Том Купер увечері п’ятниці опублікував огляд повітряної війни. Із властивим йому сарказмом він знущається з росіян, "які все глушать і збивають над Кримом", але чомусь кораблі топляться, а росіянам доводиться знову і знову посилювати свою ППО, яка нібито десь розчиняється в часі і просторі. А у недільному оновленні Том Купер стверджує, що попри те, що росіяни намагаються ще демонструвати ініціативу на полі бою, їм окрім великих втрат, не вдається досягнути яких-небудь значимих результатів, окрім як "трьох дерев тут і одного поля там". І якщо ще в п'ятницю Том Купер висловлював сумніви щодо дієвості та ефективності шведських AWACS, то вже в неділю він був переконаний, що ці літаки мають хороші показники і можливості, але все ще вразливі до далекобійних ракет з російських МіГів чи Сушок.
Допис від 31 травня. Хорватія та американська допомога як приклад для України
Хоч я і був страшенно зайнятий цього тижня, мені було цікаво спостерігати за цією війною. Особливо за всіма накрутками західних зомбі-ідіотів. Наприклад: коли Блінкена спіймали на брехні про те, що США не обмежують Україну в розгортанні американської/західної зброї проти цілей на території російської федерації…, і як всі інші зомбі в Канаді та Західній Європі кинулися заявляти, що вони "теж" дозволяють Києву це робити…
…але брехав не тільки Блінкен. Все керівництво США: те саме, яке вже десятки років гірко скаржиться на те, що купівля зброї у росії та/або Європи відбувається "з політичними умовами". Мовляв, якщо ви купуєте російську чи європейську зброю, ви можете використовувати її лише з дозволу Москви, Парижа, Лондона, і ви купуєте їхній політичний вплив на ваші внутрішні справи і т.д…, але якщо ви купуєте американську…
… а потім виявляється, що ні: саме американська зброя постачається не лише з гордієвим вузлом, але й з цілим вантажем умов. Справді, схоже, американці очікують, що деякі з їхніх клієнтів не випустять жодної кулі калібру 7,62 мм без їхнього дозволу. Не можна використовувати її навіть проти Аль-Каїди без "так" з Білого дому, Капітолійського пагорба та кількох інших місць за Великим сараєм…
…Яке ж було моє здивування, коли один з моїх колишніх контактів з Корпусу морської піхоти США нагадав про "Правила ведення бойових дій" для нього і його військ під час війни у В'єтнамі…
Що ж, я дивак, і ботанік, і суперечливий. Так вони кажуть. І я, звичайно, схильний називати речі своїми іменами в таких випадках, а потім ставити свої знамениті, або сумнозвісні, неприємні запитання. І так сталося, що, на мою думку, це робить очевидним, що в цьому відношенні український уряд повинен терміново звернутися за порадою до трьох дуже специфічних різних урядів.
Гаразд, гаразд… зробіть це двічі – тому що ізраїльтяни такі "нейтральні" в цьому конфлікті, і "складно" пояснити, що Бібі не може розчарувати свого приятеля Пуддінга і запропонувати серйозну пораду або допомогу Україні. А ізраїльтяни – це такі супер-спеціальні богообрані, що ніхто інший не має значення, і їм може зійти з рук навіть геноцид, який проводять у прямому етері…
Але інші дві країни щонайменше не гірші.
Візьмемо для прикладу Пакистан. Я маю на увазі: незважаючи на абсолютну тупість не лише президентів США та їхніх адміністрацій, але й Конгресу та Сенату США; за винятком ізраїльтян, навряд чи є інша нація, яка б так підставляла США (і весь Захід), як це робить Пакистан. Так, звичайно: еміратці, бахрейнці, катарці, кувейтці, саудівці тощо роблять це зі США ще краще і це принаймні з 1980-х років. Але, принаймні, завжди є просте пояснення, як їм це вдається: це гроші та корупція. Це ж очевидно. Це означає: вони принаймні платять за те, що нас підставляють, і в цьому немає нічого особливого.
Але те, як це робить перманентно збанкрутілий Пакистан… о Боже, це так по-особливому. І так вже десятиліттями. Вони тренували Рамзі Юсефа – натхненника ідеї спрямовувати захоплені авіалайнери у хмарочоси – вдома, у власному варіанті ЦРУ (у Пакистані це називається ISI, що означає "міжвідомча розвідка"). Вони розробляли, організовували і тренували талібів, приховували бін Ладена, а потім допомогли талібам захопити владу в Афганістані. Протягом 30 років. І це при тому, що вони використовували американські F-16 для стрільби американськими AIM-120, поставленими в ім'я "війни з тероризмом", по індійських Су-30, МіГ-21 і Міражах… І пакистанці не тільки вийшли сухими з води: вони навіть переконали всіх провідних зомбованих ідіотів, що Пакистан – "найважливіший союзник США поза НАТО", навіть у той час, коли Пакистан позичав китайську ядерну зброю, щоб вдавати з себе ядерну державу, а потім підривати її "в цілях випробувань".
Круто, правда?
Я вважаю, що це супер-круто.
І, порівняно з Пакистаном, інший гарний приклад є "зменшеним". Майже неважливий.
Це Хорватія. Країна, яку керівництво США має давні традиції не терпіти. Так. Вашингтон, взагалі-то, ненавидить Хорватію. І все ж, у 1994-1995 роках хорвати змогли отримати достатньо американської допомоги, щоб вигнати сербських окупантів і повністю звільнити свою країну. І згодом вони вступили до НАТО, а потім і до ЄС…
Я от думаю про це і думаю: а чи не простіше було б українцям взяти приклад з хорватів? Дивіться: вони дозволяють КВІР і саудитам намагатися перевершити один одного, підтримуючи українських мусульман, як у 1990-х роках КВІР і саудити намагалися перевершити один одного, допомагаючи боснійським мусульманам. Тоді саме це спонукало Вашингтон підтримати Хорватію…
Я впевнений, що якщо якийсь суперкрутий і славний генерал у Києві витратить більше 5 хвилин на обдумування цього рішення, то щось подібне спрацює і у випадку з Україною.
Принаймні, такий план був би, безумовно, кращою ідеєю, ніж посилати українських спецпризначенців ризикувати своїми спинами, допомагаючи суданському військовому режиму, щоб потім – як тільки той опиняться на півдорозі в безпеці від російсько-еміратського союзника РСБ – укласти з Москвою велику угоду про постачання озброєнь, аби тепер щасливо заробляти на поставках артилерійських боєприпасів та іншого важкого озброєння в росію.
(… тільки не кажіть мені, що я вам тоді не казав! Гаразд? Дякую…)
Повітряна війна. Про "таланти" росіян зі збивання західної зброї та два шведських літаки для України
Окрім того, що весело спостерігати за зомбованими ідіотами на Заході, цього тижня було також цікаво спостерігати за росіянами.
Щоб було легше зорієнтуватися, шановний читачу: росіяни і всі можливі фанати Пуддінга на Заході не перестають хвалитися тим, як росіяни глушать зброю західного виробництва – ATACMS, HIMARS, РСЗВ, GLSDB, "Екскалібури"… все, що завгодно – так сильно і так добре, що ніхто в них не влучає, і ніхто не може їм нашкодити. А якщо не вдається заглушити, то збивають все підряд.
Настільки, що залишається тільки дивуватися, навіщо тоді 31-й дивізіон ППО ВКС рф, що "захищає" окупований Крим, був посилений ЗРК С-300В-4 Сухопутних військ/армії рф (див. те, що в НАТО називають "SA-23 Gladiator")?
9А83М ТЕЛАР (комбінована пускова установка та радар управління вогнем) ЗРК С-300В4. До речі, ще в жовтні 2022 року росіяни стверджували, що один із ЗРК С-300В4 їхньої армії збив два українські літаки Су-24 і Су-27 супроводу на дальності 217 км, а потім ще один Су-27 на дальності 150 км у березні 2023 року. Усе це було зроблено ракетами 40N6.
Так. Просте запитання: навіщо розгортати зброю, що спеціалізується на збиванні балістичних ракет (С-300В4), якщо С-400 так добре збиває ATACMS?
… і навіщо будувати "укриття від сонця" на таких базах, як Маринівка, якщо ні українські БПЛА, ні західна зброя не можуть їх вразити?
Жоден з росіян, яких я випадково знав, як і жоден з любителів Пуддінгу за кордоном, які люблять вихвалятися черговим успіхом С-400 тощо – не зміг відповісти на це питання. І це мене шокує.
… Майже так само вражений, як і росіяни, коли українці в ніч з 29 на 30 травня розгорнули вісім своїх протикорабельних ракет "Нептун" (які летять низько, але повільно; на відміну від ATACMS, які летять високо і швидко), щоб атакувати кілька російських кораблів в районі Керчі. Як повідомляється, вони пошкодили пороми "Авангард" і "Конро Трейдер", потопили лоцманський катер "Механік" і два десантних катери, а також пошкодили два інших десантних катери.
… і С-300В4 був настільки успішним проти українського "Нептуна", що "збив усі вісім ракет ATACMS" тієї ночі…
…що нагадує мені репортаж Конашенкова про повітряно-морські бої над островом Зміїним влітку 2022 року… як ви всі, напевно, пам'ятаєте, росіяни і з того вийшли суперпереможцями…
До речі, це було на додачу до ще одного російського радару загоризонтної дії, який був виведений з ладу рано вранці 27 травня – українськими БПЛА: цього разу черга дійшла до радару "Воронеж-М" в районі Орська.
…Звісно, оскільки основне призначення таких радарів – виявлення та відстеження балістичних ракет, всі можливі росіяни негайно пояснюють це "підготовкою до масованого ядерного удару США по росії". Це ж не росія вторглася в Україну, і Україна ніколи б не атакувала ці радари, якби росія просто вийшла з України… Ні. Для них також неважливо, що, як повідомлялося кілька днів тому, росіяни використовують ці радари для глушіння сигналів GPS і супутникового зв'язку України, включаючи StarLink… або що вони можуть використовуватися для виявлення і відстеження літаків, що пролітають над Західною Україною, і, таким чином, для ПС ЗСУ було б доречно позбутися їх до того, як вони дійсно отримають будь-який F-16 із Заходу.
Ні. Це все ще одна велика західна змова з метою знищення росії. Тому що, знаєте, святий Пуддінг не дуже добре справляється з цим самостійно…
А, так, а потім… було кілька ударів ATACMS по різних цілях в Луганській області. Плюс щонайменше один в Донецькій. Все це росіяни пояснювали "палаючою травою", поки не з'ясувалося, що не тільки були виведені з ладу розгорнуті там російські ППО, але й одна-дві ракети знищили більшу частину запасів пального угруповання "Центр". Принаймні, "місцеві росіяни" гірко скаржаться на нестачу пального і на те, що тепер вони змушені користуватися цивільними заправками, щоб заправити порожні баки своїх автомобілів…
Справді огидні ці українці: отримали кілька ATACMS, а тепер підривають російські склади по всій "Новоросії"… Треба готуватися до реакції Байдена-Блінкена-Саллівана…
Що може отримати Україна з двома шведськими ACS.890. Кілька слів про вразливість літака
Нарешті, на початку цього тижня уряд Швеції оголосив, що збирається надати Україні зброю та іншу допомогу на суму понад 1 мільярд євро. Цей "пакет" включатиме два літаки раннього повітряного попередження/розвідки Saab ACS.890.
Я негайно, але цілком логічно, отримав багато запитань на кшталт: "І що ви про це думаєте?"…
Моєю першою реакцією було: "Шведи що, зовсім з глузду з'їхали?"
Так, божевільні… але дозвольте мені пояснити.
ACS.890… Наскільки мені відомо, це шведське військове позначення того, що я знаю як Saab 340 Erieye. Це турбогвинтовий літак раннього повітряного попередження на базі відремонтованого бізнес-джета S.100B, яких було побудовано лише близько дюжини.
Зверніть увагу: "літак раннього повітряного попередження", а не "літак раннього повітряного попередження і управління". Щось на кшталт "кишенькового літака раннього повітряного попередження".
Звичайно, радар Ericson PS-890 AESA, встановлений на 340-му, є досить потужною системою. Однак, коли вона розроблялася, для її повного використання потрібні були додаткові комп'ютери і значно більший блок живлення, ніж можна було вмістити в цей планер. Зрештою, шведи не знайшли іншого рішення, окрім як завантажувати дані з радарів на наземну станцію, де вони потім обробляються і використовуються (для управління і зв'язку). Тобто літак є, буквально, "літаючим радаром": всі "управління та зв'язок" здійснюються з землі…. і якщо зв'язок між літаком та наземною станцією переривається… наприклад, засобами радіоелектронної боротьби… ну, ви розумієте, що я маю на увазі… (якщо тільки ви не належите до людей, які потребують свіжого повітря і вперто відмовляються визнати той факт, що так, росіяни можуть глушити "такі штуки теж").
Не дивно, що деякі з більш серйозних замовників позбулися своїх 340-х. Наприклад, греки були не дуже задоволені своїми двома літаками і повернули їх; за ними пішли еміратівці. Нарешті, Пакистан і Саудівська Аравія замовили версію, встановлену на набагато більшому літаку Saab 2000 (за іронією долі, деякі з пакистанських літаків Saab 2000 AEW&C були потім підірвані їхніми ж талібами, яких вони підтримують, але це вже інша історія…).
Нарешті, китайці – так, Пекін придбав навіть ліцензію на внутрішнє виробництво системи, але давайте не будемо про це говорити на публіці: це може зашкодити репутації такої пристойної компанії, як Ericson, і такої гордої нації, як Швеція – встановили свої радари Erieye (і свої власні, більш досконалі варіанти) на місцеві версії середнього транспортного літака Ан-12. Тому що там достатньо місця для всього необхідного електроживлення, допоміжного обладнання та чималого екіпажу. Вони називають його KJ-200, і він перебуває на озброєнні вже близько десятка років…
KJ-200 AWACS ВПС Народно-визвольної армії Китаю (тобто ВПС Китаю).
Але повернемося до Saab 340 AEW… Як вже було сказано, Erieye – потужна система. Звичайно, вона сліпа спереду і ззаду (тому що її антени можуть випромінювати і приймати тільки через борт). Але це не так важливо – якщо літак розгорнутий ефективно. Наприклад, летить паралельно лінії фронту.
Erieye може виявляти цілі розміром з винищувач на відстані 350 км (200+ морських миль), а кораблі – на відстані 300 км. Це можна порівняти з можливостями російського літака А-50У. Він може одночасно відстежувати 300 цілей і керувати шістьма власними перехоплювачами (що також можна порівняти з А-50).
Однак, саме літак, що несе Erieye – Saab S.100B, є повільним: його крейсерська швидкість складає лише 300 км/год. Крім того, його дальність польоту складає лише 2800 км (1700 миль). Це може бути добре, якщо ви достатньо багаті, щоб купити собі такий літак і полетіти на ньому у мирний час – на Майорку чи кудись подібне. Але на війні…
Це означає, що він буде дуже вразливий до перехоплення російськими літаками, такими як МіГ-31, озброєними ракетами дальнього радіусу дії "повітря-повітря" Р-37. Тому що МіГ-31, який летить, наприклад, зі швидкістю 2,2 Маха і на висоті близько 15 тисяч метрів, може запустити Р-37 по Erieye, що летить на висоті близько 7 000 метрів, майже з-поза діапазону його радарів, і останній буде дуже повільно реагувати – наприклад, намагатиметься пікірувати на малу висоту – супроти ракети Р-37 зі швидкістю 4+ Маха.
Таким чином, щонайбільше, ПС ЗС України, ймовірно, розгорне його для цілей протиповітряної оборони – тобто для виявлення і відстеження російських крилатих ракет і ударних БПЛА "Шахед", що наближаються, над західною Україною. Намагатися використовувати його десь на схід від лінії, що з'єднує Київ з Кривим Рогом… ну, я б не рекомендував.
Дійсно, вразливість Saab 340 AEW&C така, що, власне, моя друга думка після того, як я почув про цю шведську заяву, була приблизно такою: "О… тоді це, мабуть, перший елемент іншого, ще більшого пакету озброєнь для України, що включає JAS.39 Grippen і ракети великої дальності "Метеор" класу "повітря-повітря".
Проте, за нинішнього стану речей, нічого з цього не станеться. Дійсно, ПС ЗСУ "насупивши брови", тільки формують свою першу ескадрилью F-16… і якщо, спираючись на них, захищати свої два Saab 340 від комбінації МіГ-31+R-37 – та ще й з чимось на кшталт AIM-120C-7… що ж, я б теж не рекомендував таких ідей.
Підсумок: два шведських 340-х, без сумніву, були б "приємно мати", але… ну, корисними вони будуть лише для оборони Західної України.
(Оптиміст в мені хотів би висловити надію, що, можливо, ці два літаки слугуватимуть своєрідним "тренувальним майданчиком" для українських ВПС, доки вони не отримають… "щось набагато краще" в цьому плані…? Але я перестав мріяти про такий розвиток подій ще влітку 2022 року).
Допис за 2 червня. Коротко про ситуацію на фронтах
Наразі очевидно, що російський зимово-весняний наступ забуксував. Звичайно, росіяни збільшили свою військову присутність в Україні до більш ніж 500 тисяч (насправді: деякі російські контакти говорять про 700 тисяч) і мають там 3 тисячі танків, і випускають 10 тисяч снарядів на день, і немає сумнівів, що їхні ударні БПЛА і УМПК створюють серйозні проблеми для українців, і ЗСУ все ще фактично не вистачає артилерійських боєприпасів…. і, і, і, і, і, і, і, і, і що там ще, і так, всрф тримають ЗСУ в напрузі, і все ще володіють ініціативою. Але, по суті, росіяни не можуть досягти жодних серйозних успіхів, а українці далеко не "у відчаї", як їх описують деякі високочолі західні аналітики (або, якщо не більше, то не менше, ніж протягом двох років): навпаки, саме росіяни змушені усвідомлювати, що вони не мають ні навичок командування, ні вогневої потужності, ні техніки, щоб здійснити будь-який серйозний перелом у війні.
Таким чином, ця війна не прямує до якоїсь "кульмінації": вона залишається в тому ж стані патової ситуації, в якому перебуває вже більше року. І жодні російські вихваляння, ані видавання бажаного за дійсне закордонними фанатами Пуддінгу не змінять цього найближчим часом.
Чому я роблю такі висновки? Ну, подивіться на ситуацію на північній Харківщині (і південній Курщині): після кількох початкових успіхів росіяни зазнали таких втрат, що ця операція повністю зупинилася на початку цього тижня. Причина в тому, що 26-та і 138-ма мотострілецькі бригади, а також 18-та мотострілецька дивізія зазнали таких величезних втрат, що їх необхідно повністю переформувати для повторного початку наступу. Звичайно, за останні кілька днів росіяни перекинули ще більше підкріплень, а потім перегрупували свої сили на східній ділянці фронту: потім провели новий штурм північного Вовчанська, але це повернуло їм дві вулиці (щонайбільше), які вони наразі не можуть ефективно контролювати. Як згадувалося раніше, вони тим часом підвозять обладнання для переправи через річку, і, як очікується, спробують форсувати річку Вовча десь на захід або схід від зруйнованого міста.
У районі Білогорівки (на Сіверському Донці) вони розтратили кілька батальйонів і кілька десятків тисяч артилерійських снарядів і реактивних снарядів без жодної користі для себе.
У районі Часового Яру 11-та бригада ВДВ та 98-ма дивізія ВДВ були тим часом посилені 150-ю мотострілецькою дивізією та 200-ю мотострілецькою бригадою, але не змогли ні закріпитися в районі Каналу, ні утримати плацдарм над каналом Сіверський Донець-Донбас (звісно, розгорнуті там війська ЗСУ очікують, що росіяни фактично увійдуть в район Каналу найближчими днями, але вони чекають цього вже 2 місяці, тому кажу: почекаємо і побачимо). Лише на південь від Бахмута росіянам вдалося змусити українців вийти з Кліщіївки: виявляється, росіяни не можуть утримати село і використати цей успіх для просування далі на захід.
У районі Авдіївки-Покровська росіянам вдалося захопити Авдіївку, а потім багато сіл у 10 км на захід від неї. Для цього їм знадобилося лише дев'ять місяців і критична нестача артилерійських снарядів у ЗСУ, але це неважливо: Любителі Пуддінга задоволені. Їм вдалося здійснити локальний прорив в Очеретиному, але потім вони виявилися нездатними його використати. Останній місяць вони безуспішно штурмують Новоолександрівку, Сокіл, Яснобродівку та в напрямку Карлівки. російський "успіх" на цій ділянці поки що вимірюється такими показниками, як "три дерева тут і одне поле там".
Щоразу, коли підбивають хоч один український М1 чи Leo2, чи щось подібне, половина Пуддінг-фанатської блогосфери впадає в марення. Скільки Т-90М підбивають у відповідь… нікого не хвилює… (цей був підірваний 47-ю механізованою).
У районі Мар'їнки, незважаючи на масовані удари УМПК, росіянам вдалося закріпитися лише в південній Красногорівці.
Аналогічна ситуація на півдні Запоріжжя: всі штурми Урожайного провалилися, росіянам вдалося лише змусити українців відійти з південного Старомайорського, але закріпитися там вони не можуть. А в Роботиному, за словами людей, які там служать, село поки що ніким не утримується. росіяни час від часу висилають туди невеликі загони, які потім наїжджають на міни або розриваються на шматки дронами, і все. А українці люті, бо коли вони були змушені відступити, кілька тижнів тому, було два випадки, коли росіяни розстріляли бійців ЗСУ, які намагалися здатися в полон.
… що нагадує мені справу 24-річної слідчої з поліції Маріуполя: вона переховувалася на "Азовсталі", а українці намагалися організувати її визволення за допомогою ООН та Червоного Хреста. Представники цих двох… еее… "благородних" і благодійних організацій потім передали її росіянам… і лише 31 травня її обміняли і повернули в Україну. Можна собі уявити, що їй довелося пережити в російських концтаборах… Яке ж здивування викликають вимоги притягнути до відповідальності за воєнні злочини відповідальних посадових осіб ООН та ЧХ…
І знов повітряна війна. Виправлення щодо шведських літаків
Отже, повернемося до повітряної війни, оскільки новин у цій сфері небагато.
Почну з літаків Saab 340 AEW, які шведи пообіцяли поставити Україні. З кількох причин. По-перше, мій "побіжний огляд" цих літаків викликав певну, цілком заслужену, критику. Моя інформація була застарілою. Принаймні, це я можу стверджувати після того, як один знайомий люб'язно надіслав мені свіжішу інформацію про їхні можливості: виявилося, що так, за останні 10 років шведи значно вдосконалили Erieye. По-друге: тому що це залишається єдиною сферою, де росіяни мають значну перевагу над Україною. По-третє, тому що є багато пов'язаних з цим новин.
Зараз… ні, це не означає, що Saab 340 тепер може літати швидше або вище: ніхто і ніщо не може цього змінити (хіба що вони встановлять радар Erieye на інший літак, як це робили майже всі замовники цієї системи протягом останнього десятиліття). У світлі таких загроз, як МіГ-31БМ, оснащений Р-37, Saab 340 залишається повільним і, таким чином, занадто вразливим для, скажімо, "розгортання ближче до лінії фронту на сході України". Але шведи додали до системи кілька приємних гаджетів і значно покращили її характеристики. Наприклад:
- вони додали до Erieye систему радіоелектронної боротьби та вдосконалені системи зв'язку, таким чином не лише покращивши самозахист літака, але й перетворивши навіть щось "таке маленьке", як Saab 340, на повноцінний АВАКС "з вторинними можливостями JSTARS";
- вони встановили на літак набагато кращі операційні системи (в тому числі більш досконалі комп'ютери), так що один оператор тепер може зробити більше, ніж два чи три оператори могли зробити раніше. Саме тому системний екіпаж з п'яти осіб сьогодні здатен керувати Erieye набагато ефективніше, ніж раніше (дійсно, вони мають набагато кращу обізнаність про ситуацію і можуть здійснювати командування і управління незалежно від наземних станцій);
- максимальна дальність виявлення повітряних цілей була збільшена до близько 450 км. А для морських цілей – до понад 300 км.
Об'єм пошуку та горизонт радара системи Erieye в режимі поверхневого пошуку.
- перш за все, система здатна одночасно відстежувати "значно більше" 300 цілей, включаючи літаки, кораблі, човни (навіть водні мотоцикли), ракети, безпілотники (повітряні і ті, що рухаються по землі або воді), а також наземні цілі (такі як танки, вантажівки і т.п.). Ось гарна ілюстрація до цього:
Підсумок: так, радар і не тільки радар: вся система – набагато краща, ніж була раніше, а отже, Saab 340 набагато ефективніший, ніж тоді, коли я "кидав" на нього свій останній погляд, скажімо, у 2010 році або близько того. Це все ще занадто вразливий літак для операцій над східною Україною, принаймні, до тих пір, поки ПС ЗСУ не матимуть можливості відганяти російські МіГ-31 і Су-35. Але, на мою думку, це буде добре для поточної роботи: основним завданням українських Erieye буде захист баз F-16 на заході України (і, відповідно, всіх інших об'єктів там) від російських ракетних ударів. Тому що можна бути впевненим на 1000%: як тільки перший F-16 прибуде в Україну, московські "тупоголові командири" зроблять все можливе (включаючи продаж своїх дружин і дітей), щоб їх знищити. Так само, як і останні два роки, вони роблять все можливе, щоб принаймні обмежити діяльність винищувачів-бомбардувальників ПСУ: завдаючи потужних і неодноразових ракетних ударів по їхніх авіабазах і передових оперативних пунктах.
Останні 10 днів повітряної війни. Здобутки та втрати
Тим часом, дозвольте мені зробити огляд останніх 10 днів ("або близько того") – і не тільки російських, але й українських операцій такого роду.
20 травня: Удар по Луганську з ракетами Scalp по польовому штабу групи ПдВО; можливо, поранено генерал-полковника Геннадія Анашкіна, командувача цієї групи. Однак одна ракета Scalp був перехоплена російськими засобами ППО.
БПЛА ГУР вивели з ладу радар ППО "Воронеж-ДМ" в Армавірі, а також літак, схожий на Су-27 (можливо, Су-27, але також Су-30, або Су-34, або Су-35) на аеродромі "Кущовська". Приблизно в той же час БПЛА ГУР завдали удару по радіотехнічному об'єкту в районі Краснодара. Нарешті, ціла батарея С-400 була розбита за допомогою ATACMS під Моспиним у Донецьку.
25-26 травня: росіяни випустили по Україні 2 "Кинджали", 12 Х-101/Х-555 (цього разу з Ту-95, що пролітали над Саратовом) та 31 "Шахед"; ППО ЗСУ збили всі крилаті ракети та "Шахеди", але два "Кинджали" влучили у Старокостянтинівську АБ та знеструмили сусіднє місто.
26 травня: удар безпілотниками ГУР вивів з ладу радар системи ППО "Воронеж-М" під Орськом (Оренбург); пролетівши понад 1800 км, ця атака стала наймасштабнішою з усіх подібних атак до цього часу. Крім того, десь на півночі Харківщини українці збили безпілотник Mohajer-6, озброєний керованими бомбами Ghaem-5.
27 травня: близько 19.00 год завдяки удару ATACMS (з касетною боєголовкою) постраждав Луганський аеродром, в тому числі авіаремонтна майстерня, а також колишня Академія навігації ПГУ ім. С. П. Корольова. Відомо, що ЗРК "Панцир С-1" ВКС перебував в строю, але не зміг зупинити цей удар. Місцеві жителі повідомляють про "десятки" вибухів і численні великі пожежі.
29-30 травня: удар БПЛА СБУ вивів з ладу радар "Небо-СВС", розташований за межами Армянська (дальність дії "Небо-СВС" становить близько 380 км). ВКС обстріляли Краматорськ керованими ракетами "Гром-Е1".
29 травня: удар ATACMS або HIMARS підірвав щось у Донецьку (місті).
30 травня: удар 8 ракетами "Нептун" у поєднанні з атакою військово-морських безпілотників завдали удару по російських кораблях у районі Чорноморська (зокрема, в бухті Вузька). Оприлюднені Києвом відеозаписи підтвердили пряме попадання щонайменше в один патрульний катер класу "Тунець". Незалежне російське інформаційне агентство детально описало російські втрати: чотири військово-морські катери, два цивільні пороми, один цивільний катер пошкоджено або знищено, п'ятеро людей отримали поранення. Крім того, українські БПЛА знищили якісь об'єкти у Чушці та Волні на східному боці паромної переправи.
Сліди пошкоджень на російських залізничних поромах, обстріляних українськими ракетами "Нептун", рано вранці 30 травня.
30-31 травня: росіяни націлили на Україну 1 "Іскандер", 8 ЗРК С-300, 11 Х-101/Х-555 (знову випущених з району Саратова) та 32 "Шахеди". Збито 7 Х-101/5555 та 32 "Шахеди". Основною ціллю, схоже, знову була Старокостянтинівська АБ. Українські БПЛА завдали удару по об'єкту ППО в районі Краснодара.
31 травня – 1 червня: росіяни розгорнули 35 ракет Х-101/Х-555, 4 "Іскандер-М", 10 "Калібрів", 3 Х-59/69 та 47 "Шахедів". Українці стверджують, що було збито 30 Х-101/Х-555, 4 "Калібри", 1 "Іскандер" і 46 "Шахедів".
Наостанок, поки соціальні мережі продовжують рясніти повідомленнями про успішні російські засоби радіоелектронної боротьби, які глушать практично будь-яку західну зброю, що стоїть на озброєнні в Україні, хотілося б нагадати кілька важливих фактів: радіоелектронна війна схожа на гру в пінг-понг: сторона А отримує перевагу над стороною Б, потім Б реагує і отримує перевагу, на що А реагує і отримує перевагу… Справа в тому, що все за своєю природою є тимчасовим. І те, що та чи інша сторона отримала перевагу в певний момент часу (і простору), не означає, що так буде завжди. Так само, як невдачі компанії Boeing у створенні операційних GLSDB не означають, що вони тепер і назавжди марні. Насправді, в 90% випадків, навіть найкращі російські глушіння GPS тривають лише кілька годин і обмежуються відносно невеликими географічними районами – в кращому випадку і не більше.
Джерело та ще джерело