Том Купер, який понад сорок років досліджує збройні сили Ірану та має унікальний доступ до інформації зсередини країни, з їдким сарказмом констатує: американо-ізраїльська операція проти Ірану розвивається зовсім не за планом. І тепер у хід іде План Б: закинути до Ірану строкату групу бойовиків PKK, курдських угруповань та "Арабських племен" Хузестану. Усе це – проти КВІР, який щойно розправився з власними протестувальниками, перекинув дві дивізії до іранського Курдистану і тепер перебуває під номінальним керівництвом Муджтаби Хаменеї – людини, яка втратила через ізраїльські удари батька, дружину та дитину, і якій зараз конче треба довести власну силу.
Сьогодні я хотів би поговорити про інший аспект триваючої агресії США та Ізраїлю проти Ірану, але не можу не почати з кількох застережень у дусі "я ж казав".
Ще у 2010-х роках, замість того щоб робити те саме, що й чимало визнаних експертів, і марнувати час, зациклюючись на питаннях на кшталт того, хто є найбільшим джихадистом у Сирії, я вже понад десять років вивчаю і публікую інформацію про воєнне втручання КВІР у цій країні, що вилилося у численні статті, а також книги, такі як "Сирійська пожежа" і "Московська гра в покер".
Тож не дивно, що я сотні разів висміював "нездатність" чергових адміністрацій США, Пентагону та CENTCOM "знайти" КВІР у Сирії або називати речі своїми іменами, тобто називати КВІР у Сирії КВІР: тому що на кожній можливій пресконференції, в усіх офіційних заявах вони називали КВІР у Сирії як завгодно, але тільки не КВІР. І це попри те, що вони чудово знали, що це таке і що йшлося про військові формування дивізійного рівня.
…і мене сотні разів висміювали за те, що я "бачу КВІР скрізь", – щоразу, коли я це робив.
Але сьогодні я, здається, не можу бути "достатньо анти-КВІРівським" для багатьох? Справді, я не лише "антисеміт" за свою критику Ізраїлю, а й "жертва іранської пропаганди", "прихильник джихадистів" тощо – і це кажуть люди, які ніколи навіть не чули про жодну з моїх понад десяти книг про ірано-іракську війну та інші пов'язані теми. Мимоволі замислюєшся, чи здатні ці персонажі взагалі уявити той факт, що КВІР піратськи привласнив низку моїх книг (переклав їх без дозволу, видаливши всі критичні уривки щодо свого режиму), а також видав ордер на мій арешт (суддя Салваті вважає мене "шпигуном МІ6, BND" тощо).
О так, і поки я про це пишу: коли всі (і їхні найближчі родичі) наввипередки висловлювали свою підтримку "прогресивним курдам, які приносять демократію", яких Пентагон і CENTCOM перетворили на "Сирійські демократичні сили" (SDF), я не втомлювався нагадувати цим ідіотам, що ці "курди (які говорять від імені всіх курдів)" – це PKK: терористична організація з Туреччини, яка нікому не може принести ні миру, ні свободи. Тим паче – Сирії. Потрібно було понад десять років і падіння PKK/SDF та їхніх мрій про "Рожаву", щоб вони побачили реальність…
Переважно ті самі люди, які вітали "війну Асада проти джихадистського терору" – саме так на Заході нерідко подавали геноцид абсолютно мирних сирійських протестувальників, а потім сунітів Сирії у 2011-2012 роках (і зазвичай це робилося за гроші Асада, які розподіляли через різноманітні піар-компанії, найняті Башаром і Ко), а потім вітали захоплення PKK північно-східної Сирії, тепер прагнуть, щоб США та Ізраїль "визволили" Іран. Хоча цілком очевидно, що і Тель-Авів, і Вашингтон очолюють квазірелігійні фанатики, переконані у своїй месіанській місії, і тому можуть вільно порушувати свободи та права людини у себе в країні та за кордоном (і це на додачу до геноциду палестинців).
Тому, коли я зараз починаю обговорювати можливе "розгортання наземних сил" у рамках американо-ізраїльського вторгнення в Іран, – будьте ласкаві, просто прийміть це як факт. Навіть не думайте скаржитися. Що б ви не робили, майте на увазі: цими днями я особливо обмежений у часі для спілкування з расистами, релігійними фанатиками, невігласами та іншими різновидами ідіотів, яким "не подобається" реальність. Якщо ви досі не вдосконалили своє розуміння "арабо-ізраїльського конфлікту", то вже й не зробите цього. Тому обходьте мене стороною і далі ігноруйте. Заздалегідь дякую.
Мені ніколи б не спало на думку сказати, що знаю Іран "як свої п'ять пальців". І, звичайно ж, знайдуться люди, які запитають, скільки разів я там бував, і використають мою відповідь як мірило того, наскільки добре я знаю цю країну та її народ. Але те, що я знаю, вивчаючи збройні сили цієї країни з 1980-1981 років, те, що зараз чую від іранців, які живуть в Ірані і з якими підтримую зв'язок, зокрема від людей, "ситих по горло режимом", – дуже перегукується з думками, висловленими Сахабом Деліджані. Цитата:
"Я народився в іранській в'язниці. Моїх батьків утримували в тюрмах. Мої дядьки лежать у масових могилах. Ви не можете розповісти мені нічого про злочини іранського режиму, чого б я сам не відчув на власній шкірі. Але це не означає, що я хочу, щоб мій народ бомбили, калічили, вбивали, а їхні будинки перетворювали на руїни. Якщо ваше бачення визволення можливе лише через знищення невинних життів, то ви прагнете не свободи".
Тож цілком закономірно, що коли США та Ізраїль будують свої процеси ухвалення рішень на таких опортуністах, як різноманітні знаменитості та впливові особи з-поміж іранців-емігрантів, які розповідають їм те, що ті хочуть почути (а нерідко – те, за що їм платять), результат просто не може бути не провальним.
Так само не дивно, що перші чутки про "можливе розгортання наземних сил" в Ірані я почув ще вранці 1 березня. Можна припустити, що спочатку ці чутки стосувалися американського спецназу та PKK, яка, як відомо, була здебільшого витіснена із Сирії і "відійшла" до Іраку (йдеться про її несирійську частину; нечисленні сирійці в її лавах погодилися вступити до лав Сирійської армії або сил Міністерства внутрішніх справ).
Для мене це було своєрідним "першим сигналом" того, що американо-ізраїльська операція розвивається не за планом. Принаймні, її американська частина. Зрештою, як я розумію задум цієї операції, жодного "розгортання наземних сил" не передбачалося: авіаудари мали "обезголовити" керівництво КВІР, після чого іранці самі мали піднятися й довершити справу. А IQ47, тобто ізраїльтяни, мали підібрати відповідного наступника. Когось на кшталт Пахлаві: тобто того, хто на 10 579% точно не походив би зі справжнього, корінного, народного руху, який протестував у грудні та січні.
І справді, невдовзі ніхто інший, як сам IQ47, підтвердив ці чутки, – заодно підтвердивши свої телефонні розмови з Масрудом Барзані, прем'єр-міністром Курдського регіону на півночі Іраку (KRI). Хоча Трамп ніколи б у цьому не зізнався, йому відмовили: знаючи КВІР надто добре, Барзані не виявив жодного бажання втручатися. Саме тому до Ірану, мабуть, будуть спрямовані американські (та ізраїльські) маріонетки у вигляді PKK – можливо, у супроводі оперативників американського спецназу. Або їхніх ізраїльських колег.
Крім того, п'ять різних організацій курдів з Ірану оголосили про створення альянсу з метою боротьби проти режиму КВІР. І нарешті, лише вчора організація, яка називає себе "Арабські племена" (з Хузестану – багатої на нафту провінції Ірану), оголосила про відокремлення цієї провінції від Ісламської Республіки Іран. Можна припустити, що це було зроблено на фарсі, але її поява в інтернеті настільки віддає Моссадом, що годі й казати.
Насамперед: навіть якщо я нічого не знаю про потенційну чисельність усіх цих рухів, сумніваюся, що всі вони спроможні на щось більше, ніж "звичайна комбінація АК-47 і РПГ-7" (або їхніх еквівалентів).
Які перспективи у них?
Можна просто очікувати, що ізраїльтяни дуже серйозно спробують реалізувати цю ідею, адже, як пояснювалося в матеріалі "Боротьба за Африканський Ріг", їхньою нинішньою першочерговою стратегією є фрагментація всіх держав Великого Близького Сходу та Західної Азії з подальшим перетворенням їх на "ще одну Лівію": сукупність ворогуючих регіонів без жодного значущого центрального контролю – тобто, по суті, парадержавних утворень, якими неможливо керувати. Далі – встановлення контролю над торговельними шляхами, а отже, і над фінансуванням; і нарешті – розгортання військової присутності та встановлення у такий спосіб свого контролю. Інакше кажучи, ізраїльтяни зроблять усе можливе, щоб розколоти Іран. Наприклад, шляхом підбурювання до повстань курдів і белуджів.
Проблема в тому, що Іран – надзвичайно велика країна з величезним населенням (близько 93 мільйонів), і навіть якщо курди (незалежно від фракції), ці "Арабські племена" з Хузестану та белуджі (які наразі зайняті боротьбою з Пакистаном) разом нашкребуть 10 000 бійців, я не вважаю, що вони становитимуть для КВІР більше ніж локальну проблему.
Хіба я повинен нагадувати, що КВІР нещодавно вчинив різанину серед утричі більшої кількості іранських протестувальників?
Тим паче, що КВІР не збирається пускати нічого на самоплив. КВІР наразі командує всіма іранськими збройними силами (як "регулярними", так і нерегулярними), і вже в четвер (5 березня) з'явилися повідомлення про те, що він не лише мобілізував, а й перекинув дві дивізії сухопутних військ до провінції Курдистан в Ірані. Звісно, приблизно у той же час ізраїльтяни (які відповідають за операції в північно-західній, західній і західно-центральній частинах Ірану) почали завдавати ударів по місцевих базах КВІР і навіть по поліцейських дільницях. Однак цього було явно замало, і це жодним чином не завадило пересуванню великих іранських сухопутних формувань.
Суть у тому: (барабанний дріб) …а тепер КВІР перебуває під (принаймні номінальним) контролем Муджтаби Хаменеї – людини, яку часто характеризують як "психопата" і однозначно як "ультраконсерватора". Ця людина бачила, як ізраїльтяни вбили не лише його батька, а й дружину, і, схоже, дитину. І зараз він перебуває у стані конфлікту з Ларіджані – тобто в ситуації, де мусить довести, що саме він тут командує і що саме він стоїть вище…?
…е-е-е… удачі – і тим, кому спаде на думку спробувати з ним домовитися, і тим, хто намагатиметься протистояти його режиму за допомогою якоїсь мішанини з розрізнених збройних формувань (чи то завезених із Туреччини через Сирію, чи то белуджів, чи то цих "Арабських племен" з Хузестану) на "полях битв", розкиданих на відстані 1 500 і більше кілометрів.
І заради чого? Щоб християнські та єврейські сіоністи могли отримати задоволення…?
Джерело