Президент компанії Livermore Strategic Solutions Ltd і заступник командира загону спеціальних операцій Об'єднаного командування спеціальних операцій Національної гвардії Північної Кароліни Даг Лівермор у колонці для Центру аналізу європейської політики аналізує Курську операцію ЗСУ. Він вважає, що чим довше українці утримуватимуть Курщину, то більші ризики для путінського режиму.
Вторгнення України у Курську область росії триває вже шість тижнів. Незважаючи на ранню критику, є ознаки того, що воно може бути ефективним.
Дуже важко зрозуміти хід військової операції, навіть якщо ти там перебуваєш. Якщо ти десь в іншому місці, це ще складніше, враховуючи, що обидві сторони підкреслюють успіхи і применшують невдачі. Коли, наприклад, прийшло розуміння результату і значення битви в Арденнах? Це зайняло певний час.
Тому поки що рано говорити про Курську битву як про успіх чи поразку, або навіть нічию. Тим не менш, з надійних аналітичних джерел з'являються ознаки того, що операція України має принаймні певний вплив на досягнення її найважливішої мети – відтягнути російські сили зі сходу України до Курської області та у такий спосіб послабити їхній успішний наступ на Донбасі.
ISW заявив, що Україна "змусила російське військове командування передислокувати підрозділи з України до Курської області і перекинути новостворені сили з росії в цей регіон замість українських фронтів". За оцінками, спостерігається значне перекидання військ на Курщину. Інститут вивчення війни (ISW) наводить українські оцінки, згідно з якими чисельність військ зросла приблизно до 40 000 з 11 000 на початку вторгнення. Українці кажуть, що ще 20 000 вже на шляху до Курської області.
Невідомо, скільки з цих додаткових людей в іншому випадку було б розгорнуто поблизу міст Покровськ, Часів Яр та інших населених пунктів, які є цілями росії, але є свідчення того, що принаймні деякі з них були перенаправлені. Наприклад, частини 15-ї окремої мотострілецької бригади, яка воювала під Покровськом, були виявлені на Курщині.
Територіальний контроль України 17 вересня 2024 року.
росія задіяла значні сили для відвоювання захоплених Україною міст на Курській дузі, зокрема розгорнула морську піхоту та елітні повітряно-десантні підрозділи. Ці зусилля наштовхнулися на жорсткий опір високомобільних сил спеціальних операцій України, які відіграли вирішальну роль у відбитті російських наступальних дій і проведенні контратак.
За повідомленнями, Україна продовжує займати понад сотню населених пунктів і утримувати значні території, в той час як російські війська намагаються організувати скоординовану відповідь, що сповільнюється великими відстанями і конкуруючими вимогами по всій 600-мильній лінії фронту в Україні. Вони відвоювали деякі території, але небагато.
Підхід України на Курській дузі характеризувався засідками, точними ударами і тактикою малих підрозділів, що використовувала їхній досвід ведення асиметричної війни. Такий стиль ведення бойових дій дозволив українцям перервати російські маршрути постачання, особливо шляхом нанесення ударів по об'єктах інфраструктури, таких як мости і дороги у Курській області.
Українські сили також скористалися можливістю послабити російську оборону за допомогою ударів безпілотників і ракетних атак дальнього радіусу дії. Знищення кількох мостів через річку Сейм ще більше ускладнило російські зусилля з організації згуртованої оборони. Крім того, українські спецпризначенці знищили один із найбільших російських артилерійських і ракетних складів під час катастрофічного вибуху 17 вересня, потужність якого оцінюється в 1,8 кілотонни – вибухова хвиля відчувалася майже за 200 миль і досягала трьох балів за шкалою Ріхтера.
Незважаючи на певні територіальні здобутки росії на сході України, особливо на Донеччині, її просування сповільнилося останніми днями, і було б надзвичайно дивно, якби було інакше.
Хоча росія зараз пропонує величезні бонуси для новобранців, вона з усіх сил намагається утримати свої війська на нинішньому рівні і стикається з глибоко незручною окупацією своєї території сусідом. путін, можливо, не хоче потрапити в українську пастку, але у нього може не бути вибору. Навіть 60 000 військовослужбовців, ймовірно, буде недостатньо, щоб витіснити українську армію.
Українські сили спеціальних операцій мають вирішальне значення для операції у Курській області. Ці елітні підрозділи, навчені нетрадиційним методам ведення війни, досягли успіху в нанесенні швидких ударів, зборі розвідувальної інформації та дестабілізації російських позицій.
Їхні успіхи в засідках на російські колони, знищення конвоїв постачання, знищення складів боєприпасів і нафти сприяли здатності України утримувати територію, незважаючи на спроби росіян повернути собі ключові об'єкти. Крім того, українська розвідка відіграє життєво важливу роль у виявленні важливих російських цілей, що призводить до нанесення точних ударів, які ще більше підривають моральний дух російських військ.
Ці операції мають подвійну мету: вони не лише безпосередньо впливають на поле бою, підриваючи російську військову міць, але й ведуть психологічну війну. Усвідомлення того, що російські війська не здатні захистити власну територію, сприяє зростанню невдоволення. Приблизно 150 000 російських цивільних осіб покинули регіон, залишивши після себе вакуум, який Україна почала заповнювати, встановивши адміністративний контроль над кількома містами. Ці дії свідчать про намір України зберегти довгострокову присутність у Курській області.
кремль опинився у скрутному становищі. Підконтрольні державі ЗМІ намагаються створити цілісний наратив про вторгнення, часто применшуючи серйозність ситуації. Однак бойові дії, що тривають, і здатність України утримувати позиції, завдали шкоди іміджу путіна всередині країни. Символічне і стратегічне значення Курська для росії, враховуючи його близькість до України і роль логістичного хабу, посилює тиск на москву з метою звести нанівець здобутки України.
Що може зробити Україна далі? По-перше, вона може розширити інформаційні операції, впроваджуючи агресивнішу риторику на підконтрольні їй російські території, висвітлюючи російські військові невдачі та гуманітарні зусилля України в окупованих регіонах. Це може посіяти подальший розбрат серед російського населення, особливо на тлі посилення економічних труднощів, спричинених війною.
По-друге, Україна може використати свій контроль над певними територіями для сприяння дезертирству з російських військ. Здача в полон сотень російських військовослужбовців свідчить про певний рівень розчарування, який Україна може використати, пообіцявши безпеку і гуманне ставлення. Заохочення дезертирства може прискорити ослаблення бойового духу російських військових.
Нарешті, вирішальне значення матиме здатність України продовжувати наносити високоточні удари вглиб російської території, одночасно обороняючи захоплені території.
Продовження тиску на російські лінії постачання, ключові об'єкти військової інфраструктури та командні центри ще більше розтягне російські сили, що ускладнить для кремля проведення успішних контрнаступів у найближчі місяці. Чим довше Україна зможе утримувати Курську область, тим більшим буде політичний і військовий ризик для москви.
Джерело: CEPA