Директор програм для Європи Chatham House Грегуар Рус стверджує, що в нинішньому "гіпертранзакційному" Вашингтоні моральні аргументи більше не працюють – вплив купують грошима. На його думку, тільки масштабне і заздалегідь оголошене зобов'язання Європи на суму близько 1 трильйона євро на підтримку України та посилення європейської безпеки дасть їй реальний голос за столом переговорів зі США. Європі, наголошує Рус, доведеться говорити з Дональдом Трампом тією мовою, яку він поважає найбільше, – мовою великих чеків. Інакше майбутнє України та архітектуру безпеки континенту вирішуватимуть без Європи.
Є одна сувора правда, яку Європа повинна прийняти: принципи більше не дають впливу у Вашингтоні. А гроші – дають.
Майже через рік після початку другого президентського терміну Дональда Трампа Європа (ЄС та її європейські сусіди) повинна швидко змиритися з тим, що світогляд США є гіпертранзакційним: він розглядає союзи як записи у бухгалтерській книзі, а партнерів як споживачів, які платять.
Схема очевидна: гроші купують доступ і вплив. Ті, хто приїжджає до Вашингтона з інвестиційними обіцянками, пакетами фінансування або закупівлями в оборонній сфері, отримують доступ. Ті, хто цього не робить, просто чекають зовні.
Коли гроші переважають дипломатію
Історія цього питання довга і однозначна. Під час свого першого президентського терміну Дональд Трамп гучно рекламував оборонні та інвестиційні зобов'язання США і Саудівської Аравії на суму "110 мільярдів доларів" – цифру, яка широко оскаржувалася, але агресивно просувалася Білим домом. Він змінив свою попередню негативну позицію щодо Катару після того, як Доха розширила свій інвестиційний портфель у США, взявши на себе зобов'язання на суму 45 мільярдів доларів. Він також вимагав від Південної Кореї збільшити виплати на підтримку американських військ до безпрецедентних 5 мільярдів доларів на рік.
З моменту повернення на посаду в 2025 році ця логіка не просто збереглася, а й посилилася. Президент США загравав із суверенними фондами Перської затоки, вихваляючи інвестиції Саудівського державного інвестиційного фонду, Mubadala з ОАЕ та QIA з Катару в американські технології та інфраструктуру. Він вітав нові комерційні угоди з Казахстаном та Узбекистаном, розглядаючи Центральну Азію як інвестиційний ринок для політичної уваги. Президент регулярно наголошує на великих технологічних угодах, таких як інвестиційний план Apple на суму 600 мільярдів доларів та мегапроєкти з виробництва напівпровідників.
Саме в таких умовах перебуває Європа. Блок не може покладатися на апеляції до історії, цінностей чи лояльності союзників, якщо хоче вплинути на результат в Україні. Він повинен принести гроші – серйозні гроші – на стіл переговорів.
Чому гроші працюють, особливо з Трампом
Світогляд Дональда Трампа залишається незмінним вже протягом десятиліть. Альянси – це активи, за які потрібно платити. Він давно розглядає НАТО з точки зору бухгалтерського обліку і відкидає європейські занепокоєння, якщо вони не підкріплені капіталом.
Це означає, що Європі потрібні реальні важелі впливу. Не обіцянки. Не поступові плани розвитку. Реальні гроші зараз. Тільки значне, попереднє зобов'язання дозволить Європі потрапити в категорію, яку поважає Дональд Трамп: серйозні платники.
Іронія полягає в тому, що Європа має економічну базу, яку президент США регулярно хвалить – другу за величиною економіку світу, але не використовує її стратегічно. Якщо політична воля в Європі буде узгодженою, вона зможе виділити 1 трильйон євро на підтримку України та стримування без перегляду договорів. Компоненти для цього вже існують.
5 видів зброї у фінансовому арсеналі Європи
Європа має безліч методів для створення пакету на суму 1 трильйон євро.
По-перше, це багаторічна фінансова рамка ЄС (БФР), яка все ще містить невикористані ліміти та гарантії. Цільові перегляди – подібні за підходом до пакету додаткового фінансування на 2023 рік – можуть швидко розблокувати десятки мільярдів (коригування БФР).
По-друге, є спільне запозичення. Пакет стимулів NextGenerationEU (NGEU) 2020 року довів, що Європа може запозичувати кошти у великих обсягах, маючи довіру ринку. Дійсно, Маріо Драгі, чий звіт про конкурентоспроможність прямо заохочував розширення таких запозичень, стверджує, що колективний кредитний рейтинг Європи є "стратегічним активом", який слід використовувати для підвищення конкурентоспроможності, енергетичної безпеки та оборони. NGEU наразі має емісійну спроможність у розмірі 806 мільярдів євро для фінансування економічного відновлення Європи та довгострокової стійкості після пандемії COVID-19. Тепер це потрібно повторити для безпеки.
Блок вже зробив крок в напрямку орієнтованого на безпеку Союзу завдяки стратегії ProtectEU. Але їй бракує масштабності та архітектури спільного запозичення, які зробили NextGenerationEU настільки потужним.
Європі потрібен справжній інструмент NextGenerationSecurity: механізм спільного фінансування на суму 300-400 млрд євро, здатний забезпечити оборонно-промисловий потенціал, довгострокову підтримку України та помітне розподілення тягаря на рівні, який не зможе ігнорувати навіть транзакційний Білий дім.
По-третє, є національне попереднє фінансування та суверенні гарантії. Держави-члени вже зобов'язалися досягти або перевищити 2% ВВП на видатки на оборону. Прискорення цих збільшень, видача національних гарантій або внески до колективного фонду можуть принести ще 300 мільярдів євро протягом найближчих кількох років. Німецький Sondervermögen (виділення 100 мільярдів євро на оборонні потреби – iPress) показує, як швидко такі пакети можуть матеріалізуватися, коли настає політичний момент.
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) є ще одним недооціненим важелем впливу. Як один із найбільших державних кредиторів у світі, він має можливість за допомогою гарантій, змішаного фінансування та спільних інвестицій мобілізувати 100-150 мільярдів євро для оборонних галузей промисловості, включаючи виробництво боєприпасів, кібернетичні можливості, безпечну інфраструктуру та технології подвійного призначення.
У своєму огляді Драгі стверджував, що Європа повинна перенаправити більше державного капіталу на стратегічні сектори та прийняти вищий рівень обґрунтованого ризику, щоб відновити промислову потужність. ЄІБ має всі можливості для цього, але лише за умови, що йому буде надано сильніший політичний мандат, а держави-члени послаблять обмеження на підтримку проєктів, пов'язаних з безпекою.
По-п'яте, заморожені російські активи залишаються значним мультиплікатором сили. Незважаючи на нещодавню невдачу, Європа рухається вперед із використанням надприбутків від заморожених російських суверенних активів для підтримки України. Хоча ці кошти є політично чутливими, вони додають надійності фінансовому становищу Європи та продемонструють серйозність намірів європейських лідерів президенту США.
Що Європа виграє від виписування великого чека
Разом Європа може легко зібрати зобов'язання, що наближаються до сміливого пакету в 1 трильйон євро. Аргументи Драгі надають інтелектуальну основу та політичне прикриття для цього. Такий прояв сили не є благодійністю чи прорахованою політичною авантюрою – це не що інше, як стратегічна страхова політика.
Найголовніше, що це дає вплив на будь-який результат переговорів Трампа в Україні. Білий дім неодноразово натякав, що хоче швидкої угоди. Без значних фінансових вкладень переваги Європи не матимуть великого значення.
Пакет на трильйон євро також посилить стримуючий потенціал НАТО. Європа, яка фінансує власні можливості, стає активом, а не центром витрат – її важче залякувати Вашингтону і важче ігнорувати.
Це також могло б стабілізувати трансатлантичну економіку. Спільні інвестиції в оборонно-промисловий потенціал та критичні технології створюють спільні залежності. За рік до проміжних виборів, коли деякі представники Уолл-стріт попереджають про наближення похмурих хмар над економікою США, навіть транзакційний Білий дім двічі подумає, перш ніж розірвати вигідну взаємозалежність.
Зобов'язання на суму 1 трильйон євро також зменшить вразливість Європи до політичної нестабільності. Застосування фінансової сили створює можливості. А можливості дають владу.
Європа, яка платить, формує результати
Якщо Європа не зможе забезпечити серйозне фінансування, вона повинна очікувати лише на незначну роль і не дивуватися, якщо її відсунуть на другий план у переговорах, що безпосередньо стосуються її безпеки, просто тому, що інші виписують більші чеки.
Запозичимо максиму Драгі з часів єврокризи: "Все, що потрібно" не може залишатися слоганом, який висувається раз на десятиліття. Геополітична ситуація вимагає варіації: "Все, що ми повинні інвестувати".
Маріо Драгі надав Союзу план дій у великому масштабі. Україна є ареною, де ця логіка зараз має найбільше значення. Транзакційний світогляд Дональда Трампа лише додає терміновості.
Якщо Європа хоче отримати справжнє місце за столом, коли Трамп вирішуватиме, що буде далі в Україні, вона повинна показати гроші. Не символічно. Не повільно. У великому масштабі. Відверто. І швидко. Гроші в цьому випадку не є грубим засобом. Вони є ціною впливу сьогодні і безпеки Європи завтра.
Джерело: Chatham House