Відомий британський історик і колумніст Guardian Тімоті Ґартон Еш закликає ліберальні сили світу об’єднати зусилля для протистояння печерним антиліберальним націоналістам, зокрема Трампу. Він переконаний, що такий рух лібералів має виправити помилки, зокрема у гіперболізованій політиці ідентичності, яка зробила білих чоловіків та середній клас незахищеними та незатребуваними, тобто дискримінувала.
Від канадських виборів до університетів і громадянського суспільства: кампанія, спрямована на те, щоб переломити хід подій проти антиліберальних націоналістів, нарешті розпочалася.
Ліберали всіх країн, єднайтеся! Тоді як антиліберальні сили за межами Заходу стають сильнішими, ніж будь-коли, до наступу на все, що ми відстоюємо, приєдналися і США. Проти цього масованого натиску антиліберальних націоналістів нам потрібна рішуча відсіч ліберальних інтернаціоналістів. Вибори в Канаді, що відбудуться цього тижня, можуть надати сильну кавалерійську бригаду.
Основна ідея лібералізму: для того, щоб люди могли добре жити разом в умовах свободи, влада завжди повинна бути розпорошеною, піддаватися перехресному контролю і контролюватися. Зіткнувшись з грубим, залякуючим утвердженням сили, чи то з Вашингтона, чи то з Москви, чи то з Пекіна, ми повинні створити противагу концентрації влади. У довгій історії лібералізму вільна преса, закон, профспілки, бізнес-спільнота, відокремлена від політичної влади, неурядові організації, інститути пошуку правди, такі як університети, громадянський спротив, багатосторонні організації та міжнародні альянси – разом з багатопартійною політикою та регулярними вільними та чесними виборами – слугували для того, щоб стримувати людей, які могли б царювати.
Згуртовуючи всіх, хто вірить у рівну індивідуальну свободу, ми, ліберали, стикаємося з проблемою, яку самі й створили. Політика, що асоціюється у свідомості багатьох людей з лібералізмом протягом останніх 40 років, сама живила резервуари народного невдоволення, з яких націоналістичні популісти продовжують черпати підтримку.
Неолібералізм, гіперболізований через глобалізований фінансований капіталізм, призвів до небаченого за останні сто років рівня нерівності. Політика ідентичності, спрямована на виправлення історичних недоліків окремих меншин, призвела до того, що багато інших членів наших суспільств – особливо білі, чоловіки, робітники та середній клас – відчувають себе знехтуваними як в культурному, так і в економічному плані. Обидва ці підходи заперечують головну обіцянку лібералізму, яку філософ Рональд Дворкін чітко сформулював як "рівну повагу і турботу" для всіх.
Неолібералізм також перетворив найпотужнішу демократію світу на щось дуже близьке до олігархії. Відокремлення приватного багатства від державної влади – дорогоцінне і крихке нововведення сучасної ліберальної демократії – було скасовано. Ненаситні плутократи, такі як Ілон Маск, Джефф Безос і Марк Цукерберг, тепер є прихильниками політичної влади Дональда Трампа, тоді як він просуває свої власні економічні інтереси та інтереси своїх багатих друзів. За допомогою ЗМІ та платформ, які контролюють плутократи, Трамп переконує багатьох пересічних американців, що їхні страждання цілком і повністю пов'язані з іноземцями (іммігрантами, Китаєм), тоді як насправді в них, швидше за все, винні такі люди, як Маск, Безос і Цукерберг.
Тому ми повинні боротися одночасно на двох фронтах: з ворогами лібералізму та з проблемами, створеними самим лібералізмом. В єдності буде сила. Якщо кожен з нас спробує окремо домовитися з кривдниками, чи то у Вашингтоні, Москві чи Пекіні, вони переб'ють нас одного за одним.
Ці коаліції протистояння будуть складатися з держав, але також з представників громадянського суспільства та активних громадян. Щонайменше половина населення США з нами. Виборчі авторитарні держави, такі як Туреччина та Угорщина, також мають багато потенційно вільних громадян. Найбільший у світі приклад прикладного ліберального інтернаціоналізму, Євросоюз, що складається з 27 країн, матиме вирішальне значення для боротьби. Так само, як і великі індивідуальні демократії, включаючи Велику Британію, Канаду, Японію та Австралію.
Нам потрібно робити багато речей одночасно. Сприяння вільній торгівлі на противагу протекціонізму Трампа за принципом "розори сусіда" є очевидною відправною точкою. Це також легше сказати, ніж зробити, оскільки для створення взаємовигідних торговельних угод потрібен час. Проте є кілька доступних негайних перемог. Торговельна угода між ЄС та групою латиноамериканських держав Меркосур лише чекає на ратифікацію всіма відповідними сторонами. Британія та ЄС повинні бути більш амбітними на своєму майбутньому саміті 19 травня. ЄС не потребує нічиєї участі для створення єдиного цифрового простору та об'єднаних ринків капіталу, а також для розбудови європейської оборонної промисловості, що також стало б неокейнсіанським економічним стимулом.
Монополістичні платформи й мегастатки американських олігархів становлять небезпеку для всіх інших країн. Якби ЄС був готовий використати свою регуляторну наддержаву, скоординовану з зусиллями інших ліберальних демократій, ми могли б зробити більше для їхнього стримування. Але одного лише регулювання та оподаткування недостатньо.
Чи то в Європі, Канаді, Австралії чи Японії, вся наша цифрова інфраструктура фактично є американською. Уявіть, що одного дня ваш iPhone та iPad перестануть працювати разом з вашим хмарним провайдером, Google, Amazon, Facebook, Instagram, WhatsApp та Twitter (також відомим як X). Що залишиться? TikTok! "І Bluesky", – можете додати ви, маючи на увазі ліберальну соціальну платформу. Але це теж по-американськи. Справа не лише в інфраструктурі. Йдеться про те, як ми створюємо цифрову публічну сферу, необхідну для майбутнього ліберальної демократії.
Ініціативи громадянського суспільства також можуть допомогти. Чому, наприклад, ми ще не бачили великої заяви про солідарність з американськими університетами, що зазнають труднощів, від університетів усього ліберального світу?
Так само як і протести споживачів. Вплив значною мірою спонтанного бойкоту автомобілів Tesla підштовхує Маска повернутися до своєї бізнес-діяльності, скорочуючи вільний час, який він може витратити на вандалізм щодо адміністративного устрою своєї країни. Канадці тепер мають додаток BuyBeaver на своїх телефонах, щоб уникати товарів американського виробництва. (Сподіваюся, вони бойкотують і російські).
Це також питання стилю боротьби. Антиліберальні націоналісти використовують кийок, ми – рапіру. Коли вони опускаються нижче, ми піднімаємося вище. Коли вони стають мавпами, ми залишаємося холоднокровними. Коли вони брешуть крізь зуби, ми стоїмо на сторожі фактів.
У зовнішній політиці найнагальнішим викликом є порятунок України, яку Трамп кидає під колеса. Той факт, що він тисне на українців, щоб вони відмовилися навіть від своїх законних претензій на те, що Крим є частиною української суверенної території, демонструє, наскільки підтримка України зараз необхідна для захисту фундаментальних принципів ліберального міжнародного порядку.
Те, що з'явиться після цього буревію, не буде таким, як раніше. Відбудуться трансформації як завдяки тому, що ми вчимося на власних помилках, щоб будувати краще, так і завдяки революційному впливу Трампа. Ліберально-демократичне сузір'я, фундаментально не захищене американським "ліберальним левіафаном", за влучним висловом вченого з Прінстона Джона Ікенберрі, буде чимось дуже відмінним від того, що ми знали між 1945 і 2025 роками.
Зміниться навіть географія. Наприклад, Канада, яка колись здавалася, в найкращому сенсі цього слова, дещо периферійною до світових справ, затишно затиснута між дружньою Америкою та замерзлою Арктикою, тепер раптом виглядає як прифронтова держава. Одна з найліберальніших країн світу, поряд з Україною, є однією з тих, кому безпосередньо загрожує антиліберальна атака Трампа. А Арктика, що відтає, є новим великим театром міжнародної конкуренції. На щастя, схоже, Канада отримає уряд, який є ліберальним не лише за назвою, але й за своєю суттю.
Чверть століття тому, коли 11 вересня 2001 року США зазнали нападу ісламістських терористів, редактор газети Le Monde написав знаменитий банерний заголовок: "Ми всі американці!". Сьогодні друзі свободи в усьому світі повинні сказати: "Ми всі канадці!".
Джерело: The Guardian