Генерал-майор (у відставці) Гордон "Скіп" Девіс, колишній заступник помічника генерального секретаря НАТО з питань оборонних інвестицій, в інтерв'ю для Центру аналізу європейської політики (CEPA) наголошує, що передача командних посад НАТО від американських до європейських офіцерів є правильним кроком, але надзвичайно складним. Десятиліттями ці офіцери не мали практичного досвіду командування на рівні театру воєнних дій, і цю прогалину не можна заповнити самими призначеннями. Щоб зміни були реальними, а не косметичними, Європа мусить серйозно переосмислити підготовку свого командного складу.
НАТО змінюється, і це, можливо, не є поганою річчю. Незважаючи на публічні обміни заявами на високому рівні через Атлантику, які іноді бувають різкими й неприємними, між військовими США і Європи триває тиха і серйозна робота.
За кілька років Альянс із 32 країн може стати невпізнанним, а європейські генерали і адмірали візьмуть на себе ролі, які десятиліттями були зарезервовані для офіцерів США. Загалом це буде одна з найбільших організаційних змін за останні десятиліття. У деталях це створює серйозні проблеми для європейських збройних сил і їхнього підходу до підготовки до війни та командування в бою.
Перші плоди зусиль із перетворення альянсу з'явилися 9 лютого, коли було оголошено про рішення передати два ключові командування НАТО – у Норфолку (штаті Вірджинія) та в Неаполі (південь Італії). Британський адмірал та італійський офіцер займуть посади своїх американських колег.
Це не просто формальність – обов'язки Об'єднаного командування збройних сил (JFC) у Норфолку є надзвичайно масштабними. Новий британський командувач має забезпечити безпеку Північної Атлантики, її повітряних і морських коридорів для перекидання підкріплень до Європи з Північної Америки, а також регіональну оборону північно-західної Атлантики. Командувач контролюватиме територію від Гренландії до Фінляндії, Данії та всіх північних країн.
Ці зміни мають розвіяти побоювання частини європейців, що адміністрація Трампа може просто відмовитися від НАТО, залишивши їх без належної оборони та непідготовленими до подальших подій. Натомість це вказує на більш продуманий процес зміни того, як функціонує Альянс, і на визначення осіб, які будуть ним командувати. Інші нещодавні позитивні сигнали з боку США свідчать, що побоювання щодо значного виведення американських військ із Європи (наразі їх налічується близько 80 000) є малоймовірними.
Поки що все виглядає непогано. Але експерти, такі як член CEPA, генерал-майор (у відставці) Гордон "Скіп" Девіс, колишній заступник помічника генерального секретаря НАТО, попередив в інтерв'ю, що зміни все одно вимагатимуть суттєвого переналаштування європейського крила НАТО та зміни підходів.
Девіс підкреслив одну істотну відмінність між американськими та європейськими збройними силами. "Досвід керівництва для старших офіцерів і генералів такий, що наразі ви не отримаєте досвіду командування на рівні театру воєнних дій у жодній країні, крім США", – зазначив він.
Так було протягом більшої частини періоду після Другої світової війни, коли європейська військова міць занепадала, а військові бюджети та зобов'язання скорочувалися.
"Великі країни, що пройшли досвід війни ХХ століття – Перша світова для Франції, Великої Британії та Німеччини, Друга світова для Великої Британії, Німеччини та США – були єдиними, хто мав досвід командування на рівні театру воєнних дій, – пояснив він. – Вони мають військову культуру і стратегічну доктрину, але не мають нещодавнього досвіду командування на рівні театру воєнних дій".
Девіс каже, що європейці мають посилити програму НАТО Steadfast Pinnacle, яка готує три- і чотиризіркових офіцерів НАТО до виконання важливих командних функцій. "Їм слід розвивати й розширювати цю програму. Це буде частково національною відповідальністю, але НАТО також має серйозно подумати про програму підготовки старшого командного складу, яка включатиме відповідні види навчання і вправ, а також, можливо, більш цілеспрямоване індивідуальне наставництво", – зазначив він.
Зміни в командуванні не відбудуться за одну ніч, і Девіс розуміє, що поступовий перехід дозволить нинішнім командувачам і їхнім заступникам спочатку завершити вичайні терміни служби. Він підкреслив, що американські компоненти командування "все ще матимуть значні оперативні обов'язки" навіть після того, як європейські командувачі візьмуть на себе більшу роль.
Є й інші делікатні та складні питання, які необхідно вирішити, зокрема доступ до розвідданих вищого рівня США. Країни рідко обговорюють такі теми публічно, але навіть британський адмірал не може розраховувати на доступ до тих самих даних, що й його американський колега, незважаючи на зв'язки між розвідками П'яти очей. Країни, що не входять до П'яти очей (а це всі інші 29 членів НАТО), можуть бачити ще менше.
Наявність американського командувача в Об'єднаному командуванні збройних сил (JFC) у Норфолку та американського командувача в JFC у Неаполі означає, що вони мали доступ до дуже надійних захищених систем зв'язку та C2 під егідою США, а також до розвідданих, до яких наступні командувачі не матимуть доступу.
"Розвідка США настільки унікальна й глибока, що лише частина її інформації передається НАТО. Можливо, більша частина передається до П'яти очей. Офіцер Великої Британії як командувач JFC Норфолк, ймовірно, матиме хороший доступ до інформації, але все одно не матиме повного набору розвідданих, які має американський командувач", – вважає Девіс.
Італійські, німецькі чи польські командири, як і командири інших країн, не мають і не матимуть доступу до цієї інформації. Отже, JFC Неаполь не матиме такого ж рівня обізнаності з розвідкою США або такого ж доступу до ресурсів, тобто можливостей, які мають американські командири: залучення об'єднаних сил у США для моделювання цілей, навчань і планування.
Девіс детально описав масштаби можливостей розвідки США. "США мають унікальні спроможності в різних агентствах – від Агентства національної безпеки та супутникових систем до кіберресурсів і матеріалів ЦРУ. Думаю, що це майже неможливо повторити", – переконаний він.
Окрім доступу до розвідки США, те, що США зберігають відповідальність за Морське командування НАТО (MARCOM) додає узгодженості американській підтримці оборони НАТО. Усі три командири компонентів Європейського командування США зрештою виконуватимуть подвійні функції як командири компонентів НАТО. Це значно підвищить узгодженість і якість як командування НАТО, так і США, а також їхніх відповідних оборонних планів на найвищому тактичному рівні.
Також постане питання пошуку більшої кількості європейських офіцерів для заповнення посад, які залишають США (деякі звіти вказують, що йдеться приблизно про 200 осіб, які зараз виконують функції в НАТО). Заповнення цих вакансій має стати "головним пріоритетом" європейського офіцерського корпусу, зазначив Девіс.
Можна очікувати, що європейці скористаються можливістю обійняти нові керівні посади. Хоча є припущення, що канадці не надто охоче беруться за більш відповідальні ролі через брак досвіду на керівних позиціях, британці та французи, ймовірно, з радістю їх приймуть. Як і інші.
"Я впевнений, що багато європейських країн дуже цьому раді. Швеція та Фінляндія не обіймали посад вище за рівень старших польових звань. Тепер вони нарешті отримають кілька ключових посад, я припускаю, в JFC Норфолк та JFC Брунссум, де це має сенс. Тоді інші великі країни – Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Польща, Туреччина – захочуть переконатися, що вони отримали свою справедливу частку в цьому новому розкладі. Жодна з них не соромиться. Вони не приховують своїх амбіцій. Вони не соромляться отримати свою справедливу частку старших офіцерських посад. Вони можуть не усвідомлювати наслідків відсутності досвіду командування на рівні театру воєнних дій. Але я сподіваюся, що хтось це усвідомлює і запропонує вдосконалену систему підготовки лідерів типу Steadfast Pinnacle для цих старших командувачів об'єднаних сил, а потім на національному рівні визначить, як готувати офіцерів, які зрештою приймуть естафету в майбутньому", – зазначив Девіс.
Щодо загального плану європеїзації деяких найвищих командувань НАТО, Девіс каже, що ключовим буде узгодження офіційних заяв із тим, що відбувається поза увагою громадськості.
Джерело: CEPA