Європейська комісія розробила стратегію для зменшення залежності від постачання протеїнів із третіх країн і має намір диверсифікувати джерела надходження білка на корми для тварин.
Про це пише Euractiv.
Згідно з дослідженням, проведеним на замовлення Генерального директорату з сільського господарства ЄК, корми для тварин, зокрема свиней і птиці, є сектором, який найбільше залежить від імпорту протеїну з третіх країн. Лише 29% походять із ЄС, йдеться в дослідженні. Так, 23% макухи і 3% соєвої макухи виробляється в Європі, решта в основному імпортується з Америки для традиційного сектору, і з Африки чи Азії для органічного сектору.
Відсутність конкурентоспроможності білкових культур, вирощених у Європі (соя, соняшник, ріпак і бобові), дослідники назвали головною перешкодою для зменшення залежності від третіх країн як щодо імпортної сої, так і щодо зернових культур.
Водночас фахівці вважають, що субсидії, які колись були основним видом підтримки агровиробників, були маргіналізовані в САП (Спільна аграрна політика), оскільки вони можуть спричинити перевиробництво. Допомога в межах CAP наразі охоплює 1 млн га і може бути розширена до 7,8 млн га. Повністю використовуючи цей потенціал, ЄС міг би підтримати виробництво, яке замінило половину нинішнього імпорту.
Страхування врожаю — ще один доступний інструмент політики для збільшення виробництва білкових культур, підкреслюють дослідники, рекомендуючи посилити підтримку CAP для цього рішення.
Водночас із метою диверсифікації фахівці рекомендують замінити сою, найбільш поширений імпортований корм, на «покращену їжу» з високобілкового соняшнику, ріпаку або бобових. У довгостроковій перспективі закликають до розробки альтернативних білків, таких як білки комах і водоростей.
У ЄК підкреслюють, що промислове тваринництво наразі зосереджено навколо великих портів Європи, що дає «імпортним джерелам протеїну конкурентну перевагу перед внутрішнім виробництвом у ЄС». Автори дослідження закликають до розвитку транспортної інфраструктури, такої як потяги, канали та річкові споруди, щоб зменшити витрати та «доставити джерела білка із зон виробництва до зон споживання».
Проте ЄК визнає, що навіть за наявності сильної політичної волі досягнення «нульового імпорту продуктів, багатих на білок, обов’язково займе десятиліття».
Дослідження також пропонує диверсифікувати джерела протеїну та захистити їх від «близьких партнерів», таких як Україна, щоб диверсифікувати постачальників і захиститися від перебоїв із логістикою.
«Зменшення залежності від імпортних білків вимагає організованого та збалансованого впровадження всіх альтернатив на рівні ЄС, національному та регіональному рівнях», — підсумували експерти, високо оцінюючи «білкові плани», які вже впровадили Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина та Нідерланди.