Основа ефективної трансформації українського агросектору має базуватися на чотирьох ключових елементах: зміцненні інституційної спроможності, розвитку сільських регіонів, адаптації до кліматичних змін та узгодженні аграрної політики зі стратегією розвитку АПК Євросоюзу.
Такого висновку дійшли аналітики Ukraine Facility Platform та Університету Техасу в Остіні (The University of Texas in Austin), повідомляє пресслужба платформи.
Зазначається, що було досліджено можливості для інтеграції українського та європейського агросектору та його внутрішній потенціал, на основі чого підготовлено рекомендації про те, які напрямки мають сформувати основу «Дорожньої карти» трансформації.
«Документ «Дорожня карта» трансформаційної адаптації України» пропонує комплексну стратегічну рамку, яка об’єднує євроінтеграцію, кліматичну адаптацію та повоєнне відновлення. Висновки дослідження пропрацьовані з представниками агросектору України та Польщі», — розповіла співавторка дослідження, координаторка сектору «Агропромисловість та біорізноманіття» UAFP Ольга Трофімцева.
Дослідники вважають, що базою для ефективної трансформації українського АПК є:
- Інституційна спроможність. Агросектор потребує більш глибокої адаптації управлінських рішень до конкретної ситуації в галузі, їхньої масштабованості та стійкості до геополітичних та кліматичних потрясінь. Забезпечити такий рівень управління дозволить посилення інституційної спроможності на всіх рівнях: національному, регіональному та місцевому. Розвиток інституційної спроможності передбачає інвестиції в людський капітал через навчання й обмін знаннями, формування довіри та підзвітності як усередині інституцій, так і між ними, а також створення механізмів залучення стейкхолдерів до розробки та реалізації політики.
- Стійкість до зміни клімату. Інтеграція кліматичних аспектів у політику та планування на всіх рівнях, підкріплена правдивими даними, моніторингом і широким залученням стейкхолдерів, забезпечує сталу, справедливу адаптацію до змін клімату відповідно до довгострокових цілей розвитку та євроінтеграції. Для цього потрібна стратегія впровадження кліматично орієнтованих аграрних практик, інвестиції у посухостійкі сорти культур і розвиток інфраструктури управління водними ресурсами для пом’якшення наслідків екстремальних погодних явищ.
- Розвиток сільських регіонів. У сільських громадах необхідно посилювати заходи із диверсифікації регіональної економіки, підвищення доступу до освіти й охорони здоров’я, а також створення сталих можливостей працевлаштування в аграрному секторі. Особлива увага має приділятися розширенню можливостей молоді через професійне навчання, програми підприємництва та залучення до процесів ухвалення рішень на місцевому рівні, що сприятиме утриманню молоді в селах і відродженню сільських громад. Розвиток сільських громад потребує ще одного ключового елементу — інклюзивної політики для інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у місцеву економіку, забезпечення справедливого доступу до землі, житла та соціальних послуг, а також зміцнення соціальної єдності між мешканцями громади та ВПО.
- Узгодження відповідно до стандартів ЄС. Останній напрям окреслює детальну дорожню карту для узгодження аграрної політики України з регуляторними нормами та стратегічними пріоритетами Європейського Союзу. Ключовим елементом є узгодження зі Спільною аграрною політикою (САП) ЄС, що передбачає підтримку сталих методів ведення господарства, розвиток сільських регіонів, забезпечення чесної конкуренції та механізмів підтримки доходів фермерів. Цей напрям потребує особливої уваги до дотримання стандартів ЄС у сфері безпеки харчових продуктів, охорони довкілля та добробуту тварин, водночас інтегруючи цілі кліматичної адаптації для посилення стійкості до змінних умов. Для досягнення цих завдань необхідні цілеспрямовані законодавчі реформи, посилення інституційної спроможності та узгоджені заходи реалізації.