Редакційна колегія американської ділової консервативної газети Wall Street Journal застерігає президента США від політики слабкого долара. Хоча десятиліттями політики вірили, що девальвація валюти стимулює експорт, нинішні реалії свідчать: це радше розкручує інфляцію без відчутних економічних вигод. Слабкість долара на тлі нестабільності азійських валют, на думку видання, створює серйозні ризики для світової економіки – від загрози повернення дефляції в Японії до можливої китайської депресії. Вашингтон недарма традиційно дотримувався політики сильного долара – відмова від неї загрожує як американським виборцям, так і глобальній фінансовій стабільності.
Трамп каже, що не має нічого проти слабшої валюти. Виборці можуть думати інакше, пише Wall Street Journal у редакційній колонці. Як зазначає видання, президент США Дональд Трамп цього тижня заявив, що вважає слабший долар "чудовим", але йому слід бути обережним у своїх побажаннях. Протягом багатьох років чимало політиків розглядали слабший долар як економічні чудодійні ліки. Згодом вони часто переконувалися, що слабка валюта є радше тягарем.
Трамп висловив цю думку у вівторок на тлі послаблення долара, яке, на думку редакції нью-йоркської газети, підживлює нестабільність на світових валютних ринках. Індекс долара WSJ, що порівнює долар із кошиком валют, за останній рік знизився приблизно на 8%, а стале зростання ціни на золото, яке цього тижня перевищило 5300 доларів за унцію, є ще одним сигналом про слабкість валюти. Курс долара до євро є одним із найважливіших у світовій економіці, і за останній рік долар втратив приблизно 14% вартості щодо євро.
Інші валюти втрачали ще більше. Японська єна опустилася майже до 160 єн за долар минулого тижня – рівня, якого за винятком короткого періоду в 2024 році не було з 1980-х років. Корейський вон коливався між різким зміцненням у першій половині минулого року та відчутним послабленням у другій. Але ключовим чинником, підкреслює WSJ, залишається загальне послаблення долара, і зараз Трамп заявляє, що його це цілком влаштовує.
Видання нагадує, що протягом десятиліть прихильники девальвації вважали: слабша валюта сприяє зростанню експорту та зайнятості, тоді як сильна валюта може гальмувати економіку. Минуло вже кілька десятиліть відтоді, як ця теза мала переконливу емпіричну підтримку, якщо мала. Сучасний експорт високотехнологічної продукції менш чутливий до такої форми цінової конкуренції. Для глобальних споживачів, які обирають між Ford, Volkswagen, Honda або Kia, ціна є лише одним із багатьох чинників поряд із безпекою, комфортом та розміром сенсорного екрана.
Багато фактів, зазначає WSJ, свідчать про те, що коливання валютного курсу у найкращому разі спричиняють дуже короткочасні зміни економічної активності, перш ніж внутрішня інфляція або дефляція нівелюють їхній вплив. Це має насторожити Трампа, оскільки слабкий долар створює ризик інфляції, яку він не може собі дозволити перед проміжними виборами в листопаді.
Деякі економісти з оточення Трампа оновили старі теорії валютного курсу, щоб узгодити їх зі своїми протекціоністськими інстинктами в торгівлі. Ідея полягає в тому, що "занадто великі" іноземні фінансові інвестиції у США завищують курс долара, що підточує експортні галузі та створює великий торговельний дефіцит Америки.
Але і тут складно знайти докази реальної шкоди, вважає американське видання. Ця так звана проблема існує лише тому, що так багато іноземців інвестують у зростання економіки США. Ба більше, так зване рішення полягає в тому, щоб стримати ці інвестиції, наприклад, за допомогою податку на відсотки, що виплачуються іноземним власникам казначейських облігацій.
Усе вищесказане є аргументом на користь політики сильного або принаймні стабільного долара. Особливо якщо врахувати, чому інші валюти поводяться так, як вони поводяться. На думку редакції WSJ, найбільші ризики зосереджені в Азії.
У Японії слабша єна, ймовірно, є симптомом ширшого економічного та фінансового перебалансування, що відбувається в умовах нормалізації процентних ставок, зростання інфляції, появи перших ознак економічного відновлення та продовження витратної фіскальної політики Токіо. Перехід Японії до більш нормальної монетарної політики є досить ризикованим і без політичних суперечок щодо курсу єни до долара.
WSJ віддає належне міністру фінансів Скотту Бессенту за те, що він це розуміє: минулого тижня посадовець здійснив вербальну інтервенцію щодо валютних трейдерів, щоб допомогти Токіо стабілізувати єну. Слід також віддати йому належне за те, що в середу він заявив: США завжди проводили "політику сильного долара", що суперечило коментарям Трампа днем раніше. На тлі цієї новини долар зміцнився.
Китай, за словами видання, демонструє ознаки протилежного ризику. Пекін прагне запобігти надмірному зміцненню юаня. Американські протекціоністи інтерпретують це як конкурентну девальвацію, але для Пекіна значно більшою проблемою є те, що стрімке зростання курсу юаня може прискорити дефляційну спіраль, яка, можливо, вже формується в економіці з великим борговим навантаженням.
Той факт, що юань слабший щодо долара, ніж, за деякими оцінками, він мав би бути, є ознакою вразливості Пекіна, а не його експортної кмітливості. Ніхто, навіть Трамп, не повинен прагнути штовхнути другу за величиною економіку світу в економічну депресію, якщо цього можна уникнути.
Є вагомі причини, через які Вашингтон традиційно повертається до політики сильного долара. Трамп любить бути економічним іконоборцем, але він порушує цю традицію на свій страх і ризик – і на ризик Америки, завершує публікацію WSJ.
Джерело: Wall Street Journal