Колишній контррозвідник АНБ Джон Шиндлер стверджує, що скандал навколо Джеффрі Епштейна – це не лише історія про сексуальні злочини, а насамперед шпигунська операція, яка досі залишається нерозкритою. У третій частині серії публікацій Джон Шиндлер розповідає про роль Епштейна в орбіті ізраїльської розвідки. Його багаторічна дружба з Ехудом Бараком, колишнім прем'єр-міністром і міністром оборони Ізраїлю, а також доступ до найвищих ешелонів Моссаду свідчать про те, що Епштейн діяв в інтересах Ізраїлю, хоч і в нетрадиційний спосіб. Епштейна вирізняло поєднання колосального впливу, потужного захисту з боку невстановлених покровителів і цілковитої зневаги до будь-яких правил оперативної безпеки.
У другій частині цієї серії публікацій Джеффрі Епштейн поставав як розвідувальний "агент доступу" за зразком покійного Роберта Максвелла, магната і шпигуна, який фактично був Епштейнові тестем. Тут Гіслейн Максвелл відігравала ключову, хоча й не до кінця зрозумілу роль.
Питання зв'язків Епштейна з Ізраїлем неможливо оминути. Це складна тема, яку можна зрозуміти лише крізь призму контррозвідувального досвіду. Після нещодавньої публікації Міністерством юстиції США "файлів Епштейна" ізраїльські посадовці, аж до прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу, категорично заперечили будь-який зв'язок своїх спецслужб із покійним педофілом. Це стандартна практика у шпигунському ремеслі. Жодна першокласна розвідувальна служба не стане публічно визнавати, що мертвий ґвалтівник дітей працював на неї.
Твердження про те, що Епштейн працював на Моссад, не нові, але надто часто їх висували ненадійні свідки, чиї заяви неможливо перевірити. Переважно це не більше, ніж те, що розвідники називають "кухонними плітками". У справі Епштейна є твердження, що він працював на Моссад, зокрема у звітах ФБР. Проте найскандальніші з них походять від вкрай ненадійного свідка, який до того ж є відомим антисемітом.
Ба більше, твердження про те, що Епштейн не працював на Моссад, може бути правдивим у суто технічному сенсі. Він аж ніяк не був звичайним агентом. Як і Роберт Максвелл до нього, він залучався на індивідуальній основі на найвищих рівнях Моссаду. Епштейн був заможним VIP-персонажем, тож отримував особливе ставлення. Частина IV цієї серії докладно розкриє, як Епштейн просував інтереси Ізраїлю, використовуючи нетрадиційні методи розвідки.
Жоден досвідчений офіцер контррозвідки, вивчивши докази, не може сумніватися, що Епштейн у певний спосіб діяв в інтересах Ізраїлю, хоча й не був "шпигуном" у кінематографічному розумінні. Епштейн був надзвичайно впливовою людиною, яка, здавалося, мала зв'язки з VIP-персонами по всьому світу, причому багато з них були пов'язані з ізраїльтянами. Якщо потрібно було вирішити майже будь-яку проблему, Епштейн міг залагодити її – за чималу винагороду. Він міг маніпулювати урядами по всьому світу та впливати на них. Його доступ до правлячих кіл Ізраїлю вражав. Епштейн навіть мав доступ до найсучаснішої ізраїльської кіберзброї.
Його стосунки з Ехудом Бараком викликають складні питання, оскільки той був прем'єр-міністром Ізраїлю з 1999 до 2001 року, а також обіймав посаду міністра оборони країни, а до того був начальником Генерального штабу ізраїльської армії. Жодна інша людина на землі не має тісніших зв'язків із національною безпекою Ізраїлю, ніж Ехуд Барак. Він також був найближчим другом Епштейна протягом 15 років. Вони регулярно бачилися, обмінювалися тисячами електронних листів, а Барак навіть певний час жив у Епштейна і тепер каже, що шкодує про ці тісні стосунки. Барак часто відвідував Епштейна, і ці візити тривали тижнями, а супроводжував його вірний помічник – досвідчений офіцер ізраїльської розвідки Йоні Корен, який помер у 2023 році.
Барак і Епштейн разом брали участь у численних бізнес-проєктах по всьому світу. Багато з них спиралися на зв'язки цих двох чоловіків з ізраїльськими силовими структурами. Вони укладали безпекові угоди, пов'язані з Ізраїлем, навіть у Монголії, і, схоже, мали на це офіційне благословення. Ця пара навіть намагалася домовитися про мирну угоду, щоб покласти край громадянській війні в Сирії, на умовах, вигідних для росії. В електронних листах, що стосуються цих невдалих дипломатичних переговорів, які тривали з 2013 до 2016 року, є численні згадки про Моссад.
Роль кремля в мережі Епштейна заслуговує на вивчення, зважаючи на те, що Роберт Максвелл був провідним агентом КДБ. Припущення про те, що Епштейн таємно працював на москву, потрібно розглядати серйозно. Втім до цього питання слід підходити обережно, оскільки дехто намагається перевести увагу в цій неприємній історії з Ізраїлю на росію. До того ж надто багато представників західних лівих нині вбачають російську "приховану руку" за всім, що їм не до вподоби.
Попри це, Епштейн безперечно прагнув налагодити стосунки з москвою і був близький із кількома впливовими росіянами. Зокрема, Епштейн товаришував із Віталієм Чуркіним, послом росії в ООН, і вони регулярно зустрічалися понад десятиліття – аж до раптової смерті Чуркіна у 2017 році. Епштейн неодноразово намагався втертися у довіру до владних кіл москви й домогтися зустрічі з президентом путіним, однак така зустріч так і не відбулася. Епштейн здійснив кілька поїздок до росії, хоча деякі з них, схоже, були пов'язані з торгівлею людьми, а не зі шпигунством.
Деякі росіяни, з якими спілкувався Епштейн, мали зв'язки з розвідувальними службами Кремля. Починаючи з 2014 року, Епштейн налагодив стосунки із Сергієм Бєляковим, заступником міністра економіки в Москві, який був випускником академії ФСБ. Бєляков, безсумнівно, мав певні зв'язки з ФСБ, але він не був російським Джеймсом Бондом.
Це недостатні докази, щоб підтвердити твердження про те, що Епштейн був російським супершпигуном. Колишній керівник російського відділу британської Секретної розвідувальної служби (MI6) Крістофер Стіл нещодавно підтримав думку, що Епштейн був агентом Кремля. Проте, з огляду на сумнівну роль Стіла у скандальному досьє 2016 року про нібито зв'язки Дональда Трампа з Москвою, яке насправді було російською дезінформаційною операцією, його думка про Епштейна не заслуговує на особливу увагу.
З огляду на характер його роботи – безперервне спілкування з VIP-персонами з усього світу – Епштейн не міг не стикатися з російськими шпигунами, зокрема з представниками Служби зовнішньої розвідки (СЗР). Немає сумнівів, що в Москві теж є таємна справа на Епштейна. Проте наявні докази не вказують на те, що Епштейн був високопоставленим російським шпигуном, таким собі Робертом Максвеллом 2.0. Якби він був іншим Робертом Максвеллом, який мав доступ до найвищих ешелонів російських розвідувальних органів, Епштейну не довелося б працювати з відносно дрібними фігурами, такими як Бєляков, щоб отримати доступ до Кремля і путіна, – він міг би зробити це, просто звернувшись до своїх кураторів у СЗР. Простіше кажучи, Епштейн хотів мати міцніші відносини з Москвою, ніж ті, які вже мав.
Поза тим, Епштейн поводився як людина, що користується значним захистом, який російські шпигуни називають "дахом". Він міг робити, здавалося б, усе, що хотів, з ким завгодно, незважаючи на закони чи норми. Як пояснювалося в частині I, Епштейн не був просто людиною – він був цілою організацією, що мала значну владу і захист. Він укладав угоди всюди, ґвалтував і торгував молодими жінками майже безтурботно, ніби йому не було про що турбуватися.
Зрештою це виявилося неправдою: його арешт федеральними органами у 2019 році, а потім загадкова смерть під вартою менш ніж через місяць поклали край десятиліттю угод, злочинів, розпусти та розкішного життя Епштейна. Але, схоже, протягом усієї своєї кар'єри Епштейн не приділяв жодної уваги навіть базовій інформаційній безпеці. Він, здається, не виявляв жодного інтересу до того, що шпигуни називають оперативною безпекою. З погляду контррозвідки це шокує.
Епштейн надсилав нескінченні електронні листи своєму широкому колу друзів і знайомих, серед яких було багато найвпливовіших людей світу, про всі аспекти свого складного життя. Варто пам'ятати, що це були незашифровані електронні листи, які будь-яка розвідка першого рівня могла досить легко перехопити. З деякими він обмінювався електронними листами про сексуальне насильство та торгівлю молодими жінками, часто використовуючи грубий код, щоб ледь приховати жахливу природу теми. З іншими він листувався про великий бізнес, дипломатію та шпигунство, включно з дуже чутливими секретними урядовими файлами з кількох західних країн, до яких Епштейн отримав доступ.
Те, що людина, причетна до таких тяжких злочинів та інтриг, щодня, впродовж десятиліть, докладно писала про них у незашифрованих електронних листах, свідчить про колосальну самовпевненість Епштейна – фактично про його зарозумілість. З погляду безпеки це було жахливо: у цьому сенсі Епштейн був жалюгідним шпигуном. Йому просто було байдуже до оперативної безпеки. У нього були надзвичайно впливові друзі та покровителі, і він це знав. Частина IV цієї серії розкриє, ким були ці таємні покровителі мережі Епштейна.
Перша частина: Епштейн і розвідка: VIP-особи, влада, страх. Як мережа купила мовчання і чому все це пахне шпигунством
Друга частина: Епштейн і розвідка. Максвелл, Моссад та КДБ
Джерело