Колумніст консервативної Wall Street Journal Джейсон Райлі застерігає: американські виборці втрачають терпіння до адміністрації республіканців, яка не виправдовує обіцянок щодо поліпшення економіки. Попри запевнення Білого дому про успіхи, опитування показують, що більшість американців оцінюють економіку гірше, ніж за часів Байдена, а агресивна імміграційна політика не компенсує низьких рейтингів в інших питаннях. Райлі критикує економічну політику Трампа – від тарифів до контролю цін – як надмірне втручання держави у вільний ринок, що не розв’язує реальних проблем доступності житла та вартості життя. Якщо республіканці не змінять курс до виборів у листопаді, їм загрожує поразка.
Виборці більше не звинувачують Джо Байдена в поганому стані економіки, а політика Трампа не дала очікуваних результатів, пише колумніст Wall Street Journal Джейсон Райлі. Чи терплячі американці? Він переконаний, що адміністрація Трампа, безумовно, на це розраховує.
Дайте нам час, благає Білий дім. Ми вирішимо проблему високих цін на продукти харчування, енергоносії, ліки та інші товари першої необхідності, які поглинають зарплати середнього класу. Ми вирішимо проблему цін на житло, які з 2019 року зросли більш ніж на 50% і через які першим покупцям так важко придбати власний будинок. Припиніть вже скаржитися. Тарифна стратегія президента Трампа незабаром доведе свою ефективність. Ми обіцяємо. Так, за словами Райлі, республіканці пояснюють це виборцям.
Міністр фінансів Скотт Бессент розповідає всім, хто хоче слухати, що ситуація вже набагато краща, ніж це усвідомлює більшість. "Це був чудовий рік для економіки, – сказав він у грудні, – але найкраще ще попереду". Бессент прогнозує, що 2026 рік стане "рекордним" для економічного зростання, коли буде відновлено податкові пільги, депортовано більше нелегальних іммігрантів і запрацюють усі переваги Закону "Один великий прекрасний білль". Адміністрація "накрила стіл", наполягає він, і "Мейн-стріт" ось-ось процвітатиме.
Джейсон Райлі вважає, що Бессенту варто віддати належне за те, що він визнав проблему, хоч і непрямо. Тим часом його бос кричить від гір Швейцарії до рівнин Айови, що "доступність" – це вигадана проблема, яку придумали демократи і яку підхопила преса. "Це найдраматичніший річний поворот у історії будь-якої країни за швидкістю. Це дивовижно. І все завдяки митам", – наполягав Трамп у січні.
Емпатія могла б бути ефективнішою, ніж переконувати сім'ї, які перебувають у скрутному становищі, що їм ніколи не було так добре, але Трамп не може стриматися. "Термін повноважень його попередника характеризувався бідою, відомою як стагфляція – високою інфляцією та низьким зростанням, – написав президент на цих сторінках минулого місяця. – Лише через 12 місяців після початку мого другого терміну повноважень ми маємо прямо протилежну ситуацію – надзвичайно низьку інфляцію та надзвичайно високе економічне зростання!"
Оптимізм гідний поваги, зауважує Райлі, але політичні заяви не переконують. Більшість виборців не вірять твердженням адміністрації, що все гаразд. Вони не вірять, що Джо Байден і далі заслуговує на звинувачення в нинішній ситуації, і неоднозначно ставляться до масових депортацій. Найбільше занепокоєння для республіканських законодавців, які в листопаді зустрінуться з виборцями, полягає в тому, що людям може урватися терпець.
В опитуванні Fox News, опублікованому наприкінці минулого місяця, 54% респондентів заявили, що економіка перебуває в гіршому стані, ніж на момент відходу Байдена з посади. Ба більше, "лише чверть виборців вважають, що їхнє фінансове становище покращилося порівняно з минулим роком, а понад 4 з 10 – що економічна політика адміністрації завдала їм шкоди; це приблизно вдвічі більше за частку тих, хто вважає, що вона їм допомогла". Частка людей, які очікують, що економіка покращиться цього року, також зменшилася, і ця зміна частково пов’язана з песимізмом, що посилюється серед республіканських виборців.
Також незрозуміло, вважає Джейсон Райлі, чи агресивна імміграційна політика адміністрації компенсує її низькі оцінки в інших питаннях. Нещодавнє національне опитування Harvard CAPS/Harris показало, що 63% респондентів виступають проти депортації "нелегальних іммігрантів, які прожили в США багато років і не скоїли серйозних злочинів", а 68% – проти депортації "нелегальних іммігрантів, які прибули в країну в дитинстві".
Як зауважує автор, ядро електорату MAGA, здається, хоче, щоб кожен нелегальний іммігрант був депортований незалежно від обставин або впливу на ринок праці США. Але цього ядра недостатньо, щоб завадити демократам повернути контроль над Конгресом у листопаді, а масова депортація може коштувати республіканцям додаткової підтримки, якої вони потребуватимуть від незалежних виборців та поміркованих демократів.
Навіть якщо Білий дім прислухається до цих попереджень і переорієнтується на економічне зростання та доступність житла, вважає автор, все одно незрозуміло, чи допоможуть йому досягти мети ті політичні заходи, які він підтримує. Заборона інституційним інвесторам купувати житло може бути популярною з політичної точки зору, але вона мало що зробить для розв’язання проблеми нестачі житла, яка, серед іншого, є наслідком правил зонування та екологічних вимог, що підштовхують ціни вгору. Інституційні інвестори реагують на проблему, а не створюють її.
Обмеження процентних ставок за кредитними картками призведе до того, що більшій кількості споживачів, насамперед з низькими доходами, закриють доступ до кредитів. Контроль цін на ліки в межах TrumpRX створює ті самі проблеми, що й контроль цін на продукти харчування та споживчі кредити. Звільнення від податків доходів від чайових та понаднормової роботи зменшує податкову базу та робить систему менш справедливою, адже схожі платники податків отримують різне ставлення. Оподаткування імпорту підвищує витрати для виробників і споживачів, і президент був змушений використовувати доходи від мит, щоб рятувати галузі, яким ці мита завдали шкоди.
Джейсон Райлі наголошує, що посилення втручання держави у вільний ринок – це хибний спосіб розв’язувати проблеми, пов'язані з вартістю життя. Якщо республіканці не зможуть це усвідомити до листопада, вони заслуговують на поразку.
Джерело: Wall Street Journal