванням ланцюга командування. Сі ризикує залишитися без професійних військових порад саме в той момент, коли збройні сили нарощують потенціал і посилюють тиск на Тайвань.
Колишній старший аналітик Центрального розвідувального управління з питань Китаю Джон Зін заявив, що стиль керівництва Сі змінився. За його словами, раніше чистки були спрямовані проти політичних суперників або віддалених колег, але тепер Сі перейшов до маргіналізації партнерів і "справді переслідує своїх друзів", таких як Чжан.
Коли 72-річний Сі обійняв президентську посаду, він фактично зробив 75-річного Чжана архітектором своєї військової стратегії. Особисто підвищивши Чжана до статусу першого за рангом генерала у 2022 році – навіть після досягнення ним звичайного пенсійного віку – Сі дав зрозуміти, що Чжан є незамінною рушійною силою модернізації збройних сил.
Як загартований у боях ветеран і довірена особа, Чжан відіграв важливу роль у допомозі Сі централізувати владу на верхівці. Протягом багатьох років він був головним охоронцем "китайської мрії" Сі про національне відродження, слугуючи мостом між революційним минулим партії та її високотехнологічним військовим майбутнім.
Зін, який зараз є співробітником вашингтонського аналітичного центру Brookings Institution, заявив, що Сі фактично "розбирає" верхівку командування, демонструючи втрату терпіння до військової інституції як такої. Це свідчить, що навіть довічні революційні зв'язки, зокрема зв'язки "принців", які Сі мав із Чжаном, не забезпечують захисту.
У міру продовження розслідувань чистка підкреслює нову, більш похмуру фазу правління Сі. Зін описує це як "абсолютну демонстрацію холоднокровності Сі", що доводить його готовність відмовитися від "революційних зв'язків, що тривали все життя, щоб військо відповідало його безжальним стандартам".
Конкретні причини падіння Чжана залишаються загадкою.
Офіційні заяви Міністерства національної оборони та державних ЗМІ уникають конкретики, зазначаючи, що Чжан перебуває під слідством за "підозрою у серйозних порушеннях дисципліни та закону". Але у редакційній статті провідного військового видання Чжана звинуватили в тому, що він "серйозно зневажив і підірвав систему кінцевої відповідальності голови". Це рідкісна формулювання свідчить: арешт був реакцією на сприйнятий прямий виклик абсолютній владі Сі, а не лише на звичайну корупцію.
Як зауважує WSJ, звинувачення у розголошенні ядерних таємниць додають стратегічного виміру, пов'язаного з бойовою готовністю Китаю. Ознаки вразливості з'явилися в останні роки завдяки серії звітів американських дослідників, які детально описували швидке розширення ядерної програми Китаю.
Вайлдер зазначив, що публічне розкриття приблизно 300 нових шахт для ядерних ракет у західних регіонах, таких як Ганьсу і Сіньцзян, імовірно, збентежило Пекін. За його словами, напруга посилилася після оприлюднення звітів американських спецслужб, у яких стверджувалося, що через поширену корупцію частина із цих ракет не функціонує, зокрема через дефектні кришки шахт. Такі повідомлення, на думку Вайлдера, могли змусити китайське керівництво почуватися вразливим і "параноїдальним".
Для Сі те, що західна розвідка змогла виявити такі принизливі технічні недоліки, стало сигналом порушеної довіри й підштовхнуло його до підозри, що "хтось комусь щось розповідає" всередині оборонно-промислового комплексу.
Навіть якщо це не доведено, звинувачення у шпигунстві виконує політичну функцію: перетворює боротьбу за владу на питання патріотизму і відсікає будь-яку розповідь про Чжана як про "лояльного дисидента", написав Сон-Хьон Лі з Фонду Джорджа Г. В. Буша у нещодавній статті, опублікованій Lowi Institute в Сіднеї.
Такі звинувачення також виправдовують закритий судовий процес, що дозволяє уникнути громадського контролю.
WSJ зазначає, що падіння у 2014 році колишнього глави внутрішньої безпеки Чжоу Юнкана є можливим прикладом. Як найважливіший "тигр", спійманий на початку антикорупційної кампанії Сі, Чжоу був засуджений до довічного ув'язнення після таємного судового процесу, на якому його визнали винним у хабарництві, зловживанні владою та розголошенні "партійних і державних таємниць".
Історичні паралелі з епохою Мао Цзедуна, вважають китайські історики, є безсумнівними. Вони вказують на падіння в 1971 році Лінь Бяо, якого називали "непереможним генералом" за вирішальну роль у перемозі в китайській громадянській війні.
До 1970 року Лінь став тим, кого багато партійних діячів тоді називали "другим центром" влади. Мао охопила параноя: він вважав, що відданість військових Ліню затьмарює їхню лояльність до нього. Напруга досягла критичної точки у вересні 1971 року, коли Лінь нібито спробував здійснити невдалий переворот, а потім загинув у загадковій авіакатастрофі в монгольській пустелі під час втечі до Радянського Союзу.
Падіння Ліня і Чжана відображає повторювану закономірність в історії китайського комунізму: найближча до лідера людина з часом стає головним об'єктом його підозр, завершує публікацію WSJ.
Джерело: Wall Street Journal