Китай частково покриває зростання попиту на корми завдяки збільшенню внутрішнього виробництва, проте є інгредієнти, які він змушений імпортувати в досить великій кількості.
Про це повідомляють аналітики «АПК-Інформ».
За оцінками Міністерства сільського господарства США (USDA), сумарне кормове споживання основних енергетичних інгредієнтів кормів, таких як кукурудза, пшениця та ячмінь, збільшувалося в середньому на 2,6% щорічно протягом 5 останніх сезонів і в 2025/26 МР може досягти рекордних 278,7 млн т.
«При цьому, якщо для кукурудзи та пшениці обсяги внутрішнього виробництва перевищують обсяги кормового споживання, то для ячменю з цього погляду характерний дефіцитний баланс, і цю культуру доводиться імпортувати у значних обсягах», — пояснюють експерти.
Сумарний імпорт вказаних зернових до Китаю, за оцінками USDA, досяг свого піку в 2023/24 МР і склав 52,9 млн т, після чого спостерігався різкий (-69%) спад до 16,2 млн т. Поточного сезону очікується деяке відновлення обсягів імпорту — до 24,5 млн т, але чи буде досягнуто прогнозного потенціалу в умовах глобальної ринкової турбулентності, поки що фахівцям відповісти складно.
Така ситуація спостерігається й у сегменті білкових інгредієнтів кормів, зокрема шротів. У 2025/26 МР сумарне кормове споживання трьох основних видів шротів (соєвий, ріпаковий та соняшниковий), за прогнозами USDA, може досягти 99,2 млн т. При цьому внутрішнє виробництво цих інгредієнтів оцінюється в 97,7 млн т, що формує потенціал імпорту на рівні 4,9 млн т. Середньорічний приріст споживання зазначених шротів оцінюється в 4,3%, тоді як приріст внутрішнього виробництва — 4,6%.
«У розрізі основних видів шротів можна відзначити, що для соєвого шроту внутрішній попит повністю покривається внутрішнім виробництвом (зокрема і з імпортної сої), для ріпакового шроту виробництво і кормове споживання практично співставні (з незначним дефіцитом), а для соняшникового шроту характерний суттєвий дефіцит споживання», — резюмують фахівці.