Бажання Трампа купити Ґренландію є проявом давніх імперських амбіцій США. Експансіоністські настрої в США були популярними з моменту створення держави / Колаж: dengi.ua
Наприкінці грудня 2024 року, президент США Дональд Трамп заявив про намір придбати найбільший острів Землі — Ґренландію. Схожі ідеї лунали ще під час його першої каденції, однак тоді їх назвали абсурдними. Цього ж разу Трамп навіть не виключив можливості застосування військової сили для досягнення своєї мети. Втім, цивілізований світ все ще не збирається поступатися президенту США. Зокрема прем’єр-міністр Ґренландії Муте Егеде зазначив, що країна не продається, а її жителі не повинні стати американцями. Водночас Данія, до складу якої острів входить на правах автономії, негайно збільшила витрати на його оборону. До того ж протягом недавньої напруженої 45-ти хвилинної розмови з Трампом, прем'єр-міністерка країни наголосила, що Ґренландія не продається. У відповідь президент США був агресивним і погрожував введенням мит, якщо Данія не поступиться. Деталі цієї розмови викликали побоювання серед європейських союзників, що повернення Трампа до влади суттєво ускладнить трансатлантичні відносини.
Взагалі для США купівля чужих територій раніше була звичною справою. У певні моменти демократичні цінності поступалися експансіоністичним настроям, які мали вирішити для Штатів низку стратегічних завдань на роки вперед. Редакція dengi.ua вирішила згадати найяскравіші прояви американського “мирного завойовництва”.
Із Росії з любов’ю: придбання Аляски
Розпочнемо з найбільш відомої, але від цього не менш цікавої угоди — придбання Аляски Сполученими Штатами у Російської імперії. Сьогодні стратегічну важливість цього рішення навіть не обговорюють, однак в ті роки самі американці були не в захваті від такої ідеї.
Читайте також: У Конгресі США розробили закон про покупку Гренландії: деталі
У 1741 році Аляска перейшла під царську владу, проте їй так і не вдалося стати “російським ельдорадо”. Через віддаленість території, уряд не міг нормально підтримувати та охороняти свої колонії, а про розвинену промисловість можна було забути. Як пише History, Росіяни на Алясці здебільшого торгували хутром лисиць та морських видр, через що їхні поселення не могли самостійно себе забезпечувати. Вони залежали від поставок місцевих племен, а також британців і американців, що досліджували цю територію.
Врешті до 1850-х років популяція морських видр суттєво скоротилася, торгівля хутром почала занепадати, і Аляска стала збитковою для царського уряду. Водночас поразка Великій Британії, Франції та Туреччині в Кримській війні 1853-1856 рр. призвела до дефіциту коштів у Російській імперії, а також вказала царю Олександру ІІ на його неспроможність уберегти далеку територію від завоювання “англійською короною”, яка тоді активно розширювала свої володіння на півночі Америки. У близькому оточенні імператора навіть говорили, що Аляска є розкішшю, яку Росія не могла собі дозволити. Тому щоб не втрачати регіон за безцінь, було вирішено продати його американцям, з якими тоді були досить непогані відносини.
Підписання договору про купівлю Аляски / Britannica
Як пише History, у США палким прихильником купівлі російської території був Вільям Сьюард, держсекретар адміністрацій Лінкольна та Ендрю Джонсона. Політиком керували експансіоністські настрої, а тому він бачив Аляску черговим етапом розширення США до вод Тихого океану. Водночас міста та форти регіону Вільям ввжав майбутніми аванпостами своєї країни. Тож 30 березня 1867 року Сьюард та російський міністр у Сполучених Штатах Едуард де Стекель підписали договір про продаж Аляски американцям. “Петербурзька імперія” без вагань віддала багату на природні ресурси територію площею понад 1,5 млн квадратних кілометрів всього за $7 200 000. До прикладу, у 1819 році США за $5 млн придбали Флориду, яка у 10 разів менша від Аляски та близько не має стільки ж природних багатств. Також у 1869 році розпочалося будівництво Бруклінського мосту, який коштував уряду США $15 млн, що своєю чергою вдвічі більше за вартість нещодавно придбаної території.
Порівняно з вартістю мосту таку невелику ціну за нову територію можна пояснити тим, що у самих Штатах в той час ще не розуміли потенціалу регіону. Як відзначає History, в країні було достатньо противників угоди, які називали Аляску тягарем, що не варто брати навіть у подарунок. Купівлю-продаж цієї території навіть окреслили фразою “Безглуздя Сьюарда” і вважали, що вона придатна лише для комфортного існування хижих звірів. Однак сьогодні немає сумнівів, що Сьюард за копійки викупив у росіян справжній діамант. Відколи у 1896 році на Алясці розпочалася «золота лихоманка», вже більше століття регіон приносить Штатам десятки мільярдів доларів. Зокрема, за даними Natural Resources Revenue Data, у 2019 році видобуток енергетичних та мінеральних ресурсів на Алясці приніс США понад $51 млрд. А в кінці 2023 року, як свідчить USA Facts, ВВП штату становив понад $65 млрд. Хоча це все ще один з найнижчих показників серед американських штатів. Однак у Дональда Трампа є амбітні плани щодо суттєвого збільшення видобутку нафти у США. Тому, можливо, в Аляски з’явиться шанс повноцінно реалізувати свої великі поклади цього важливого ресурсу.
Найкраща угода: купівля Луїзіани
Попри беззаперечну вигідність придбання Аляски, звання найкращої угоди в історії справедливо отримує купівля Сполученими Штатами французької колонії Луїзіана в далекому 1803 році. Тоді ця територія простягалася від Мексиканської затоки аж до Канади, а її площа становила 2,1 млн квадратних кілометрів.
World History Encyclopedia пише, що у 1682 році французькі колоністи оголосили землі басейну річки Міссісіпі своїми та нарікли їх Луїзіаною на честь тодішнього короля Франції Людовика XIV. Згодом, на початку XVIII століття, на місці, де ріка впадає в Мексиканську затоку, заселенці заснували поселення Новий Орлеан. Зрештою воно розрослося до великого портового міста і стало фактично центром торгівлі в регіоні. Однак згодом, пише Britannica, Франція втратила всі свої північноамериканські колонії після поразки у 1763 році в Семирічній війні. Британці та Іспанці успішно розділили між собою нові території, проте ненадовго, адже у 1799 році владу у Франції захопив Наполеон І Бонапарт, який неабияк захотів повернути велич своєї держави у Північній Америці. Йому фактично вдалося повернути Луїзіану впродовж 1801-1802 років, однак наближення війни з Британією та повстання рабів на Гаїті не лише розкололо французькі сили, а й поставило країну у складне фінансове становище.
Читайте також: Режими на крові: економічне закулісся сталінського СРСР та сучасної КНДР
Американці вирішили скористатися нагодою, щоб придбати Новий Орлеан. Спочатку перемовини про це у Франції вів посол Роберт Лівінгстон, а вже згодом до нього відправили конгресмена Джеймса Монро із вимогою витратити на Новий Орлеан не більше $10 млн. Несподівано для американців французький міністр закордонних справ Шарль Моріс де Талейран запропонував їм придбати всю Луїзіану. Спочатку за неї просили понад $22 млн, проте зрештою сторони зійшлися на $15 млн. Попри вимогу не витрачати більше $10 млн, Лівінгстон та Монро не могли відмовитися від нагоди фактично за копійки купити територію, яка вдвічі перевищувала площу тодішніх Сполучених Штатів. Офіційно угоду від імені США та Франції підписали 2 травня 1803 року. Britannica відзначає, що з урахуванням всіх відсотків та додаткових витрат остаточна сума купівлі становила понад $27 млн.
Передача Луїзіани / Britannica
Для виплати таких сум у США не вистачало грошей, тому довелося брати позику у європейських банків. Через це придбанню Луїзіани спочатку раділи не всі. Зокрема федералісти були стурбовані конституційністю цієї угоди і також вважали, що Франція все одно навряд змогла б утримати регіон від можливої американської окупації. Однак більшість все одно була в захваті від купівлі, оскільки це не лише позитивно вплинуло на торгівлю, а й дозволило США контролювати значну частину континенту, що задовольняло їхні імперські амбіції. Фактично за встановлену ціну в $15 млн американський уряд придбав 9 сучасних штатів. Зазначимо, що у 2023 році, з урахуванням даних USA Facts, на ці регіони припало близько 9% ВВП країни. Водночас їхній відносний приріст у порівнянні з 2022 роком становив 3,36%.
Угода імперіалістів: купівля Віргінських островів
History пише, що ще у XVII-XVIII Данія колонізувала три острови в Карибському басейні, і вони стали відомі як Данська Вест-Індія. На них Королівство змушувало поневолених африканців працювати на плантаціях задля виробництва різної продукції, зокрема цукру, який приносив непоганий прибуток до 1840-х років.
Однак, до кінця ХІХ століття утримання островів ставало дорогою справою для Данії. До того ж ще під час Громадянської війни в США, американці зацікавилися тими територіями з економічних та стратегічних аспектів.
Читайте також: Гонорари непереможного: як змінювалися заробітки Олександра Усика за бої впродовж професійної боксерської кар’єри
Перші переговори між США та Данією щодо островів почалися ще у 1865 році. Держсекретар Вільям Сьюард навіть уклав договір про передачу територій у 1867-му. Проте Сенат його відхилив, оскільки вирішив, що експансіонізм час припиняти.
Втім, зазначає History, вже на початку ХХ століття імперські настрої у США поновилися, оскільки країна прагнула розширення. На додаток Штати поставили собі за мету побудувати Панамський канал, до якого спочатку потрібно було прокласти безпечний маршрут. Тож купівля Данських островів знову стала актуальною. У 1902 році Сенат ратифікував відповідний договір, однак цього разу його відхилило Королівство. Проте американці не планували здаватися. І у 1915 році коли могло статися вторгнення Німеччини на острови, уряд США здійснив ще одну спробу їх купити.
Місцеві жителі Віргінських островів / History
Цього разу американці були налаштовані рішуче і висунули Данії ультиматум, що якщо вона не продасть острови, то США захоплять їх силою. Це спрацювало і вже 31 березня 1917 року Королівство продало відповідні території за $25 млн. Завдяки цій угоді американці значно посилили свою військову присутність у Карибському регіоні і змогли захистити важливі торговельні шляхи. А сьогодні, як пише Economy.com, близько 60% ВВП островів припадає на туризм. Зокрема ці теорії на рік відвідує близько 3 млн осіб, що принесло, за даними Travel Markets Insider, понад $340 млн у 2023 році.
Отже, як бачимо, на імперіалізм може страждати навіть “оплот демократичних цінностей”. А тому Дональд Трамп сьогодні має всі шанси повернути світові саме таку “хижу” Америку, яка вбачає свою велич не в захисті прав і свобод кожного народу, а в експансії, для якої не існує жодних перешкод.
АндрІй Король для dengi.ua