Старший науковий співробітник Hudson Institute Люк Коффі у колонці для Foreign Policy зазначає, що Україна готова ризикнути з Трампом, оскільки допомога Байдена завжди була недостатньою та невчасною. Натомість Трамп, якщо захоче виглядати переможцем, не може допустити перемоги росії в Україні. Коффі радить глибоко вдихнути і подивитися, як розвиватиметься ситуація. Тим часом журналіст-розслідувач із Нью-Йорка та автор книг "Американська клептократія" й "Іноземні агенти" Кейсі Мішель, який теж раніше працював у Hudson Institute, вважає, що у разі відмови допомогти Києву нова адміністрація ризикує знову перетворити Україну на державу з ядерною зброєю, якої її колись несправедливо позбавили.
Київ дедалі більше розчаровується в команді Байдена. Перемога Камали Гарріс створила б інші виклики
Бажання новообраного президента США Дональда Трампа припинити війну росії проти України є щирим. Але зрозуміло, що Україна та її прихильники можуть бути занепокоєні щодо того, як саме виглядатиме "угода", яку Трамп обіцяв під час своєї передвиборчої кампанії, пише Люк Коффі у виданні Foreign Policy.
Як і всі ми, він переконаний, що якщо така угода не включатиме способів гарантувати здатність України захищати себе, бойові дії можуть припинитися лише тимчасово; історія показує, що росія повернеться через кілька років, аби завершити розпочате. Війна по-справжньому не закінчиться – вона просто буде заморожена.
На думку автора, прихильники України мають бути чесними із собою та визнати, що адміністрація Гарріс створила б свої власні проблеми, хоча і з інших причин. Віцепрезидентка Камала Гарріс, найімовірніше, продовжила б мляву політику президента Джо Байдена, який робив не достатньо, щоб допомогти Україні досягти успіху. Тривалі затримки з наданням ключових систем озброєнь, нелогічні обмеження, накладені на ці системи, і повільне надання допомоги, набагато меншої за ту, яку Байден мав законні повноваження надати, викликали величезне розчарування серед українців. Така політика часто суперечить основним принципам військової стратегії і практики. Оскільки Україна зазнає щоденних атак російських ракет, північнокорейської артилерії та іранських безпілотників, а на боці росії зараз перебуває понад 10 000 північнокорейських солдатів – багато українців вважають самообмеження військової допомоги, встановлені командою Байдена, відкритим запрошенням кремлю продовжувати ескалацію своєї жорстокої війни.
Гарріс ніколи не вказувала на те, що її підхід відрізнявся б від підходу Байдена. Саме тому українські політики, урядовці та коментатори зараз зберігають відкриту позицію щодо Трампа. Вони розглядають переобрання Трампа як гру, на яку вони готові піти.
Люк Коффі радить тим, хто турбується про наступні кроки Трампа, зробити глибокий вдих і зберігати спокій. Звіти з його вересневої зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським були позитивними. А протягом 24 годин після перемоги Трампа на виборах 5 листопада два лідери провели телефонну розмову, яку Зеленський охарактеризував як конструктивну. Хоча він неодноразово вихвалявся під час передвиборчої кампанії, що може вирішити війну за 24 години, ще до офіційного вступу на посаду, ми вже знаємо, що це класичні хвастощі Трампа.
Війна росії проти України, впевнений експерт, буде одним із головних зовнішньополітичних викликів для другої адміністрації Трампа, поряд з управлінням відносинами з Китаєм та стримуванням Ірану на Близькому Сході. Щоб передбачити, як Трамп може підійти до російсько-українського конфлікту, ми можемо проаналізувати, як він вирішував основні зовнішньополітичні питання під час свого першого терміну. Наприклад, рішення Трампа вийти з іранської ядерної угоди – Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) – було ключовою передвиборчою обіцянкою у 2016 році. Однак, вступивши на посаду, він не поспішав із негайним виходом з угоди.
Замість цього, перед тим, як Трамп вийшов із СВПД, він переглянув політику і застосував поетапний підхід, який тривав 16 місяців. Лише в жовтні 2017 року Трамп вперше підтвердив дотримання Іраном СВПД, а офіційний вихід з угоди відбувся лише в травні 2018-го – на третині його першого терміну. Ба більше, коли Трамп нарешті вийшов із СВПД, його адміністрація вже мала готову до реалізації політику: так звану кампанію "максимального тиску".
Люк Коффі вважає, що з огляду на політичні ставки навколо України і бажання Трампа виглядати переможцем і демонструвати силу, малоймовірно, що він захоче виглядати слабким або таким, що легко піддається маніпуляціям з боку путіна. Втрата України на користь росії буде сприйнята вдома і за кордоном як поразка Сполучених Штатів і, відповідно, Трампа. Це свідчить про те, що він застосовуватиме зважений і обдуманий підхід при формуванні своєї політики щодо України.
Як зауважує автор, росія зараз перебуває у більш тісному союзі з Північною Кореєю, Іраном та Китаєм, ніж під час першого терміну Трампа, що свідчить про те, що він може бути не так позитивно налаштований до путіна, як раніше. Крім того, судячи з того, як путін веде переговори, цілком імовірно, що будь-які переговори щодо України зайдуть у глухий кут і зірвуться. На цьому етапі Трамп може вирішити вийти з-за столу переговорів, як він зробив це з Північною Кореєю у 2019 році.
Ще однією цікавою відмінністю від адміністрації Байдена, яка може стати корисною для України, на думку Люка Коффі, є енергетична політика; обіцянки Трампа розблокувати видобуток нафти і газу в США разом з особистими відносинами його сім'ї з країнами Перської затоки можуть дати йому додатковий важіль для зниження світових цін на енергоносії і перерізання одного з останніх економічних рятівних кіл росії.
Українці теж хочуть, наголошує експерт, щоб ця жорстока війна закінчилася. Але справедливого і тривалого миру можна досягти лише тоді, коли Україна почуватиметься в достатній безпеці, щоб прийняти його умови. Здається, Трамп це розуміє. Після зустрічі із Зеленським у вересні він сказав: "Ми обидва хочемо, щоб це закінчилося, і ми обидва хочемо, щоб була укладена справедлива угода". На сьогодні, вважає Люк Коффі, єдиною надійною основою для миру, яка є на столі переговорів, є формула Зеленського з десяти пунктів.
За нової адміністрації Трампа. Україна не може уникнути розгляду питання про ядерну зброю
Водночас Кейсі Мішель вважає, що після перемоги Трампа на виборах стає зрозуміло, що новообраний президент не буде підтримувати боротьбу України з росією так, як нинішня адміністрація, і цілком можливо, що він взагалі відмовиться від України.
Експерт пише у Foreign Policy, що така реальність вже лунає в Україні, і у Києві багато говорять про те, як Трамп відверне США від боротьби з росією. Як наслідок, українці будуть змушені у найближчі тижні і місяці шукати рішення, що виходять за рамки підтримки Вашингтона, і розглядати потенційно ядерне рішення, на яке раніше лише натякали.
Минулого місяця президент України Володимир Зеленський без зайвих фанфар максимально чітко визначив ставки у війні, що триває в Україні. У той час як російські війська наступають на схід України, а підтримка Заходу продовжує слабшати, Зеленський прояснив потенційні результати війни. "Або Україна матиме ядерну зброю, і це буде нашим захистом, або ми повинні мати якийсь альянс, – сказав він. – Крім НАТО, сьогодні ми не знаємо жодного ефективного альянсу".
Кейсі Мішель зазначає, що то був перший випадок, коли український президент відкрито заявив про результат, який для спостерігачів за війною стає все більш неминучим. У цій війні за виживання України, в якій Київ стикається зі зменшенням кількості людей і техніки, єдиним надійним способом запобігти подальшому знищенню країни є членство в НАТО – реальність, яка отримала більше прихильників з початку війни, але все ще залишається далекою на довгі роки. Якщо цього не станеться, як зазначив Зеленський, залишається лише один варіант: розвиток власного ядерного арсеналу і повернення Україні ролі ядерної держави, від якої вона відмовилася близько трьох десятиліть тому.
Для західних співрозмовників одкровення Зеленського могло стати шоком. Але для будь-кого, хто звертає увагу на прискорені проєкти путіна, відкриття про те, що Київ може прагнути до власного ядерного арсеналу, не є шоком. Зрештою, зауважує автор, путін стає все більш месіанським і маніакальним у своїх зусиллях розвалити Україну. Попередні плани просто повалити Київ поступилися місцем відвертим спробам "знищити українську державність", особливо після успішної окупації Україною Курської області росії.
Коли на кону українська державність, і навіть українська ідентичність, зважаючи на геноцидні зусилля росії, – будь-яка нація, зі зрозумілих причин, шукатиме будь-яку можливість вижити.
Можливо, ще важливішим є те, наголошує Кейсі Мішель, що Зеленський повертає важливу частину української історії, яку багато хто на Заході, здається, забув, але за яку Захід несе значну відповідальність. Після розпаду Радянського Союзу Україна стала однією з небагатьох країн, які претендували на частину радянського ядерного арсеналу. І майже одразу Сполучені Штати і росія очолили спільні зусилля, щоб позбавити Україну її нової зброї, і досягли успіху у 1994 році, підписавши сумнозвісний Будапештський меморандум. Це був крок, який у той час викликав у Вашингтоні раунди поблажливого самопривітання і який з часом підготував підґрунтя для подальшого вторгнення росії в Україну. Тепер, як чітко дав зрозуміти Зеленський, цей рахунок наближається до оплати – і Захід стоїть перед вибором: або нарешті прийняти Україну до лав НАТО, або ризикнути знову перетворити її на ядерну державу.