США вміють дивувати. Як самопроголошена провокаторка перетворилася з маргінальної конспірологині на президентську каральницю, і чому навіть Марджорі Тейлор Ґрін її боїться розповідає колишній конгресмен від Республіканської партії Адам Кінзінгер.
З мого погляду, Лаура Лумер – ще та штучка. Візьмімо, наприклад, її недавні висловлювання про конгресвумен Марджорі Тейлор Ґрін. У дописах онлайн Лумер назвала Ґрін "фальшивою християнкою Єзавеллю", "повією", "білим сміттям, селючкою" і "крикливою сучкою". І це були ще далеко не найгірші її слова.
У відповідь Ґрін відстрілялася: "Лаура Лумер – найбільш нестабільна особа й найгірший тягар, які будь-коли заходили до Овального кабінету".
Якщо й доводиться ставати на чийсь бік у цій сварці, то на бік Ґрін. (На все буває перший раз.) І так я приєднуюся до багатьох інших, кого тривожить зростаючий вплив Лумер, і хто ставить собі запитання: хто ця жінка і чому Дональд Трамп її слухає?
Якщо ви живете поза світом праворадикального екстремізму, то, ймовірно, уперше почули про Лауру Лумер у вересні 2024 року, коли вона з'явилася поруч із Трампом на Граунд-Зіро під час церемонії пам'яті 9/11. Попри застереження радників триматися від неї подалі, Трамп запросив Лумер на дебати напередодні та навіть узяв її на свій літак до місця меморіалу.
Як тоді зауважували репортери, Лумер – затята ісламофобка й конспірологиня, яка стверджувала, що теракти 9/11 були "внутрішньою операцією", спланованою урядом США. Вона називала мусульман "дикунами", а іслам "раком на тілі людства". Її присутність на меморіалі викликала обурення, але недостатнє, щоб послабити її вплив. Натомість вона стала однією з неформальних радниць Трампа, виконуючи роль самопризначеної "наглядачки за лояльністю": доповідала йому про "нелояльних" і дивилася, як їх звільняють. Її злет підживлює вміння привертати увагу будь-якою ціною.
До союзу з Трампом Лумер була провокаційною фігурою "другого ешелону", що зрідка проривалася до мейнстримних консервативних медіа. Вона двічі балотувалася до Конгресу у Флориді – спершу у 2020-му, коли виграла праймериз республіканців, але програла демократці Лоїс Франкел із рахунком 60:40, і знову у 2022-му, коли поступилася в праймериз республіканців на сім пунктів. Втім, загалом вона зібрала понад $1,1 млн на ці кампанії.
Цей фінансовий ресурс забезпечила віддана база фанів, які обожнюють "обурення як розвагу". Лумер почала її плекати ще 2014 року, публікуючи у Facebook антимусульманські тиради, що привернули увагу правих медіа. Навчаючись в Університеті Беррі, вона влаштувалася до Project Veritas – сумновідомої фабрики "викривальних" відео. Там вона вдавалася до трюків на кшталт появи на виборчій дільниці в бурці з вимогою бюлетеня на ім'я помічниці Гілларі Клінтон Гуми Абедін, а також намагалася ошукати співробітників штабу Клінтон, аби ті прийняли незаконні пожертви.
До 2017 року Лумер пішла "соло" як підприємиця з виробництва обурення на повний робочий день. Вона вдерлася на сцену нью-йоркського "Shakespeare in the Park" під час трампівської постановки "Юлія Цезаря", розбила табір на газоні біля будинку Ненсі Пелосі, зірвала "Марш жінок" у Вашингтоні й накинула серапе, протестуючи проти імміграції біля резиденції губернатора Каліфорнії.
На кожному кроці Лумер копіювала формулу Трампа: використовуй шок і видовищність, щоб привернути увагу, а тоді перетворюй скандальну славу на вплив. Як і свій кумир, вона казала те, на що інші не наважувалися: глузувала з темношкірих жінок, поширювала расистські штампи про індійців і називала ліберальних євреїв "такими, що ненавидять себе". Її відданість Трампу тільки зросла, коли вона тролила його опонентів в інтернеті й зрештою здобула його схвалення.
Трамп, який завжди любив прислужників, назвав її "фантастичною жінкою, справжньою патріоткою". Торік у квітні він запросив її до Білого дому, де, за повідомленнями, вона передала список осіб, яких вважала нелояльними. За кілька годин звільнили низку посадовців адміністрації, зокрема трьох співробітників Агентства нацбезпеки, кандидата на посаду головного хірурга США та головного посадовця з питань вакцин Федерального агентства з контролю за продуктами харчування та ліками. Відтоді Лумер стала своєрідним "хабом" для чисток у найближчому оточенні Трампа.
І це повертає нас до її сварки з Марджорі Тейлор Ґрін – іншою самопроголошеною послідовницею Трампа. Ніхто достеменно не знає, з чого все почалося, але іскрою могла стати критика Ґрін на адресу Лумер за образу кавалера "Медалі Пошани" торік у серпні. Суперечка швидко переросла у взаємні образи, і Лумер опустила планку ще нижче, навіть твердячи, що Ґрін нібито невдовзі перейде до демократів і балотуватиметься від них.
Іронія тут просто разюча. Ще не так давно саме Ґрін була екстремісткою, що купалася в увазі Трампа. Тепер на її тлі Лумер виглядає чи не радикальнішою і має реальний вплив як самопризначена "наглядачка за лояльністю" президента. У Ґрін є мандат конгресвумен, але Лумер може зайти до Овального кабінету й домогтися звільнення людей. Поки вона улюблениця Трампа, і доки це так, її слід побоюватися.
Джерело