$40 млрд зовнішніх кредитів, які отримує Україна, Китай і Польща ділять навпіл. 
ілюстративне фото / Колаж: Dengi.ua
Два вигодонабувачі української торгової моделі – Китай і Польща. Почнемо з цифр. Китай – торговий партнер України номер один, як був, так і залишається.
Загальний товарообіг України і Китаю 2025 року склав: $21,04 млрд. При цьому імпорт з Китаю в Україну збільшився до $19,2 млрд. А експорт з України в Китай обвалився до $1,82 млрд. Сальдо негативне для України на -$17,41 млрд. Загалом 2025 року Україна імпортувала товарів на $84 млрд, а експортувала на $40 млрд. Таким чином, понад 20% імпорту в Україну йде з Китаю.
Торговельний баланс України з цією країною вирізняється не тільки величезним перекосом на користь Китаю за розміром сальдо, а й за структурою товарних потоків. Ми постачаємо до Китаю сировинні товари (пшеницю, насіння соняшнику, ріпак, сою, кукурудзу, метал), а Китай нам – товари з високим рівнем доданої вартості (машини, обладнання, електротехніку, транспорт тощо).
На другому місці – Польща. Її товарообіг з Україною торік становив $20 млрд. Експорт з України до Польщі – $5,1 млрд (тут дані митниць двох країн збіглися). А імпорт в Україну з Польщі – $15,2 млрд за даними Eurostat і $8 млрд – за даними української митниці.
Звідки така розбіжність? Є версія, що поляки у своїй статистиці врахували реекспорт, тобто постачання товарів в Україну з інших європейських країн зі складів у Польщі. Але я думаю, що в цій розбіжності дзеркальних даних митних статистик двох країн, крім іншого, "зашитий" і "контрабас", який на нашій митниці просто "не врахували".
Я буду використовувати статистику Eurostat. Виходить, що імпорт із Польщі – це теж понад 20% від загального обсягу товарних потоків в Україну. Структура торговельного обороту і тут не на нашу користь – ми постачаємо сировину і, максимум, напівфабрикат (соняшникова олія), а поляки – обладнання та споживчі товари з високим рівнем доданої вартості.
Сумарно, на Китай і Польщу припадає майже 50% імпорту в Україну або $40 млрд за підсумками минулого року. Розмір зовнішнього кредитування України, без урахування військового пакета, становить теж $40 млрд на рік (у середньому).
Виходить, що $40 млрд зовнішніх кредитів, які отримує Україна, Китай і Польща ділять навпіл. Тобто, ми постачаємо в ЄС і Китай сировину, беремо в ЄС кредити на $40 млрд на рік і роздаємо їх польським і китайським компаніям, стимулюючи тамтешнє виробництво, паралельно збільшуючи свій держборг.
"Система ніпель". До речі, тепер стає трохи зрозумілішим деяке геополітичне зближення Варшави і Пекіна та офіційні контакти між двома країнами – їх об'єднує український ринок збуту під європейський кредит. До речі, економічну непропорційність щодо України та Польщі видно вже неозброєним оком.
Боятися "китайського економічного поглинання" нам не варто, його не допустить Вашингтон за допомогою політичних важелів управління в Києві. А ось такий самий рух з боку Польщі, США, навпаки, можуть стимулювати. Питання тільки в тому, а це точно в наших національних інтересах?