путін потрапив у пастку, сконструйовану власноруч: він не може ані виграти війну, ані завершити її без загрози для свого режиму. Колумніст і член редакційної ради Wall Street Journal Холман Дженкінс аналізує, чому диктатор паралізований невизначеністю і чому навіть Трамп змушений продовжувати політику Байдена "стільки, скільки буде потрібно". Ядерне позерство не вражає Захід, а економіка та логіка наслідків показують: завершення війни може прискорити зустріч путіна з ліхтарним стовпом.
Час визнати, що путін, імовірно, вважає, що будь-яке реалістичне завершення війни в Україні на умовах переговорів загрожуватиме його правлінню. Про це свідчить новий звіт розвідки США, який циркулює на Капітолійському пагорбі. путін не може виправдати загибель людей та марнотратство, тож вони мають тривати, пише Холман Дженкінс у Wall Street Journal.
Подібну думку висловлює давній експерт з російської економіки Андерс Аслунд: "росія більше не намагається виграти війну. Вона намагається вести тривалу війну, яку здатна підтримувати".
Історик Марк Галеотті бачить путіна як "старого чоловіка в бункері", паралізованого невизначеністю перед пропозиціями Трампа, які могли б забезпечити йому можливість вийти із затратної та марної кампанії.
Єлизавета Фохт з BBC Russia Service вважає, що путін змарнував шанс одразу, коли Дональд Трамп був готовий чинити тиск на Україну в його інтересах. Каскадними наслідками цього є переозброєння Європи та охолодження ставлення Трампа до ідеї втручатися та допомагати путіну розв'язувати його проблему.
Холман Дженкінс зазначає, що у інтерв'ю ТАРС Медведчук повідомив внутрішню аудиторію путіна, що той не зацікавлений у частковій анексії, про яку він досі говорить. Він вимагає повного контролю над Україною.
Як все дійшло до такої ситуації? Подивимося на це з позиції наслідків.
Економіка вчить, що рішення ухвалюють на межі вартості та ризику наступного вибору, зауважує Дженкінс. Якщо війна завершиться, 700 000 військовослужбовців, які підписали безстрокові контракти (і ще живі), повернуться додому після тривалого "ув'язнення" на фронті, знущань, травм, багато з них – злочинці, яких витягли з в'язниці, щоб вони пішли воювати.
Режиму доведеться оголосити про перемогу, що ускладнить подальше придушення дискусій про війну та втрати. Силовий апарат втомиться від цього тягаря. Тим часом гроші в злиденні регіони у вигляді підйомних за контракти та виплат у разі смерті вичерпаються. Отримавши свої несподівані прибутки, ті, хто вижив, та ті, хто доглядає за пораненими ветеранами, матимуть новий стимул нарікати на свою жертву та вимагати компенсації.
Холман Дженкінс пропонує трактування, яке відкидає великодержавне позерство путіна. Воно відкидає й геополітичні обґрунтування, якими інші пояснюють його продовження війни. Якщо вже на те пішло, ці обґрунтування тепер доступні і його внутрішнім опонентам, щоб усунути його з посади через провалену війну.
На думку автора, путін припустився помилки 24 лютого 2022 року і відтоді намагається знайти відповідь, він не знає, що робити.
То у нього з'являється якась суперпуперкрилата ракета з ядерним двигуном і ядерною боєголовкою. Наступного дня – гігантська торпеда для знищення порту не ядерним вибухом, а з якоїсь причини радіоактивним цунамі (у чому сенс?).
Неофіційні тлумачі путіна оминають західних лідерів і пояснюють: "Зважаючи на серйозну загрозу російського ядерного арсеналу, США зрештою мусять поважати могутність москви і сісти за стіл переговорів – подобається їм це чи ні".
Але, вважає Дженкінс, НАТО і адміністрація Трампа не вражені. Війна є екзистенційною для путіна, але не для росії. путін не наважується оголосити загальну мобілізацію, яка б заощадила йому мільярди, котрі він зараз витрачає на найману армію, бо це може прискорити його власну "зустріч із ліхтарним стовпом".
Відповідь Трампа не забарилася: США відновлять власні ядерні випробування. Це викликало зойки технократів, які заявили, що це непрактично і зайве. Втім, переконаний Дженкінс, вони не розуміють сенсу. Це був сигнал протилежний до послання "давайте заспокоїмо росію, щоб уникнути Третьої світової війни". Здирати пиху з ядерного можновладця – небезпечна справа. Але путін не має хорошої відповіді на ситуацію, яку сам для себе створив.
росію підозрюють у диверсіях та дронових операціях в Європі. Її армія вдосконалила тактику та швидкість навчання. Вона, можливо, невдовзі захопить зруйнований Покровськ – після 21 місяця бойових дій та тисяч загиблих. Вона зміцнює та розосереджує оборонну промисловість, захищаючи її від далекобійних ударів України. Але не варто це переоцінювати. росія досі не має сил для вирішальних перемог на полі бою.
Як зауважує Холман Дженкінс, стійкість України та її прихильників – величина змінна. Але сукупний ВВВП НАТО все ще значно перевищує російський. Іншою змінною величиною є темпи внутрішнього економічного та політичного занепаду, який росія може витримати, не розпадаючись. Зазвичай тріщини в авторитарних режимах приховані, доки раптом не стають очевидними. Тож постає питання: чи готовий Китай потурати вічній війні путіна?
Пересічний американець, імовірно, чує постійні розмови про мирні переговори і думає, що все під контролем. Це не так. Трамп опинився в ситуації Джо Байдена. Він не має кращого вибору, ніж підтримувати Україну (хай і опосередковано, щоб заспокоїти своїх прихильників) "стільки, скільки буде потрібно", доки в москві щось не зміниться.
Звісно, наслідковий аналіз працює в обидва боки. Чому б просто не дозволити Україні зазнати поразки? Відповідь доведеться відкласти на інший раз.
Джерело: Wall Street Journal