Старший науковий співробітник з питань наземної війни Королівського інституту об'єднаних сил Джек Вотлінг вважає, що аби дозвіл бити ракетами ATACMS по території росії мав ефект, ці удари мають лягати в канву ширшого плану по виснаженню сил росії. Інакше невеликий запас цих ракет буде використано, а натомість Україна не отримає належного довгострокового ефекту від цих ударів.
Нанесення ударів по росії з використанням ATACMS дає можливість завдати значної шкоди. Однак, щоб скористатися цією можливістю, цілі мають бути узгоджені з більш широким планом.
Після більш ніж року, витраченого на протидію використанню західних комплексних озброєнь для нанесення ударів по російській території, адміністрація Байдена погодилася на використання ракет дальнього радіусу дії американського виробництва проти цілей на російській землі. У зв'язку з цим виникають питання: що змінилося, щоб зробити це прийнятним зараз, і яке значення це матиме для України? Відповіді на ці питання стосуються не стільки шкоди, яку можуть завдати армійські тактичні ракетні комплекси (ATACMS), скільки того, що вони можуть дати, і чи стане їх надання каталізатором для інших країн, таких як Німеччина, у наданні подібних видів підтримки.
Складний вибір. Чинник часу
Збройні сили США мають обмежену кількість ATACMS і більше не виробляють. Для інших західних далекобійних озброєнь темпи виробництва наразі не можуть відповідати тій кількості, яку необхідно витратити для досягнення значних ефектів на полі бою. Хорошим прикладом цього є те, як Україна застосувала більшу частину британського арсеналу Storm Shadow по російських глибинних цілях у 2023 році, але не змогла послабити російське командування і контроль до рівня, на якому українські військові могли б скористатися перевагами. Таким чином, надання цієї зброї Україні наражає донора на ризики в його власних планах щодо того, як він може вести бойові дії.
Незважаючи на ці обмеження, концентроване використання далекобійної зброї може завдати непропорційної шкоди обраним цілям, тим самим відкриваючи можливості для використання прогалин в обороні росії. Питання полягає в тому, чи здатні українські військові використати створену прогалину. Прикладом такої "прогалини" може бути спектр засобів радіоелектронної боротьби і ударних засобів, використаних для захоплення частини Курської області росії в серпні 2024 року, які Україна змогла використати.
З кінця 2023 року в українській армії спостерігається тенденція до того, що вона несе більше втрат, ніж набирає. Значна частина цих жертв зазнала легких поранень, і солдати повернулися до строю, але з часом це призвело до вихолощення підрозділів уздовж лінії зіткнення і, відповідно, до зростаючої нечисленності в обороні, яка влітку 2024 року досягла точки, коли росія могла почати проривати оборону України на Донбасі. Це обмежило можливості для використання прогалин, створених російськими вразливими місцями.
Міжнародні партнери України давно занепокоєні тим, що розблокування використання ATACMS проти росії може призвести до того, що обмежені запаси цієї зброї будуть використані у спосіб, який відтермінує початок тиску на українському фронті, але, як наслідок, також відтермінує готовність українського уряду подолати несприятливу тенденцію у формуванні власних збройних сил. Це може вплинути на хронологію подій, фактично не змінюючи їхньої траєкторії, тоді як шок для росіян може більше ніколи не повторитися через витрачання запасів озброєнь. "План перемоги " президента Володимира Зеленського, представлений партнерам у вересні 2024 року, не торкався цих фундаментальних питань.
Що ж тоді змінилося? Україна стрімко наближається до моменту, коли, якщо вона не вирішить кадрове питання, їй буде важко захищати фронт по всій його довжині, а отже, колапс її бойових позицій прискориться. У цьому контексті час для проведення відповідних реформ є надзвичайно важливим. Партнери України мало що можуть зробити, щоб змінити характер бойових дій на лінії зіткнення, але, зосередивши зусилля на тих силах і засобах, які наразі дають росії перевагу на полі бою, можна виграти час.
Важкі цілі. Чинник переговорів
Наступне питання – по чому завдавати удару. Для будь-якого набору цілей існує критичний поріг ураження, якого необхідно досягти, щоб відчутно вплинути на бойові дії. Наприклад, коли Україна завдала трьох вражаючих ударів по російських складах боєприпасів, хоча кількість знищених боєприпасів була вражаючою, вони, зрештою, з часом будуть замінені. Українці знищили три з десяти складів боєприпасів на цьому ешелоні. Результатом стало зменшення кількості боєприпасів, доступних для російських підрозділів на обмежений період, а не повсюдний дефіцит снарядів. Якби було уражено сім складів, ефект був би набагато виразнішим.
Українська армія не є дуже згуртованою організацією. Вона складається з різних родів військ, кожен з яких схильний переслідувати творчі і часто самі по собі ефективні цілі, але рідко у вирішальному масштабі. Ця креативність є однією з найсильніших сторін української армії. Але коли справа доходить до глибокого удару, відсутність дисципліни у виборі цілей часто призводить до розсіювання ефекту, так що завдана оперативна шкода є меншою, ніж сума пошкоджених або знищених об'єктів.
Отже, критичним питанням у зв'язку з рішенням по ATACMS є не те, що тепер дозволено використовувати ці боєприпаси – в будь-якому випадку оперативних цілей в межах кордонів України було більше, ніж наявних боєприпасів, а те, що має бути пріоритетним і як удари будуть синхронізовані з більш широким арсеналом озброєнь, від Storm Shadow до власних українських боєприпасів глибокого ураження. Комплексні залпи, зрештою, менш вирогідно будть знищені російськими системами ППО.
Тут є стратегічне питання. З військової точки зору, цілі легко визначити. Знищення російських складів боєприпасів, або пунктів заправки і озброєння ударної авіації, або російських оперативно-тактичних ракетних комплексів мало б корисний ефект у зменшенні втрат, яких зазнають українці, і тим самим сприяло б стабілізації фронту. Але це не ті цілі, які стануть важелем впливу в переговорах. Цілі, які дають важелі впливу, здебільшого є економічними та промисловими. Проблема тут полягає в тому, що нова адміністрація США, яка просуває переговори, це не та адміністрація, яка схвалила зараз удари, і малоймовірно, що між ними існує тісна стратегічна співпраця щодо того, як нинішня може сприяти стратегії наступної.
Політичні слабкості. Чинник ескалації
Питання ризику ескалації постійно присутнє в цій дискусії. На жаль, воно застрягло в дебатах про те, чи призведе будь-яке застосування такої зброї до ядерної відповіді, якої, безумовно, не буде. Реальність така, що росія може піти на ескалацію у цілий ряд способів, щоб накласти витрати на Захід, від підводних диверсій до використання проксі-серверів для перешкоджання торгівлі в Баб-ель-Мандеб. Той факт, що росія зараз намагається таємно пронести бомби на літаки в Європі, спонсорує вбивства європейських промисловців і втягує північнокорейські війська у війну на європейській землі – все це свідчить про те, що ескалація відбувається.
Це не означає, що ризики, пов'язані зі схваленням використання ATACMS, є невиправданими або стратегічно безглуздими. Але для того, щоб бути ефективним, їх використання має бути частиною ширшої стратегії, спрямованої на досягнення конкретних цілей. Це вимагає узгодженого застосування ATACMS і боєприпасів від інших партнерів разом з українськими системами дальнього радіусу дії. Українські військові також повинні мати план використання досягнутих ефектів. Тривалість впливу в кінцевому рахунку залежить від глибини магазину, а це означає, що готовність Німеччини постачати Taurus матиме відчутний вплив на те, наскільки значним буде ефект.
Критично важливим питанням є те, якою мірою в останні дні існування нинішньої американської адміністрації ATACMS буде використовуватися для просування більш широкої стратегії націлювання для досягнення військових ефектів і переговорної стратегії щодо політичних ефектів. Будемо сподіватися, що це рішення не буде просто "сигналом " у відповідь на появу північнокорейських військ. Найголовніше, якщо глибокі удари допоможуть знизити тиск на фронті, Київ повинен використати час, що звільнився, для зміцнення лінії оборони.
Джерело: RUSI